12 червня 2013 року Справа № 5002-24/2574-2012
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючий,
Жукової Л.В. (доповідач),
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р.
у справі № 5002-24/2574-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
допублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
простягнення 133 508 315,53 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: не з'явилися;
відповідача: Брагін О.В. (дов. від 31.05.2013 року №11/133),
В судовому засіданні оголошувалася перева до 12.06.2013 року.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення основного боргу у розмірі 121687505,10 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, у розмірі 3908208,44 грн., 3% річних у розмірі 4891325,35 грн., пені у розмірі 3021276,64 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки природного газу №2057-ПГ-2011 від 28 січня 2011 року в частині оплати за поставлений природний газ.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2012 року (головуючий суддя: Колосова Г.Г., судді: Медведчук О.Л., Тітков С.Я.) позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 121687505,10 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, у розмірі 3908208,44 грн., 3% річних у розмірі 4891325,35 грн., пеню у розмірі 3021276,64 грн. та 64380,00 грн. судового збору.
Цим самим рішенням відстрочено стягнення заборгованості у розмірі 121687505,10 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, у розмірі 3908208,44 грн., 3% річних у розмірі 4891325,35 грн., та 64380,00 грн. судового збору до 30 жовтня 2014 року.
Крім того, з 31 жовтня 2014 року надано розстрочку стягнення заборгованості у розмірі 121687505,10 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, у розмірі 3908208,44 грн., 3% річних у розмірі 4891325,35 грн., та 64380,00 грн. судового збору згідно графіку у додатковій угоді.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року (головуючий суддя: Балюкова К.Г., судді: Плут В.М., Дмитрієв В.Є.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задоволено частково. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2012 року у справі № 5002-24/2574-2012 скасовано та прийняте нове рішення про відмов у задоволенні позову в повному обсязі.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. у справі № 5002-24/2574-2012, а рішення господарського Автономної Республіки Крим від 13.12.2012 р. залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 січня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (Покупець) був укладений договір поставки природного газу №2057-ПГ-2011
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник передає Покупцеві протягом 2011 року у власність природний газ для потреб населення, Міжнародного дитячого центру "Артек", а також установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) з ресурсів, видобутих у 2011 році та з ресурсів видобутих у 2009-2010 роках, що знаходяться на зберіганні в Глібовському ПСГ, а Покупець приймає та оплачує газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Постачальник передає Покупцеві протягом 2011 року газ в обсязі до 509700000 куб.м.
Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві протягом місяця, документальне його оформлення та звітність здійснюється шляхом складання актів приймання-передачі природного газу (пункт 3.4. Договору).
На виконання умов договору згідно Актів приймання-передачі Постачальник у січні-березні поставив Покупцеві газ на суму 121687505,10 грн.
Відповідач, проти факту поставки природного газу на загальну суму 121687505,10 грн. та відсутність оплати з його боку не заперечував, проте посилався на те, що уклавши 14 листопада 2012 року Додаткову угоду №2 до договір поставки природного газу №2057-ПГ-2011 сторони змінили порядок та строки сплати сум, які відповідач повинен був сплатити на підставі договору №2057-ПГ-2011 від 28 січня 2011 року.
Так відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору, Покупець визнав заборгованість, що виникла у нього перед Постачальником за Договором поставки природного газу від 28 січня 2011 року №2057-ПГ-2011 у розмірі 129059949,41 грн., з яких, основний борг - 121687505,10 грн., інфляційні нарахування - 2416738,95 грн., 3% річних - 4891325,36 грн., витрати пов'язані з оплатою судового збору - 64380,00 грн.
Також сторони Додатковою угодою передбачили розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, санкцій за прострочення грошового зобов'язання та судових витрат терміном на десять років (з 2012 по 2021 рік включно) з відстрочкою сплати заборгованості на два роки, що виникла у Покупця перед Постачальником за Договором, яку Покупець зобов'язується погасити в повному обсязі відповідно до Графіку платежів передбаченого у пункті 8 цієї додаткової угоди.
Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що загальна сума боргу, що підлягає реструктуризації, становить 129059949,41 грн. станом на 12 жовтня 2012 року.
Узгоджений сторонами строк та порядок погашення заборгованості встановлений Графіком платежів, передбаченим у пункті 8 Додаткової угоди. Черговість погашення реструктуризованої заборгованості встановлюється наступним чином:
- витрати пов'язані з оплатою судового збору;
- інфляційні нарахування;
- 3% річних;
- основний борг (пункт 5 Додаткової угоди).
Перший платіж з погашення заборгованості, визначеної у пункті 4 Додаткової угоди, Покупець зобов'язаний здійснити не пізніше 31 жовтня 2014 року (пункт 7 Додаткової угоди).
Пунктом 8 Додаткової угоди передбачено, що кожний черговий платіж по погашенню заборгованості Покупець зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з наведеним Графіком платежів:
Пунктом 16 Додаткової угоди передбачено, що сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору в частині здійснення розрахунків до 31 жовтня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору.
Додаткова угода набирає чинності з дати підписання повноважними представниками та скріплення печатками сторін і діє протягом строку дії Договору від 28 січня 2011 року №2057-ПГ-2011 (пункт 19 Додаткової угоди).
Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", господарський суд першої інстанції виходив із того, що відповідач укладенням Додаткової угоди №2 визнав свою заборгованість за Договором та, помилково виходячи із повноважень, що надані господарському суду ч.1 ст. 83 ГПК України стягуючи з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 121687505,10 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 3908208,44 грн., 3% річних у розмірі 4891325,35 грн., пеню у розмірі 3021276,64 грн. та 64380,00 грн. судового збору та надав відстрочку стягнення заборгованості у розмірі 121687505,10 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 3908208,44 грн., 3% річних у розмірі 4891325,35 грн., та 64380,00 грн. судового збору до 30.10.2014, а також надав з 31.10.2014 розстрочку стягнення заборгованості у розмірі 121687505,10 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 3908208,44 грн., 3% річних у розмірі 4891325,35 грн., та 64380,00 грн. судового збору згідно графіку у додатковій угоді
Водночас скасовуючи рішення місцевого господарського суду господарський суд апеляційної інстанції посилався на те, що уклавши Додаткову угоду про реструктуризацію зазначених в ній сум, сторони змінили порядок та строки погашення заборгованості за Договором, тобто відбулася новація зобов'язання (статті 604 Цивільного кодексу України), у зв'язку з цим прострочення виконання грошового зобов'язання матиме місце у випадку порушення відповідачем графіку погашення заборгованості, встановленого п.п.7, 8 Додаткової угоди, що не мало місця на час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки першій платіж з погашення заборгованості відповідач повинен здійснити не пізніше 31 жовтні 2014 року.
Таким чином, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважала, що на час прийняття рішення у даній справі судом першої інстанції у відповідача не існувало заборгованості перед позивачем, строк сплати якої настав. Внаслідок зазначеного, заявлені у позові вимоги, охоплені умовами Додаткової угоди, задоволенню не підлягають.
Однак, з даним висновком апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні стягнення пені погодитися не можна з урахуванням наступного.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, та воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Між тим, до вимог про стягнення пені встановлена позовна давність тривалістю в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 260 ЦК України).
Таким чином, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування штрафних санкцій не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що зміна строків виконання зобов'язання, яка мала місце з укладенням додаткової угоди №2 до Договору унеможливлює задоволення вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 28.01.2011 року №2057-ПГ-2011 та погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 121687505,10 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 3908208,44 грн., 3% річних у розмірі 4891325,35 грн., оскільки строки сплати грошових коштів за Договором не настали.
Водночас умови укладеної сторонами додаткової угоди не звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, яке існувало до укладення цієї додаткової угоди та передбачене умовами Договору від 28.01.2011 року №2057-ПГ-2011.
Однак вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій, не правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, на вищезгадані обставини уваги не звернули.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі в зазначеній частині підлягають скасуванню з передачею справи в частині вимог про стягнення пені на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку договору від 28.01.2011р. №2057-ПГ-2011, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
В решті постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року у справі № 5002-24/2574-2012 у частині відмови у стягненні пені та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2012 року в частині задоволення позову щодо стягнення пені скасувати та в цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року у справі № 5002-24/2574-2012 залишити в силі.
Головуючий Черкащенко М.М.
Судді Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.