Справа № 444/1004/13-к
Провадження № 1-кп/444/64/2013
18 червня 2013 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Ясиновський Р. Б.,
при секретарі Краковецька І.П.,
з участю прокурора Бенко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовкві кримінальне провадження № 1-кп/444/64/2013 про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Волиця, Жовківського району, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 Львівської області, українка, громадянка України, освіта середня, не працююча, не заміжня, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, не військовозобов'язана, раніше судима Жовківським районним судом Львівської області 24.01.2012 року за ст.ст. 185 ч. 3. КК України до трьох років позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України звільнена з іспитовим строком один рік,
- за ст.ст. 185 ч.1, 185 ч. 2, 357 ч. 3 КК України;
ОСОБА_1, 08.03.2013 року, близько 15 год. 30 хв., знаходячись в АДРЕСА_2 Жовківського району, Львівської області, в приміщенні літної кухні належної ОСОБА_2, шляхом вільного доступу, таємно викрала з гаманця останньої кошти у сумі 200 грн., чим спричинила матеріальні збитки потерпілій на загальну суму 200 грн..
Крім того, ОСОБА_1, 22.03.2013 року, близько 21 год. 15 хв., в с. Гійче Жовківського району Львівської області, знаходячись на задньому сидінні салону автомобіля марки Фольксваген Пассат, р.н.з. НОМЕР_1, шляхом вільного доступу, скористившись відсутністю уваги гр. ОСОБА_3, таємно викрала з гаманця ОСОБА_3 кошти у сумі 100 злотих., що відповідно до курсу НБУ станом на день викрадення становили 247 грн., своїми діями спричинила матеріальні збитки потерпілій на загальну суму 247 грн..
Крім того, ОСОБА_1, 22.03.2013 року, близько 21 год. 15 хв., в с. Гійче Жовківського району Львівської області, знаходячись на задньому сидінні салону автомобіля марки Фольксваген Пассат, р.н.з. НОМЕР_1, шляхом вільного доступу, скористившись відсутністю уваги гр. ОСОБА_3, вчинила незаконне заволодіння особливо важливим особистим документом, а саме, таємно викрала з гаманця ОСОБА_3 посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4.
Обвинувачена ОСОБА_1 в судому засіданні свою вину у вчинених злочинах визнала повністю і пояснила, що дійсно, 08.03.2013 року, близько 15 год. 30 хв., вона знаходячись в приміщенні літньої кухні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, скориставшись відсутністю останньої, викрала з її гаманця кошти у сумі 200 грн.. Ці кошти вона витратила на власні потреби. Крім того, 22.03.2013 року, близько 21 год. 00 хв., вона знаходячись на задньому сидінні салону автомобіля марки Фольксваген Пассат, р.н.з. НОМЕР_1, скориставшись відсутністю уваги ОСОБА_3, викрала з гаманця останньої кошти в сумі 100 злотих та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4. Гроші вона сховала у кишеню штанів, а посвідчення водія викинула в канаву. Того ж вечора до неї до дому приїхала ОСОБА_3, якій вона зізналась у вчиненій крадіжці. Гроші вона потерпілій повернула відразу. Потім вони поїхали на те місце, де вона викинула посвідчення водія, та знайшли його. У скоєних злочинах щиросердно розкаюється. Просить суворо не карати.
Допитана на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 08.03.2013 року, близько 14 год 30 хв., вона вийшла з території власного господарства і пішла по своїх приватних справах. Коли вона повернулась додому, приблизно о 17 год., її дочка повідомила їй, що до них заходила ОСОБА_1 та просила дати їй зарядний пристрій. На наступний день зранку, 09.03.2013 року вона зайшла в приміщення літньої кухні і знаходячись там, побачила що її гаманець, який лежав на полиці вішака, лежить не на своєму місці. Взявши гаманець та перевіривши його, вона виявила, що пропала купюра номіналом 200 грн.. Побачивши відсутність грошей вона відразу запідозрила, що дані гроші викрала саме ОСОБА_1, коли приходила заряджати мобільний телефон. В цей день вона почала шукати ОСОБА_1 по селі та зустріла її на вулиці та запитала її навіщо вона вкрала гроші, на що ОСОБА_1 відповіла, що нічого не брала. Тоді вона сказала, що чекатиме до 10 год. 10.03.2013 року щоб ОСОБА_1 повернула їй гроші, в іншому випадку вона звернеться в міліцію. Оскільки гроші їй не були повернуті, вона написала заяву.
Такі її покази оголошені в судовому слідстві, Т.1 а.с. 14-16..
Допитана на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 22 березня 2013 року у вечірній період часу вона поверталась автомобілем марки «Фольксваген - Пасат» державний номерний знак НОМЕР_1 на реєстрації Республіки Польща. Будучи в м. Рава-Руська вона підібрала дві невідомі їй дівчини, які сіли на заднє сидіння автомобіля. Під'їжджаючи до переїзду в м.Рава-Руська в сторону села Синьковичі, її зупинив невідомий чоловік, якому вона теж зупинила і він сів на заднє сидіння її автомобіля. Рухаючись в сторону дому одна із дівчат попросили її зупинитись, що зробила. Інша чорнява дівчина залишилась в автомобілі із чоловіком. На під'їзд с.Гійче Жовківського району Львівської області вона попросила дівчину і чоловіка вийти з автомобіля, оскільки мала заїхати до своїх знайомих. Повертаючись від знайомих вона теж підібрала невідомого чоловіка і молоду дівчину з якими їхала із м. Рава-Руська. Дівчина вийшла в кінці села Гійче, а чоловік біля її дому. Заїхавши на своє подвір'я, вона взяла свою сумку, однак одраз помітила, що на сумці лежить відкритий гаманець. Коли вона оглянула гаманець виявила крадіжку 100 злотих Республіки Польща та відсутність посвідчення водія видане на ім'я її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, які у неї тимчасово зберігались. Одразу ж їй на думку спало, що хтось із осіб, яких вона підвозила причетні до крадіжки, зрештою загубити гроші посвідчення вона не могла, так як вони були у гаманці. Сто злотих були однією купюрою. Відразу вона зателефонувала своєму батькові ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та розповіла йому про те, що трапилося. У розмові батько сказав, що в с. Гійчі Жовківського району Львівської області є молода дівчина, яка схильна до крадіжок підпадає описанню дівчини, що вийшла в с.Гійче. Батько запитав її чи я зможе впізнати дівчину в обличчя, на що вона погодилась. Разом з батьком ОСОБА_6 поїхала в господарство в АДРЕСА_1, де світилось світло у вікні. Коли батько постукав у вхідні двері, то вийшла жінка на ім'я ОСОБА_2 і батько запитав у неї чи є сестра вдома, на що остання відповіла, що є. Згодом вийшла інша дівчина, як з»ясувалось згодом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яку вона відразу з впізнала, бо саме її підвозила. У розмові батько запитав, де є гроші та документі ОСОБА_1 одразу відповіла, що не брала і нічого не знає. Однак, коли батько сказаі що в селі всі знають, що вказана особа попередньо здійснювала крадіжки, ОСОБА_1 зізналась, що вкрала сто злотих та документи. Відразу батько запитав, де документи, а саме посвідчення водія, то ОСОБА_1 відповіла, що викинул у сніг, на тому місці, де виходили. Після цього, відразу вона, її батько та ОСОБА_1 поїхали на початок с. Гійче Жовківського району Львівської області, де під'їхавши на узбіччя ОСОБА_6 знайшов посвідчення водія, що належало її сину. Після цього вони втрьох повернулись на господарство ОСОБА_1, де батько показав посвідчення сестрі ОСОБА_7 і вів мову про те, щоб повернули сто злотих. ОСОБА_1 зайшла в хат відсунула диван і дістала звідтам купюру номіналом сто злотих Республіки Польща та повернула їй.
Такі її покази оголошені в судовому слідстві, Т. 2 а.с. 38-40..
Судом, відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України, визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин які ніким не оспорюються, так як проти такого не заперечують учасники судового провадження. Судом з"ясовано, чи правильно сторони розуміють зміст цих обставин, чи не мають сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз"яснено їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Отже вина обвинуваченої доведена повністю.
Вина обвинуваченої полягає в тому, що вона вчинила таємне викрадення чужого майна і тому суд такі її дії кваліфікує за ст. 185 ч. 1 КК України.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_1 вчинила таємне викрадення чужого майна вчинене повторно і тому суд такі її дії кваліфікує за ст. 185 ч. 2 КК України.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_1 незаконно заволоділа важливим особистим документом і тому суд такі її дії кваліфікує за ст. 357 ч. 3 КК України
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів та особу винної, яка по місцю проживання характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше судима.
Відповідно до Акта амбулаторної судової - психіатричної експертизи № 179 від 22 березня 2013 року, ОСОБА_1 на даний час психічними захворюваннями не страждає, виявляє розумову відсталість в ступені легкої дебільності. Вираженість наявних у підекспертної психічних розладів не досягає рівня психічного захворювання чи недоумства та не позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих їй дій ОСОБА_1 психічним захворюванням чи недоумством не страждала, не виявляла ознак тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності та могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Щире каяття підсудної у вчинених злочинах та добровільне відшкодування збитків та усунення заподіяної шкоди потерпілій ОСОБА_3, а також активне сприяння розкриттю злочинів, суд вважає обставинами, що пом'якшують її покарання, так як остання як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні дала правдиві пояснення про обставини вчинених нею злочинів, чим активно сприяла слідству.
Обставиною, яка обтяжує відповідальність обвинуваченої, суд враховує рецидив злочинів.
Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до переконання, що покарання обвинуваченій ОСОБА_1 слід обрати в межах санкцій статей, за якими вона судиться, а саме у вигляді позбавлення, так як саме такий вид покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження з її боку нових злочинів.
Санкцією ст. 185 ч. 1 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу, виправних робіт та позбавлення волі. З врахуванням особи обвинуваченої, її відношення до вчиненого, суд прийшов до переконання, що достатнім покаранням у вигляді позбавлення волі для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 та попередження з її боку нових злочинів буде достатнім строк у вигляді 1-го року позбавлення волі.
Санкцією ст.. 185 ч. 2 КК України передбачено покарання у вигляді арешту, обмеження волі або позбавлення волі. З врахуванням особи обвинуваченої, її відношення до вчиненого, суд прийшов до переконання, що достатнім покаранням у вигляді позбавлення волі для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 та попередження з її боку нових злочинів буде достатнім строк у вигляді 2-ох років позбавлення волі.
Санкцією ст. 357 ч. 3 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу, арешту або обмеження волі. З врахуванням особи обвинуваченої, її відношення до вчиненого, суд прийшов до переконання, що достатнім покаранням у вигляді обмеження волі для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 та попередження з її боку нових злочинів буде достатнім строк у вигляді 1-го року обмеження волі.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обвинуваченій слід призначити у виді 2-ох років позбавлення волі.
Крім цього, суд з врахуванням всіх вище перелічених обставин, зокрема, враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 розкаялась у вчиненому, давала правдиві покази, чим активно сприяли розслідуванню, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, і що обвинувачену ОСОБА_1 слід звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України, встановивши їй іспитовий термін строком 1 рік та шість місяців та покласти на обвинувачену обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Речові докази, а саме: грошову купюру номіналом 100 польських злотих серії IY № 9736530 та посвідчення водія серії НОМЕР_2, що знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3, на думку суду, належить залишити у її розпорядженні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винною та засудити:
- за ст. 185 ч. 1 КК України на 1 /один/ рік позбавлення волі.
- за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 /два/ роки позбавлення волі.
- за ст. 357 ч. 3 КК України на 1 /один/ рік обмеження волі.
Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити остаточне покарання ОСОБА_1 2 /два/ роки позбавлення волі.
Відповідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку 1 /один/ рік 6 / шість/ місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно ст. 76 КК України зобов'язати засуджену ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу - не обирати.
Речові докази: грошову купюру номіналом 100 польських злотих серії IY № 9736530 та посвідчення водія серії НОМЕР_2, що знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3 - залишити у її розпорядженні. / Т. 2. а.с. 44-45/.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30 діб з часу проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішеня не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження , який не був присутнім в судовому
Суддя Ясиновський Р. Б.