04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" червня 2013 р. Справа№ 910/1860/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Гончарова С.А.
Корсакової Г.В.
при секретарі Танцюрі Ю.Б.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»
на рішення господарського суду м. Києва
від 15.03.2013р. (дата підписання - 15.03.2013р.)
у справі №910/1860/13 (суддя - Шаптала Є.Ю.)
за позовом Приватного підприємства «Авантис»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»
про стягнення 23 825,06 грн.
У січні 2013р. Приватне підприємство «Авантис» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» про стягнення 23 825,06 грн. заборгованості за поставлені позивачем та прийняті відповідачем протягом грудня 2011р. - січня 2012р. нафтопродукти.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки нафтопродуктів №0310-01 від 03.10.2011р. в частині повної та своєчасної оплати вартості переданих позивачем відповідачу у власність нафтопродуктів.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №910/1860/13.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не направив, участі у судових засіданнях не взяв.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.03.2013р. у справі №910/1860/13 (суддя - Шаптала Є.Ю.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із ТОВ «ДПЗКУ-МТС» на користь ПП «Авантис» 23 825,06 грн. заборгованості. Судові витрати покладено на відповідача.
За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі чинного Договору поставки нафтопродуктів №0310-01 від 03.10.2011р. між сторонами виникли цивільно-правові відносини поставки, з яких у відповідача виникли грошові зобов'язання по оплаті поставленого товару. На думку суду першої інстанції, правовим наслідком невиконання відповідачем грошових зобов'язань є примусове стягнення заборгованості з боржника на користь кредитора.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2013р. у даній справі скасувати повністю та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Авантис».
У доводах апеляційного оскарження відповідач зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів виставлення позивачем рахунків-фактур на оплату нафтопродуктів та отримання цих рахунків відповідачем, як це передбачено умовами укладеного між сторонами Договору, а отже, у боржника не виник обов'язок з оплати вартості придбаних нафтопродуктів, і право кредитора на отримання плати за проданий товар не може вважатись порушеним.
На думку апелянта, позивач не довів існування заявленої до стягнення заборгованості, а тому у суду першої інстанції не було підстав задовольняти позовні вимоги.
Водночас, відповідач просив поновити пропущений з поважних причин строк на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. №910/1860/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Корсакова Г.В.) Товариству з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» відновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 28.05.2013р.
28.05.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.
У порядку ст.77 ГПК України у судовому засіданні 28.05.2013р. оголошувалась перерва на 11.06.2013р.
10.06.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника ТОВ «ДПЗКУ-МТС» у іншому судовому засіданні.
У призначене судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Позивач про причини неявки свого представника суду не повідомив.
Розглянувши у судовому засіданні подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, судова колегія вирішила його відхилити.
З огляду на положення ст.77 ГПК України, судова колегія вважає, що питання з приводу того, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується розпискою представників сторін про оголошення перерви на 11.06.2013р., беручи до уваги ту обставину, що правова позиція та доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі та озвучені представником ТОВ «ДПЗКУ-МТС» у минулому судовому засіданні, явка представників сторін визнана необов'язковою, у зв'язку з чим судова колегія визнала можливим здійснити розгляд апеляційної скарги по суті за правилами ст.101 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.10.2011р. між Приватним підприємством «Авантис» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (далі - покупець, відповідач) був укладений Договір поставки нафтопродуктів №0310-01 (далі - Договір поставки, а.с.39-42) за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) у відповідності з умовами, визначеними цим Договором та/або специфікаціями та/або Додатками до нього, які є його невід'ємними частинами (п.1.1 Договору).
Пунктами 3.2, 3.3 Договору, поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями автомобільним або залізничним транспортом на умовах поставки СРТ - пункт призначення покупця, або по домовленості сторін поставка товару може здійснюватися транспортом покупця із складу постачальника на умовах поставки EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаної постачальником, на підставі заявки покупця, в якій вказується найменування товару та його кількість, або підписаних додатків до даного договору. Термін поставки товару: два робочих дні з моменту отримання заявки, яка може бути передана будь-яким зручним шляхом.
Відповідно до п. 3.4 Договору право власності на товар, а також всі пов'язані з ним ризики, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, які засвідчують прийом-передачу товару (видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, таабо акту прийому - передачі товару) в пункті поставки.
Заперечуючи наявність у нього обов'язку провести оплату вартості придбаного товару, скаржник посилався на відсутність у матеріалах справи специфікацій, у яких відповідно до п.2.1, п.2.2 Договору сторони мали узгодити асортимент, ціну, кількість та вартість партії товару в кожному випадку окремо при поставці партії товару. Як вказував апелянт, специфікації до даного Договору становлять невід'ємну його частину.
За поясненнями відповідача, відсутність вказаних специфікацій позбавляє сторін можливості визначити загальну вартість поставлених позивачем нафтопродуктів і тим самим з'ясувати підставність і обгрунтованість заявлених позивачем вимог.
Утім, з такими доводами апелянта погодитися не можна.
Колегія суддів вважає, що господарським судом правильно зроблено висновок про виникнення між сторонами правовідносин з поставки продукції на підставі Договір поставки нафтопродуктів №0310-01 від 03.10.2011р., передача-прийняття якої, поряд з асортиментом, кількістю та ціною, фіксувалася у первинних документах бухгалтерського обліку.
В матеріалах справи наявні належним чином завірені копії двосторонньо підписаних та скріплених печатками обох підприємств видаткових накладних №РН-11229-02 від 29.12.2011р. на суму 289 340,26 грн. (а.с.44), №РН-120105-01 від 05.01.2012р. на суму 275 557,74 грн. (а.с.43) та №РН-120119-02 від 19.01.2012р. на суму 188 330,16 грн. (а.с.43), а всього: на суму 753 228,16 грн.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Аналогічна правова позиція підтримана у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. № 9/252-10.
При цьому судова колегія виходить з того, що за правилами господарського обороту, які склалися і поширені в Україні, допускається укладення рамкових договорів, в яких визначаються основні юридичні та організаційні умови регулярної взаємодії між сторонами, але не визначаються комерційні умови договору, проте містять відсилку на те, що асортимент, кількість та ціна зазначатимуться у видаткових накладних. Останнім сторони надають характеру невід'ємних частин договору.
Основним правовим результатом купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця.
Наявні у справі належним чином завірені копії видаткових накладних №РН-11229-02 від 29.12.2011р. на суму 289 340,26 грн. (а.с.44), №РН-120105-01 від 05.01.2012р. на суму 275 557,74 грн. (а.с.43) та №РН-120119-02 від 19.01.2012р. на суму 188 330,16 грн. (а.с.43), а всього: на суму 753 228,16 грн., з відміткою про вчинення продавцем дій, спрямованих на передачу ним товару покупцю на виконання умов Договору поставки, свідчать про виникнення між ПП «Авантис» та ТОВ «ДПЗКУ-МТС» зобов'язань з купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 753 228,16 грн.
Доводи скаржника з посиланням на відсутність у матеріалах справи доказів виставлення позивачем рахунків на оплату переданого відповідачу у власність товару згідно укладеного між ними Договору поставки оцінюються критично, адже згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Асортимент, кількість та ціна переданого відповідачу товару визначалися у видаткових накладних, а порядок здійснення розрахунків за цей товар - положеннями розділу 5 Договору. Зокрема, згідно п.5.1 Договору передбачено, що оплата товару проводиться покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 1 (одного) календарного дня з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є перехід права власності товару покупцю.
Розрахункові реквізити сторін наведені у розділі 11 Договору поставки.
Отже, сама по собі відсутність рахунків на оплату вартості товару не є підставою для невиконання обов'язків покупця оплатити покупну ціну товару.
До того ж, часткова оплата відповідачем прийнятого ним товару на суму 728 709,35 грн. підтверджувалася наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку ПП «Авантис» (а.с.10-38, 54-74).
Наведені обставини належними та допустимими доказами відповідачем не спростовані.
За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог щодо примусового стягнення із відповідача 23 825,06 грн. заборгованості за поставлені позивачем протягом грудня 2011р. - січня 2012р. нафтопродукти. У зв'язку з наведеним, апеляційну скаргу слід відхилити, а прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі - залишити без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» на рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2013р. у справі №910/1860/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2013р. у справі №910/1860/13 - без змін.
2. Матеріали справи №910/1860/13 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Гончаров С.А.
Корсакова Г.В.