13 червня 2013 року Справа № 5023/4666/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівФролової Г.М.,
Швеця В.О. (доповідач)
розглянувши касаційну скаргуВійськової частини А 4104
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.02.13
у справі№ 5023/4666/12 Господарського суду Харківської області
за позовомВійськової частини А 4104
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Гагаріна"
провизнання недійсним та розірвання договору та додаткових угод до нього
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача: Шевирьов С.В. (дов. від 08.01.13).
Військова частина А4104 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Гагаріна", в якому просила визнати недійсним та розірвати договір на використання земель оборони від 24.03.09 і додаткові угоди до нього. Позовні вимоги, з посиланням на приписи статті 188 Господарського кодексу України, обґрунтовані наявністю надісланого на адресу позивача листа першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 19.03.12 та листа заступника командувача Повітряних Сил України від 29.03.12 щодо початку проведення процедури розірвання укладених договорів з вирощування сільськогосподарських культур на землях полігонів.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.12, ухваленим суддею Аюповою Р.М., позов задоволено частково, визнано спірний договір недійсним, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Військова частина А4104 не може виступати суб'єктом відповідного договору. При цьому суд керувався приписами статей 19, 20, 84, 92, 95 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 1130 Цивільного кодексу України, статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", статей 1, 4 Закону України "Про оренду землі".
Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Шепітько І.І. - головуючого, Івакіної В.О., Пелипенко Н.М., постановою від 07.02.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував в частині визнання недійсними спірного договору та прийняв у цій частині нове рішення, яким у позові відмовив. Решту рішення залишив без змін. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд виходив з того, що позивач є господарюючим суб'єктом і не обмежений законодавчими актами України на укладення договору про спільну діяльність. Залишаючи без змін рішення в частині позову щодо розірвання спірного договору, апеляційний суд виходив з відсутності правових підстав для цього, якими обгрунтована така вимога. Водночас апеляційним судом враховано і відсутність наказу Міністерства оборони України про припинення господарської діяльності військової частини А4104. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України, статей 20, 92, 95 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 3, 6 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Військова частина А4104 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким розірвати спірний договір. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на помилкове визначення апеляційним судом підстав заявленого позову, який ґрунтується на обставинах зміни свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності. При цьому скаржник посилається на порушення судом приписів статті 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів № 1171 від 25.07.00.
На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Гагаріна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи що, предметом судового розгляду є вимоги Військової частини А4104 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Гагаріна" про визнання недійсним та розірвання договору на використання земель оборони від 24.03.09. Як на підставу позову, позивач посилається на наявність листа першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 19.03.12 та листа заступника командувача Повітряних Сил України від 29.03.12 щодо початку проведення процедури розірвання укладених договорів з вирощування сільськогосподарських культур та статтю 188 Господарського кодексу України. Згідно з приписами частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відмовляючи у позові в частині визнання недійсним договору і додаткових угод до нього, апеляційний суд установив те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність. Водночас суд апеляційної інстанції встановив відсутній факт орендних відносин між сторонами за укладеним договором. Відповідно до статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. При цьому колегія суддів визнає, що апеляційний суд надавши оцінку і встановивши те, що спірним договором сторони врегулювали спільну діяльність, вірно застосував приписи статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України, якими унормовані загальні положення про спільну діяльність. Відтак, установивши відсутність підстав, з якими закон пов'язує визнання недійсним договору, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині. Водночас правильно визначивши підстави, на яких ґрунтується вимога про розірвання договору та установивши відсутність підстав для її задоволення, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги. Доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, і цього не спростовано скаржником, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Військової частини А 4104 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.13 у справі Господарського суду Харківської області № 5023/4666/12 залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Г. Фролова
В. Швець