Копія
Іменем України
12 червня 2013 року місто Севастополь 12 год. 24 хв. Справа №827/1363/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
cудді - Водяхіна С.А.,
cекретар - Прокопенко О.О.,
за участю сторін:
позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополя 08 травня 1998 року;
представників відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя - Трифонової Надії Григорівни, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополя 18 січня 2011 року, довіреність від 11 грудня 2012 року № 6011/07-14; Трет'як Лілії Юріївни, посвідчення від 04 січня 2011 року № 230, довіреність від 12 червня 2012 року № 3013/07-14;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування рішення, -
У травні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправною та скасування вимоги від 21 травня 2013 року № 733 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 766 грн. 45 коп. за період з 01 січня 2012 року по 01 квітня 2013 року.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 827/1363/13-а, справу призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем безпідставно було виставлено позивачу вимогу про сплату недоїмки у розмірі 5 766 грн. 45 коп., оскільки він є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, а тому, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» він звільнений від сплати за себе єдиного внеску.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Зазначили, що позивач є пенсіонером за віком на пільгових умовах, а саме: за списком № 2 при повному пільговому стажі, але він не досяг 60-річного віку, передбаченого як підстава для призначення пенсії за віком на загальних умовах, внаслідок чого, на думку відповідача, пільга щодо сплати єдиного внеску на позивача не розповсюджується.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29 березня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя було сформовано та направлено позивачу вимогу № Ф 734 про сплату Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4 572 грн. 42 коп.
21 травня 2013 року відповідачем було сформовано та направлено позивачу вимогу № Ф 733 про сплату Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 766 грн. 45 коп.
Листом від 16 травня 2013 року за вих. № 2486/03-16 Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя повідомило позивача, що станом на 20 травня 2013 року його заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску складає 5 766 грн. 45 коп., у тому числі за 1 квартал 2013 року - 1 194 грн. 03 коп., за 2012 рік - 4 572 грн. 42 коп.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком та зареєстровані у податковому органі як платники єдиного податку, не зобов'язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, яке видане Пенсійним фондом України 02 березня 2010 року.
Також, відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя від 06 березня 2012 року за вих. № 1570/05-19 позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя і отримує пенсію за віком.
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданим 26 січня 2012 року.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік серії НОМЕР_4, виданого Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби, позивачем обрана спрощена система оподаткування зі ставкою єдиного податку 5%.
Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, як пенсіонер за віком та підприємець, що обрав спрощену систему оподаткування, має право на пільгу щодо не сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27 вересня 2012 року по справі № 2а-1464/12/2770, що залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року, за участю тих самих сторін, визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя від 30 січня 2012 року № ф-11 про сплату недоїмки зі страхових внесків, оскільки ОСОБА_2 є пенсіонером за віком.
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факт відсутності обов'язку у позивача сплачувати за себе єдиний соціальний внесок, як пенсіонер за віокм, встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, та не підлягає доказуванню у ході розгляду даної справи.
Доводи представників відповідача щодо неправомірності користування позивачем пільгою зі сплати єдиного соціального внеску, оскільки ОСОБА_2 є пенсіонером за віком на пільгових умовах та він не досягнув пенсійного віку (60 років), судом до уваги не приймаються, у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно зі статтями 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам; б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам; в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі; д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Зі зазначеного вбачається, що пенсія за віком на пільгових умовах є різновидом пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсійне посвідчення було видане ОСОБА_2 саме на підставі пільгових умов, а тому позивач на підставі норм діючого законодавства може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Посилання відповідача на той факт, що положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та до деяких інших законодавчих актів України відносно удосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року №3609-VІ, містить у собі посилання на статтю 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV та обов'язкову наявність умови про досягнення цими особами пенсійного віку є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містять такого посилання та будь-яких виключень зі загального правила.
До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів, визначені в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 (далі Інструкція).
Так, відповідно до пунктів 6.3, 6.4 розділу VI Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Разом з цим, у ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що Управлінням Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя було сформовано відносно позивача дві вимоги про сплату єдиного соціального внеску: від 29 березня 2013 року № Ф 734 у сумі 4 572 грн. 42 коп. за період з 01 січня 2012 року по 01 січня 2013 року, та від 21 травня 2013 року № Ф 733 у сумі 5 766 грн. 45 коп. за період з 01 січня 2012 року по 01 квітня 2013 року.
Тобто відповідачем було сформовано 21 травня 2013 року другу вимогу про сплату недоїмки з наростаючим підсумком під іншим номером, що є порушення вимог Інструкції.
Зазначене свідчить про відсутність підстав для формування та направлення відповідачем Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 вимоги про сплату боргу у загальному розмірі 5 766 грн. 45 коп.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя зобов'язано діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідач не надав суду доказів того, що при формуванні вимоги від 21 травня 2013 року № Ф 733, він діяв у порядку, спосіб та у межах повноважень, що передбачені нормами діючого законодавства.
Доводи представників відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя від 21 травня 2013 року № Ф 733 про сплату Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 заборгованості у загальному розмірі 5 766 грн. 45 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 17 червня 2013 року.
Суддя (підпис) С.А. Водяхін
З оригіналом згідно
Суддя С.А. Водяхін