"27" лютого 2013 р. м. Київ К-33333/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні
на постанову Господарського суду Херсонської області від 20 березня 2008 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року
у справі № 11/114-АП-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний завод «АнтоРус»
до Державної податкової інспекції у місті Херсоні
про визнання недійсними рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний завод «АнтоРус»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі -відповідач) про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562200/0 від 07 серпня 2007року (№ 0000562200/1 від 07 вересня 2007 року, № 0000562200/0 від 12 листопада 2007 року), № 0000572200/0 від 07 серпня 2007року (№ 0000572200/1 від 07 вересня 2007 року, № 0000572200/0 від 12 листопада 2007 року).
Постановою Господарського суду Херсонської області від 20 березня 2008 року позов задоволено. Визнано недійсними рішення ДПІ у м. Херсоні № 0000562200/0 від 07 серпня 2007року, № 0000562200/1 від 07 вересня 2007 року, № 0000562200/0 від 12 листопада 2007 року щодо визначення ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус»130880,27 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та рішення цього ж органу державної податкової служби № 0000572200/0 від 07 серпня 2007року, № 0000572200/1 від 07 вересня 2007 року, № 0000572200/0 від 12 листопада 2007 року щодо визначення ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус»170,00 грн. штрафу за недекларування валютних цінностей, майна, що знаходиться за межами України. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус»20,40 грн. на відшкодування витрат за сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року постанову Господарського суду Херсонської області від 20 березня 2008 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 20 березня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 20 березня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року - без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Херсоні провела виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус»за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 1871/23-4/31048021 від 02 серпня 2007 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яке полягало: у надходженні з порушенням термінів на митну територію України імпортної продукції на суму 32000,00 дол. США по контракту від 17 листопада 2006 року № 0611-29 з нерезидентом -Компанією «Dong Feng Automobile Co.LTD»(Китайска Народна Республіка); у відсутності на імпортний товар на загальну суму 101790,00 дол. США вантажних-митних декларацій типу ІМ40 по контракту від 19 грудня 2005 року № 0512-28 з нерезидентом -Компанією «Dong Feng Automobile Co.LTD»(Китайска Народна Республіка); вимоги статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», яке полягало у тому, що товариство не подало декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знаходяться за її межами.
07 серпня 2007 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0000562200/0, яким на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосувала до ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус»штрафні (фінансові) санкції у сумі 130880,27 грн.
07 серпня 2007 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0000572200/0, яким на підставі статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 лютого 2000 року № 49, застосувала до ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус»штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн.
Вказані рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті рішення № 0000562200/1 від 07 вересня 2007 року, № 0000562200/0 від 12 листопада 2007 року, № 0000572200/1 від 07 вересня 2007 року, № 0000572200/0 від 12 листопада 2007 року на аналогічні суми штрафних (фінансових) санкцій.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що придбаний позивачем за вищезгаданими контрактами товар вважається імпортованим не з дня оформлення вантажної митної декларації на нього, а з дня перетину таким товаром митного кордону України та прийняття його під митний контроль, з урахуванням того, що територія митного ліцензійного складу є митною територією України, а факт розміщення товару на митному ліцензійному складі підтверджує, що товар знаходиться на митній території України. Також суд виходив з того, що надходження товару на митну територію України -митний ліцензійний склад в межах 90-денного строку підтверджене вантажними митними деклараціями типу ІМ74 та міжнародними товарно-транспортними накладними з відповідними відмітками митного органу «під митним контролем».
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус»має Ліцензію № 50800/011СВ-00900 від 14 жовтня 2003 року, видану Державною митною службою України, на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу на території України, перереєстрована Наказом Державної митної служби України від 19 січня 2005 року № 27, від 31 грудня 2005 року № 1308, від 29 грудня 2006 року № 1169 (т.1 арк. справи 87).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки поряд з перевіркою вантажних митних декларацій типу ІМ40 «Імпорт товару»перевірялись вантажні митні декларації типу ІМ74 «Митний склад», при цьому: стосовно товарів щодо ввезення яких податковий орган у акті перевірки посилався на відсутність вантажних митних декларацій ІМ40, при цьому було встановлено наявність вантажних митних декларацій ІМ74 оформлених в межах граничних 90 днів на поставку щодо надходження товарів на всю суму 554983,00 дол. США на ліцензійний митний склад позивача у м. Херсоні; стосовно товару щодо ввезення якого податковий орган в акті перевірки посилався порушення терміну надходження на митну територію України на суму 32000,00 дол. США як про порушення терміну оформлення вантажних митних декларацій ІМ40, було встановлено наявність вантажних митних декларацій ІМ74 в межах граничного 90-денного строку на поставку.
Надходження товару в межах граничних 90 днів (автобусних шасі в комплекті) на митну територію України, а саме: на митний склад ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус»підтверджується вантажними митними деклараціями ІМ74 та такими, що кореспондуються з ними, міжнародними товарно-транспортними накладними типу СМР з відповідними відмітками митного органу «під митним контролем»(т.1 арк. справи 88-135, т.2 арк. справи 8-73).
Позивач відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.
За змістом абзацу 14 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та абзацу 2 підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, імпорт -це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.
При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.
Згідно зі статтею 212 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митний склад -митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.
Відповідно до положень абзацу 1 статті 216 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики - митні ліцензійні склади.
Пункт 1.4 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 31 грудня 1996 року № 592 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлює, що територія митних ліцензійних складів є зоною митного контролю і становить невід'ємну складову частину митної території України, на якій діє законодавство України, Митний кодекс України, нормативні акти Державної митної служби України, а також нормативні акти інших відомств, що регулюють вимоги до товарів, які ввозяться в Україну або вивозяться з України, відповідно до Митного кодексу України.
Таким чином, оскільки територія митного ліцензійного складу є митною територією України, факт розміщення товару на митному ліцензійному складі підтверджує, що товар знаходиться на митній території України, а також з урахуванням факту наявності у позивача документів, що свідчать про фактичне ввезення товару на територію України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус»не були порушені вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
З огляду на те, що майно позивача знаходилось на території митного ліцензійного складу, суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача підстав для декларування зазначених товарно-матеріальних цінностей, як майна, що знаходиться за межами митної території України.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних рішень є обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Херсонської області від 20 березня 2008 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 20 березня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна