ун. № 2608/20542/12
пр. № 2/759/1647/13
30 травня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Лопатюк Н.Г.,
при секретарі Васильченко Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення ідеальної частки в спільній сумісній власності та встановлення порядку користування квартирою,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визначення ідеальної частки в спільній сумісній власності та встановлення порядку користування квартирою.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона являється співвласником квартири АДРЕСА_1 та проживає у ній зі своїм чоловіком та малолітнім сином, 2007 року народження. Також, у даній квартирі проживає її батько, ОСОБА_3 та матір, ОСОБА_4, які також є співвласниками спірної квартири.
Також, у даній квартиирі зареєстрований, але фактично не проживає брат позивача - ОСОБА_5, який являється четвертим співвласником спірної квартири.
Тобто, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані усі вищевказані особи, крім чоловіка позивача. Усі співвласники даної квартири зареєстровані з 13 березня 2001 року, а малолітній син позивача був зареєстрований за згодою усіх співвласників з 26 лютого 2008 року.
У своєму позові ОСОБА_1 зазначила, що загальна площа квартири складає 74, 5 кв.м., житлова площа складає 41, 06 кв.м. Спірна квартира складається з трьох кімнат, площею 13, 4 кв.м., 10, 4 кв.м. та 17, 7 кв.м., а також двох санвузлів, площа одного з яких складає 1, 8 кв.м., що був перероблений з комори, а інший - площею 3, 7 кв.м., який містить другий туалет і ванну. Також, в даній квартирі є коридор, площею 12,8 кв.м., кухня, площею 10,9 кв.м. та балкон, площею 3, 8 кв.м.
Крім того, позивач зазначила, що на данний момент житлову кімнату, площею 10, 4 кв.м. на постійній основі ніхто не займає, але нею користується брат позивача - ОСОБА_5 в той час, коли перебуває у квартирі. Житлову кімнату, площею 13, 4 кв.м. займає позивач разом зі своїми чоловіком та сином, а житлову кімнату, площею 17, 7 кв.м. з балконом, площею 3, 8 кв.м., займають батьки позивача.
Позивач у своїй позовній заяві пояснила, що визначення порядку користування житловими кімнатами у такий спосіб виникло з моменту їх вселення, а саме з 13 березня 2001 року.
Однак, з початку 2010 року між позивачем та її батьками почали виникати сварки стосовно користування квартирою. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, батьки позивача, почали чинити позивачу перешкоди у користуванні квартирою, які виражаються у недопущенні останньої до приміщень загального користування, а також намагаються виселити її з житлової кімнати, площею 13, 4 кв.м. у іншу кімнату, площею 10, 4 кв.м.
Також, відповідачі не визнають той факт, що позивач є власником частини спірної квартири.
А тому, в зв'язку з обставинами, викладеними в позовній заяві, позивач була змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та просить суд визначити її ідеальну частку у праві спільної сумісної власності та встановити порядок користування спірною квартирою.
В судовому засіданні позивач та її представник повністю підтримали вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач, ОСОБА_4, заперечувала проти данного позову.
Відповідач, ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, до канцелярії суду подав заяву про проведення розгляду справи у його відсутності з урахуванням наданих письмових заперечень.
Треті особи, ОСОБА_5 та представник ООП Святошинської РДА в м. Києві, в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності.
Позивач, її представник та відповідач, ОСОБА_4, не заперечували проти розгляду справи у відсутності нез'явившихся осіб.
Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, відповідача, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 23 листопада 2007 року, квартира за АДРЕСА_1, дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, в рівних частках кожному. Дана квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», загальна площа квартири становить 74, 5 кв.м. Свідоцтво про право власності на житло видано згідно з розпорядженням (наказом) від 23 листопада 2007 року за номером 175 (а.с. 6 - копія свідоцтва про право власності на житло).
Згідно довідки за формою №3 від 16 листопада 2012 року, копія якої міститься в матеріалах справи, у спірній квартирі зареєстровано п'ять осіб: ОСОБА_3, який є власником квартири, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які, крім малолітнього ОСОБА_2 є співвласниками даної квартири (а.с. 7 - копія довідки).
Також, в матеріалах справи міститься копія поверхового плану будинку, з якого вбачається, що спірна квартира складається з трьох кімнат, площею 13, 4 кв.м., 10, 4 кв.м. та 17, 7 кв.м., а також двох санвузлів, площа одного з яких складає 1, 8 кв.м., який був переобладнаний з комори, а інший - площею 3, 7 кв.м., який містить другий туалет і ванну. Також, в даній квартирі є коридор, площею 12,8 кв.м., кухня, площею 10,9 кв.м. та балкон, площею (а.с. 8 - копія поверхового плану).
Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами 1,2 та 3 статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цого він має право вимагати від інших співвласників, які володвють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі не заперечують проти того факту, що їм, позивачу та третій особі у рівних частках належить на праві власності спірна квартира, а також, той порядок користування квартирою, який зазначає позивач, дійсно встановився без будь-якого обговорення та існує по даний час.
Позивачем не доведено той факт, що відповідачі мали намір та намагалися порушити встановлений порядок користування спірною квартирою, про що вона зазначає у своїй позовній заяві.
Натомість відповідачі, у своїх письмових запереченнях зазначають, що при наявності у спірній квартирі трьох житлових кімнат, неможливо задовольнити вимоги усіх співвласників щодо отримання у володіння та користування належної частини майна в натурі, яка б відповідала частці кожного з них у праві спільної часткової власності. А також, зазначили, що у разі, якщо позивач має намір отримати матеріальну компенсацію за її частку у спірній квартирі, у зв'язку з неможливістю виділення її частини спільного майна в натурі, то відповідачі згодні сплатити їй відповідну грошову компенсацію.
Що стосується вимог позивача про визначення ідеальної частки у праві власності в спірній квартирі, то вони задоволенню не підлягають, оскільки в свідоцтві про право власності на житло від 23 листопада 2007 року чітко визначено, що квартира за АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, в рівних частках кожному.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Однак, спірна квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, в рівних частках кожному.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведені позовні вимоги, які вона просить суд задовольнити, а також обставини, на які вона посилається в підтвердження свої вимог, а тому вважає за необхідне відмовити в даному позові.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356, 358 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд-
В позові ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення ідеальної частки в спільній сумісній власності та встановлення порядку користування квартирою - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти з дня отримання копії цього рішення.