13 червня 2013 року Справа № 5011-26/17228-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівФролової Г.М. (доповідача), Швеця В.О.
за участю представників:
позивачаРадченко Ю.О., дов. від 01.04.13
відповідачаБойков О.С., дов. від 25.12.12
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.13
у справі№5011-26/17228-2012 господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Кристал-18"
простягнення 123 311,64 грн.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-18" про стягнення 113642, 31 грн. основного боргу, 817,93 грн. пені, 4435,69 грн. - 3% річних та 4415,71 грн. інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення щодо повного та своєчасного розрахунку за отримані послуги та обґрунтовано приписами статей 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.13 у справі № 5011-26/17228-2012 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.13 (судді: Кондес Л.О. - головуючий, Ропій Л.М., Рябуха В.І.) у позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що вимога позивача про стягнення вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягає, оскільки умови договору, укладеного між сторонами, передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка йде на підігрів та постачається у вигляді гарячої.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". Скаржник, зокрема, вказує на те, що позивач нараховує за спожиту питну воду і прийняті стоки в межах договору, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість спожитої ним води, яка використовується для виготовлення гарячої води. Товариство посилається на те, що відповідач не заперечував проти визначеного обсягу та вартості наданих спірних послуг, при цьому, його заперечення зводилися лише до неврегульованості умовами договору оплати холодної води, що йде на підігрів.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі було укладено договір №01410/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення від 29.11.02, за умовами якого позивач зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов'язався розраховуватися за надані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65. Пунктом 3.1 договору погоджено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника (пункт 3.3 договору).
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є вимога ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 113642,31 грн. основного боргу, 817,93 грн. пені, 4435,69 грн. - 3% річних та 4415,71 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 901 Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 1 якого унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За змістом статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Частиною першою статті 26 Закону установлено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, а частиною четвертою визначено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству; централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. За приписами статті 22 Закону, споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Судами установлено, що на виконання умов договору відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код 3-621, за яким здійснюється розрахунок оплати питної води та водовідведення. Установлено судами і те, що позивач, без згоди відповідача, відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 3-50621, за яким здійснюється розрахунок оплати питної води, що йде на підігрів. При цьому, як зазначено судами, договір №01410/4-03 від 29.11.02, який визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води.
З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують.
За вказаних обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи. Постанова у справі прийнята у відповідності з нормами права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.13 у справі №5011-26/17228-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Г.Фролова
В.Швець