13 червня 2013 року Справа № 903/124/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Кредитної спілки "Інкомвклад" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились
на рішенняГосподарського суду Волинської області від 21.02.2013 року
та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року
у справі№ 903/124/13-г
за позовомПублічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"
доКредитної спілки "Інкомвклад"
простягнення 100 000 грн.
Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (далі позивач) звернулось з позовом до Кредитної спілки "Інкомвклад" (далі відповідач) про стягнення заборгованості 100 000 грн. за кредитним договором (овердрафту) № 0602/09-725 від 06.02.2009 року (далі Договір), з яких: 65 000 грн. - заборгованість по кредиту; 35 000 грн. - несплачені відсотки за користування кредитними коштами з лютого 2010 року по грудень 2012 року (включно).
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.02.2013 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно розрахунку позивача неповернутою залишилась сума кредиту в розмірі 21 261 295 грн. 90 коп. та 5 887 922 грн. 71 коп. сума відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач вказану суму боргу не оспорював, доказів про її сплату суду не надав. Позивачем подано позов про стягнення 100 000 грн. заборгованості за кредитом. Вказана позовна вимога обґрунтована доказами та підлягає задоволенню. Заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із спливом строку виконання. Кредитним договором термін користування коштами встановлений до 06.02.2010 року. Лист тимчасового адміністратора про розірвання кредитного договору в односторонньому порядку не ґрунтується на невиконанні позичальником умов договору, а тому не може припинити дію Договору.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач вважає, що при прийнятті рішень судами невірно застосовано діюче законодавство. В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що на його думку строк позовної давності судом не застосовано безпідставно.
До початку розгляду касаційної скарги від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Обговоривши клопотання відповідача, судова колегія не находить підстав для його задоволення.
Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
06.02.2009 року між сторонами у справі був укладений Договір (позивач - кредитор, відповідач - позичальник).
Згідно з п.1.2 Договору відповідачу встановлюється ліміт в сумі 23 500 000 грн.
Відповідно до п. 1.4 Договору термін користування кредитними коштами встановлюється до 06.02.2010 року, а у разі невиконання (неналежного виконання) відповідачем будь - якої з умов даного Договору - до першої вимоги позивача.
Пунктом 3.2.3 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати проценти за користування овердрафтом щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, виходячи з розрахунку 9,5 % річних.
Пунктом 4.1.3 Договору передбачено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) відповідачем умов Договору, додаткових договорів, позивач має право за письмовою вимогою до позичальника та/або поручителів, заставодавців, достроково стягнути суму кредиту, нарахованих за ним процентів, штрафні санкції, понесені збитки та іншу заборгованість, згідно з умовами договору, звернувши при необхідності стягнення на майно, основні засоби та обігові кошти, майнові права, будь - які кошти відповідача та /або поручителів, заставодавців, відповідно до умов даного договору, договору застави, поруки та вимог чинного законодавства України.
Згідно до додаткової угоди від 06.02.2009 року до Договору позивач надає відстрочку відповідачу по сплаті відсотків з лютого 2009 року по липень 2009 року включно.
До матеріалів справи залучені банківські виписки, які свідчать про те, що позивачем надані відповідачу кредитні кошти.
В травні 2009 року на адресу відповідача було направлено позивачем (тимчасовим адміністратором КБ "Західінкомбанк") лист № 25-1653 від 14.05.2009 року (а.с. 37). В зазначеному листі позивач повідомляє відповідача, що, на його думку, суттєві умови Договору та додаткової угоди до нього явно не відповідають вимогам закону України "Про банки та банківську діяльність" (далі Закон), суперечать положенням п.1.14 розділу 6 інструкції "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 року і є заздалегідь збитковими для установи та посилається при цьому на п.3 ч.4 ст. 80 Закону.
Позивач ставить до відома відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку з 14.05.2009 року та вимагає негайно повернути позивачу наявну заборгованість у повному об'ємі.
Відповідно до п.3 ч.4 ст. 80 Закону тимчасовий адміністратор має право розірвати в порядку встановленому законодавством України, будь - які угоди за участю банку, які, на думку тимчасового адміністратора, є збитковими чи непотрібними для банку.
Порядок зміни та розірвання договорів регулюється главою 20 ГК України та главою 53 ЦК України.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (пункт 1). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Договір, який регулює взаємовідносини між сторонами, може бути достроково розірваний позивачем, у відповідності до п. 1.4 та 4.1.3 Договору у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Оскільки в листі позивача від 14.05.2009 року не зазначено які умови договору порушені відповідачем, строк користування кредитними коштами встановлений згідно до п.1.4 Договору до 06.02.2010 року, додатковою угодою відповідачу відстрочено сплату відсотків в період з лютого 2009 року по липень 2009 року, і відповідно станом на травень 2009 року у відповідача не було заборгованості за Договором, він (лист) не може бути прийнятий до уваги, як підстава для дострокового розірвання договору та повернення грошових коштів.
Матеріали справи не містять документів про те, що позивач в установленому законом порядку звертався до суду з вимогами про розірвання договору.
Враховуючи викладене, суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що користування кредитними коштами у відповідача закінчується в лютому 2010 року.
Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, то їх розрахунок наведений у позовній заяві вирахуваний з лютого 2010 року.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не виконані грошові зобов'язання за договором.
З урахуванням часу звернення позивача з позовною заявою до суду - 05.02.2013 року, суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що позивачем не пропущений загальний (трирічний) строк позовної давності, щодо заявлених позовних вимог, якій встановлений ст. 257 ЦК України.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача задоволеною не підлягає, а судові рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Кредитної спілки "Інкомвклад" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 21.02.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року прийняті у справі № 903/124/13-г залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
В.В.Палій