печерський районний суд міста києва
справа № 757/1432/13-ц
(заочне)
17 червня 2013 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Кирилюк І.В.,
при секретарі:Гурніку А.І.,
за участю:
представника позивача:Масімової Е.Е.,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач, МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3.), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі понесених витрат 8 570,08 грн., судовий збір в розмірі 229,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 30.10.2009 року з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем «Форд», державний номер НОМЕР_2 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Тойота», державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4 Розмір завданих збитків відповідно до звіту № С-1470 від 23.12.2009 року становить 15 303,89 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована та в добровільному порядку він не відшкодував заподіяну ОСОБА_4 шкоду, позивач, відповідно до чинного законодавства, 23.02.2012 року здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 7 920,08 грн. та оплатив послуги аварійного комісара в розмірі 650,00 грн. Таким чином, позивач виконав покладений на нього законодавством обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, та до нього перейшло право вимоги до винної особи.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2013 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених в позовній заяві підстав та просив їх задовольнити, щодо заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи в порядку ст. 74 ЦПК України повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
За таких обставин, суд, відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 30.10.2009 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_1, власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу , є ОСОБА_4 та автомобіля «Форд», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 22.12.2009 року № 10/4787 (а. с. 53).
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Тойота», державний номер НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується даними протоколу огляду транспортного засобу від 22.12.2009 року (а. с. 71).
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2009 року винним у вчинені вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 (а. с. 51).
Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, оскільки шкода завдана з вини ОСОБА_3, вона підлягає відшкодуванню за його рахунок.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.
Як визначено у ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, № 1961-IV (далі - Закон), Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. Основними завданнями МТСБУ є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 звернувся із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до МТСБУ (а. с. 49).
Як визначено у п. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 9.1 та п. 9.2 ст. 9 Закону, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Згідно ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно звіту № С-1470 про визначення вартості матеріального збитку від 23.12.2009 року, матеріальний збиток, заподіяний власнику колісного транспортного засобу «Тойота», державний номер НОМЕР_1, станом на 23.12.2009 року складає 15 303,89 грн. (а. с. 54-70).
Звіт було виконано за заявою МТСБУ, у зв'язку із чим останнім було сплачено 650,00 грн. за послуги аварійного комісара, що підтверджується копією платіжного доручення від 02.02.2010 року № 407 (а. с. 81).
19.02.2010 року МТСБУ видало наказ № 392 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4, згідно якого сума до сплати становила 7 920,08 грн. (а. с. 79). Відповідно до платіжного доручення від 19.02.2010 року № 651, МТСБУ виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 7 920,08 грн. (а. с. 80).
Як зазначено у п. 38.2 ст. 38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Аналогічне положення містить ст. 1191 ЦК України, відповідно до частини першої якої, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Оскільки МТСБУ відшкодувало ОСОБА_4 завдану ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 8 570,08 грн., з яких 7 920,08 грн. - виплата страхового відшкодування та 650,00 грн. - оплата послуг аварійного комісара, то у нього виникло право регресної вимоги до ОСОБА_3
14.04.2011 року МТСБУ направило на адресу ОСОБА_3 лист з вимогою відшкодувати понесені позивачем витрати, проте, вимога позивача залишена відповідачем без виконання.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження відшкодування понесених позивачем витрат відповідач не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення в порядку регресу з ОСОБА_3 на користь МТСБУ грошових коштів в розмірі 8 570,08 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як визначено у ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги фахівця у галузі права, позивач надав копію контракту про надання правової допомоги від 16.10.2012 року № 72, копію додаткової угоди № 5 до контракту про надання правової допомоги № 72 від 16.10.2012 року та оригінал платіжного доручення від 23.11.2012 року № 4621 (а. с. 8389, 90-91, 92).
Крім того, при зверненні до суду із даною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 229,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.01.2013 року № 26852 (а. с. 44).
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 229,40 грн. у відшкодування понесених позивачем і документально підтверджених судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 22, 29, 38, 39, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 209, 213 - 215, 223-228 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 7 920 грн. 08 коп. та витрати на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 650 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 2 229 грн. 40 коп. у відшкодування судових витрат.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду міста Києва.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.В.Кирилюк