"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/84546/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Луганської області від 06 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною відмови в призначенні пенсії та зобов'язання виплатити пенсію,-
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідачів в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" з дня його звернення за призначенням пенсії 02 лютого 2006 року; зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області підготувати та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області необхідні документи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" має право на пенсію за вислугу років, яка не була йому призначена внаслідок протиправних дій відповідачів.
Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено, визнано неправомірною відмову відповідачів в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" з дня його звернення за призначенням пенсії 02 лютого 2006 року, зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області підготувати та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області необхідні документи.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 06 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на час звернення за призначенням пенсії позивач досяг 45-річного віку та мав загальний трудовий стаж більше 25 років, з яких 16 років 5 місяців і 5 днів становить служба в органах внутрішніх справ.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявний необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ позивач не досяг 45-річного віку та не мав загального трудового стажу у 25 років.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 04 липня 2002 року, що набрав чинності 31 липня 2002 року, право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04 квітня 2006 року, який набрав чинності 29 квітня 2006 року, вказаний пункту "б" статті 12 було змінено та визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Таким чином, в період з 31 липня 2002 року по 29 квітня 2006 року діяла редакція закону, згідно якої особа не повинна була обов'язково досягнути на момент звільнення 45-річного віку та мати страховий стаж у 25 років, щоб після досягнення відповідного віку розраховувати на пенсію за вислугу років при умові наявності необхідного стажу.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом з дня звільнення. зі служби. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Судами встановлено, що позивач звернувся із відповідною заявою 02 лютого 2006 року.
З огляду на наведене, колегія суддів вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у позові.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 6 лютого 2012 року (справа № 21-322а11) та від 25 вересня 2012 року (справа №21-230а12).
За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Луганської області від 06 жовтня 2011 року скасувати.
Залишити в силі постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша