справа № 0312/2246/2012
провадження №2/165/8/13
01 червня 2013 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі :
головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,
при секретарі Харук Ю.І.,
з участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську справу за позовом розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги МПП “Берізка”, ВАТ “Любомльське РТП”, ТзОВ “Любомль-Сервіс”, ТзОВ “Прикордонник”, ПАТ “Кредитпромбанк”, ПАТ “УкрСиббанк” про поділ спільного майна подружжя,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на жилий будинок та поділ майна подружжя. В ході судового розгляду позивач, шляхом подачі заяв про уточнення, збільшення позовних вимог, в остаточній редакції від 20 травня 2013 року, просить провести розподіл спільно нажитого сторонами в шлюбі майна, виділивши йому нерухоме майно: магазин «Приємні дрібниці» що знаходиться в місті Нововолинську по вулиці Ковпака, 2 загальною площею 213,1 кв.м., що зареєстрований 22.12.2009 року за ОСОБА_2, вартість якого позивач визначив у 1 200 000, 00 грн., та земельну ділянку, на якій розташована будівля для його обслуговування з метою зміни цільового призначення приміщення магазину на жилий будинок, а також рухоме автомобіль марки «Мітсубісі Пажеро Спорт» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в Нововолинському МРЕВ ОСОБА_4 у Волинській області на ім?я ОСОБА_1 11.09.2006 року. вартістю 143033, 53 грн.
Відповідачу ОСОБА_2просить виділити наступне майно: мале приватне підприємство «Берізка» з рухомим і нерухомим майном, що входить до нього, загальну вартість якого позивач визначив у 2 000 000, 00 грн., з проведенням державної перереєстрації з ОСОБА_1 на ОСОБА_2, транспортний засіб марки «ОСОБА_5 Спрінт» 1995 року випуску реєстраційний номер АС 8086АА, зареєстрований на ім?я ОСОБА_1 30.11.2004 року вартістю 61560,53 грн., транспортний засіб марки «Мерседес Бенц 208»,реєстраційний номер АС 8369АІ зареєстрований за ОСОБА_1 30.03.2007 року, вартістю 32750,40 грн., цінні папери у бездокументарній формі у вигляді акцій ПрАТ «Лобомльське РТП» в кількості 3549 штук, виходячи із номінальної вартості однієї акції 0,25 грн. на загальну суму 887,25 грн., ТзОВ «Лобомль Сервіс», що знаходиться в місті Любомль, по вулиці Дружби 93, вартість товариства та нерухомого майна, яке закладено в статутний капітал в загальному позивач визначив у 1 000 000, 00 грн., ТзОВ «Фірма Прикордонник», що знаходиться в м.Любомль, по вулиці Дружби, 93, вартість якого визначив у 600 000, 00 грн. Крім цього, просить провести в рівних частинах по ? за кожним, розподіл кредитних коштів за договором кредиту № 10037607000 від 11 вересня 2006 року, які брались на споживчі цілі ОСОБА_1 за згодою дружини, що підтверджується договором поруки, в сумі 152071,93 грн., що стягнуті судом достроково в солідарному порядку з сторін за рішенням Нововолинського міського суду у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» від 29.04.2010 року. Також просить провести розподіл в рівних частках кредитних зобов?язань за договором кредиту укладеним ним 22 грудня 2006 року з ПАТ «Укрсиббанк» на суму 692687,67 грн., мотивуючи тим, що вказані кошти використані у споживчих цілях подружжя та розділити кредитні кошти за договором кредиту від 30 липня 2007 року, укладеним ним з ПАТ «Кредитпромбанк» на суму 142089,95 грн., зазначаючи, що вони використані на споживчі цілі подружжя. Крім цього, просить провести розподіл товару в обороті, залишивши за ОСОБА_2 товар в обороті на суму 2 000 000, 00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за товар в обороті в сумі 600 000, 00 грн. Позов мотивує тим, що вони з відповідачем ОСОБА_2 з 09.08.1974 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Нововолинського міського суду від 11 лютого 2011 року. Вказане вище майно вважає спільною сумісною власністю подружжя, яке підлягає поділу у рівних частках. Бажає поділити зобов'язання за договорами кредиту, а також товар в обороті. При розподілі майна, просить виділити йому у власність приміщення промислового магазину «Приємні дрібниці», що зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 та розташований по вулиці Ковпака 2 в місті Нововолинську та земельну ділянку за вказаною адресою, з метою зміни цільового призначення приміщення магазину на житловий будинок. Таку вимогу мотивує відсутністю у нього житла, яке вкрай необхідне для проживання з малолітнім сином. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги в редакції позовної заяви від 20.05.2013 року підтримав. Пояснив, що вартість майна визначив на свій розсуд. Запропоновану відповідачем вартість нерухомого майна, зокрема промислового магазину «Приємні дрібниці», що розташований по вулиці Ковпака, 2 в місті Нововолинську, в сумі 727312,00 грн. вважає не правильною, посилаючись на рішення Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2013 року, яким висновок підприємця ОСОБА_6 про таку вартість промтоварного магазину «Приємні дрібниці», від 25.06.2012 року, скасовано.
Також зазначає, що відповідачем невірно визначена вартість приміщення магазину « 1001 дрібниця», який розташований в місті Нововолинську по проспекту Дружби, 15, що входить до складу майна МПП «Берізка», єдиним засновником якого є позивач. ОСОБА_1 вказане нежиле приміщення, як нерухоме майно МПП «Берізка» оцінює на свій розсуд у 2000 000, 00 грн. Визначаючи вартість автотранспортних засобів, що підлягають поділу як спільно нажите майно під час шлюбу сторін, позивач покликається на висновки автотоварознавчої експертизи, яка проводилась 16 березня 2012 року за ухвалою Нововолинського міського суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ майна, що залишений без розгляду за заявою ОСОБА_2 ухвалою від 10 липня 2012 року. Незважаючи на недосягнення сторонами згоди щодо вартості майна, яке підлягає поділу у рівних частках, позивач ОСОБА_2 не заявляв клопотання про призначення експертизи для визначення ринкової вартості майна, яке вважає об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Призначену ухвалою суду від 17 січня 2013 року за клопотання відповідача ОСОБА_2 будівельно технічну експертизу, на вирішення якої ставились питання про ринкову вартість приміщення МПП «Берізка» та визначення можливих варіантів його поділу, виконати не видалось можливим по причині ненадання позивачем необхідних документів на клопотання експерта, копія якого вручена ОСОБА_1 04.02.2013 року особисто (а.с.210 т.1).
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 в редакції заяви від 20.05.2013 року вважають безпідставними, з мотивів викладених у письмових запереченнях (а.с.6-7 т.2).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, надані сторонами як на підтвердження так і на заперечення вимог, оглянувши матеріали цивільної справи № 2/0312/561/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, суд, визначивши правові норми, що регулюють спірні правовідносини, вважає вимоги позивача ОСОБА_1 такими, що не підлягають до задоволення в зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. А в ч.6 цієї статті зазначено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, в силу ст.71 СК України допускається лише за його згодою.
Вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, його вартість, з'ясувати джерело його придбання та визначити долю кожного з них в цьому майні.
Судом встановлено, що сторони - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 1974 року по 11 лютого 2011 року. Як пояснила в суді відповідач ОСОБА_2, і що не заперечив позивач, сторони як сім?я не проживали з 2008 року. В зв'язку з цим, відповідач вважає приміщення промислового магазину «Приємні дрібниці» по вулиці Ковпака 2 в місті Нововолинську, реєстрація права власності якого здійснена нею у 2009 році, особистим майном, що не підлягає включенню до переліку об'єктів поділу між подружжям. Також встановлено, що за договорами кредиту, укладеного ОСОБА_1 11 вересня 2006 року з ПАТ «УкрСиббанк» на суму 152071,93 грн. та кредитним договором від 30.11.2007 року укладеним ним з ПАТ «Кредитпромбанк», на суму 142 089, 95 грн., відповідач ОСОБА_2, виступає поручителем, а відтак несе солідарну відповідальність за кредитними зобов'язаннями основного боржника. Щодо кредитного зобов'язання за договором кредиту укладеним ОСОБА_1 з ПАТ «Укрсиббанк» 22 грудня 2006 року на суму 692 687,67 грн. то він підлягає розподілу у разі доведення позивачем використання коштів в інтересах сім?ї.
В судовому засіданні з пояснень сторін та що підтверджено повідомленнями ПАТ «Кредитпромбанк» і ПАТ «УкрСиббанк», які ухвалою суду залучені до справи в якості третіх осіб без самостійних вимог, майно, яке включено позивачем у перелік спільного майна подружжя, що підлягає розподілу перебуває в обтяженні в зв'язку з невиконання позивачем кредитних зобов'язань та наявністю невиконаних рішень суду по стягненню заборгованості по кредитах в примусовому порядку.
Позивач просить залишити йому у власності транспортний засіб марки «Міцубісі пажеро спорт» р.н. НОМЕР_2, при цьому пояснивши в суді, що вказаний транспортний засіб вилучено державною виконавчою службою в забезпечення виконання рішення суду про стягнення заборгованості по кредиту.
ОСОБА_1 при поділі майна, просить суд виділити відповідачу ОСОБА_2 ОСОБА_3 приватне підприємство «Берізка» з нерухомим і рухомим майном, що йому належить вартістю 2 000 000, 00 грн., а також цінні папери у бездокументарній формі у вигляді акцій ПрАТ «Лобомльське РТП» в кількості 3549 штук, на які накладено арешт в зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань та ТзОВ «Любомль сервіс» і нерухоме майно, яке закладено в статутний капітал, вартість якого визначив у 1 000 000, 00 грн. а також ТзОВ «Прикордонник» з нерухомим майном, що закладено в статутний капітал вартість якого складає 600 000 00 грн.
Такі вимоги позивача не ґрунтуються на нормах цивільного законодавства, а тому до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст.177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція є іменним цінним папером, який посвідчує майнові права його власника (акціонера) щодо акціонерного товариства, а також немайнові права, передбачені законодавчими актами, що регулюють питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони придбані за їх спільні кошти.
Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства » встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи із змісту ч.2, ч.3 ст.61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім?ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.
Як виначено у Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року, положення ч.1 ст.61 СК України, треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Отже МПП «Берізка» засновником якого є позивач ОСОБА_1 є об'єктом спільного майна, що підлягає поділу, однак провести такий неможливо за відсутності домовленості між сторонами щодо вартості вказаного підприємства та недоведеністю належними доказами позивачем визначеної ним на власний розсуд вартості цього майна.
Відповідно до норм Сімейного Кодексу України діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю одного з подружжя потребує доведення.
Судом при вирішенні спору неможливо визначити яке конкретно майно придбане сторонами, коли та яка його вартість.
Тому суд приходить до висновку про неможливість поділу даного майна між сторонами з огляду на недоведеність такої вимоги. Позивач вказав лише загальні найменування об'єктів, включив до поділу товар в обороті, рухоме та нерухоме майно без визначення його ідентифікаційних ознак, періоду придбання, та не навів суду жодних доказів на підтвердження того, що таке майно придбавалось в період шлюбу і було в наявності на час припинення сімейних відносин. Відповідач заперечила позов та не погодилась з вказаною позивачем вартістю, вважаючи її завищеною.
Згідно ст.60 ч.4 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому суд відмовляє у задоволені позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 60, 61,69-71 Сімейного кодексу України, ст. 372 ЦК України, суд,
вирішив:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя О.Р. Ференс-Піжук