13 червня 2013 року Справа № 5015/3471/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівФролової Г.М.,
Швеця В.О. (доповідач)
розглянувши касаційну скаргуЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.01.13
у справі№ 5015/3471/12 Господарського суду Львівської області
за позовомЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
доВідкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Провесінь"
простягнення суми
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Провесінь" про стягнення з урахуванням зменшення позовних вимог 4 267,67 грн. основного боргу, 30,30 грн. - 3 % річних, 152,20 грн. - пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату в повному обсязі відповідачем станом на 25.07.12 вартості спожитої теплової енергії в гарячій воді за договором № 3997/Л від 19.10.05. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, статті 173, 275 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.12, ухваленим суддею Коссак С.М., позов задоволено частково в частині основного боргу. Решту позову залишено без розгляду. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності боргу у відповідача за спожиту відповідно до договору теплову енергію. Вимоги щодо стягнення річних та пені залишені судом без розгляду з підстав відсутності належного розрахунку цих вимог у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 179, 193 Господарського кодексу України.
Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Данко Л.С. - головуючого, Давид Л.Л., Юрченко Я.О., постановою від 03.01.13 перевірене рішення місцевого господарського суду змінив. В пункті другому резолютивної частини рішення цифри « 4 267,67» замінив на цифри « 2 800,18», після слів «заборгованості та» цифри « 1 543,49» замінити на цифри « 866,23». В частині стягнення 1 447,49 грн. боргу провадження у справі припинив відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині рішення місцевого суду залишив без змін. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що стягнення 1 447,49 грн. боргу, який утворився за період з 01.08.09 до 31.10.09, не було предметом спору у даній справі. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 179, 193 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що предметом спору є стягнення заборгованості, яка виникла у відповідача за спожиті послуги з теплопостачання у період з лютого до червня 2012 року. З огляду на що, на думку скаржника, позивачем було правомірно зараховано кошти, що надійшли без призначення платежу, в погашення 1 447,39 грн. заборгованості, яка виникла за період з серпня до жовтня 2009 року. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.10.05 між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" - енергопостачальною організацією та Відкритим акціонерним товариством "Агрофірма "Провесінь" - споживачем було укладено договір № 3997/Л. Предметом цього договору є зобов'язання енергопостачальної організації виробляти та постачати теплову енергію споживачеві в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживача, в свою чергу, отримати та оплатити її на умовах цього договору. Згідно з додатками №1, №2 до договору теплова енергія постачається до житлового будинку по вул. Тр. Глинянський, 151 у м. Львові, що перебуває на балансі відповідача. Судами установлено та сторонами не заперечується факт постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для опалення та вентиляцію в опалювальний період до зазначеного житлового будинку. Відповідно до пункту 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом. Згідно з пунктом 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Відповідно до пункту 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно з пунктом 6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії. Установлено судами і те, що в порушення умов договору, відповідач зобов'язання з оплати теплової енергії виконав не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.07.12 за ним утворилась заборгованість у розмірі 4 267,67 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Провесінь" про стягнення 4 267,67 грн. основного боргу, 30,30 грн. - 3 % річних, 152,20 грн. - пені. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Установивши факт відсутності оплати відповідачем боргу у розмірі 4 267,67 грн., місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення вимоги у цій частині позову. Апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, водночас дійшов помилкового висновку щодо включення позивачем до суми основної заборгованості 1 447,39 грн. боргу, який виник у період з серпня до жовтня 2009 року, оскільки предметом судового розгляду є стягнення боргу, який, відповідно до розрахунку позовних вимог, виник у відповідача саме за період з лютого до червня 2012 року. Зазначене призвело до безпідставної зміни законного рішення у справі. Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду Львівської області про наявність підстав для задоволення позову в частині основного боргу. В частині позовних вимог щодо стягнення 30,30 грн. - 3 % річних, 152,20 грн. - пені, постанова у справі в касаційному порядку не переглядається, оскільки фактично заявником не оскаржується. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. За таких обставин, постанова Львівського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню в частині зміни рішення Господарського суду Львівської області, а рішення Господарського суду Львівської області у цій частині - залишенню в силі.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.01.13 у справі Господарського суду Львівської області № 5015/3471/12 в частині зміни рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.12 скасувати. Решту постанови залишити без змін.
Рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.12 у цій справі в частині стягнення 4 267,67 грн. боргу залишити в силі.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Провесінь" на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" 860,25 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Г. Фролова
В. Швець