Іменем України
15 лютого 2013 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Решетніка М.О.
при секретарі - Медведєвій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», третя особа: ПАТ КБ «Приватбанк» «Про визнання рішення незаконним та стягнення страхового відшкодування», -
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 16.04.2007р. її чоловіком ОСОБА_2 при оформленні кредитної позики через страхового агента вигодонабувача - третьої особи, було укладено договір особистого страхування з відповідачем №VOSTLK00037994. За умовами договору страхування було застраховано життя і здоров'я. Страховими випадками визначено смерть через нещасний випадок, через захворювання, або встановлення інвалідності. Розмір страхової виплати згідно умов договору становить 51650 гривень.
ІНФОРМАЦІЯ_1р. ОСОБА_2 помер в результаті хвороби. Позивачка на підставі спадкування прав та обов'язків чоловіка просить стягнути з відповідача зазначену страхову суму, а також визнати смерть ОСОБА_2 страховим випадком за Договором особистого страхування №VOSTLK00037994 від 16.04.2007 року.
В судове засідання позивачка не з?явилась, в поданій до суду заяві просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала. Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи вимоги у поданому до суду запереченні та також просив розглянути справу без його участі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, до суду направив заяву в якій обґрунтовує свою позицію по справі та просить у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, спираючись на висновок експерта, суд дійшов до висновку, що позов не обґрунтований та на підставі ст.ст.993,1166 ЦК України не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 16.04.2007р. чоловіком позивачки ОСОБА_2 при оформленні кредитної позики через страхового агента вигодонабувача - ПАТ КБ «Приватбанк», було укладено договір особистого страхування з ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» №VOSTLK00037994 (а.с.7). За умовами договору страхування було застраховано життя і здоров'я. Страховими випадками визначено смерть через нещасний випадок, через захворювання, або встановлення інвалідності. Розмір страхової виплати згідно умов договору становить 51650 гривень.
ІНФОРМАЦІЯ_1р. в результаті хвороби ОСОБА_2 помер, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №172 (а.с.41).
Згідно ч.1 ст.994 ЦК України у разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину.
Згідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно до ст.982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розміри грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.988 ЦК України, ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Оскільки настала смерть страхувальника, відповідачем, як страховиком, 19 березня 2010р. був складений страховий акт № L-109, згідно якого позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що смерть застрахованої особи не була страховим випадком, з чим суд погоджується з огляду на наступне.
Пунктом 7.1 договору страхування передбачено, що під ризиком «Смерть застрахованої особи, яка настала внаслідок захворювання, яке вимагає амбулаторного (амбулаторно-стаціонарного) або стаціонарного лікування, за умови, що це захворювання сталося (було виявлене) під час дії цього договору та підтверджені документами, виданими компетентними органами у встановленому законом порядку.
Згідно ж висновку експерта №325 від 19 грудня 2012р. захворювання на печінку у ОСОБА_2 вперше зареєстровано було в 1998 році, а наявні у нього гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, гіпернефроїдний рак лівої нирки, хронічний пієлонефрит єдиної правої нирки, хронічна ниркова недостатність, інтоксикація, під час перебігу, впливали на погіршення стану здоров?я і розвиток портального цирозу печінки в стадії декомпенсації, який в сукупності із асцитом, анемією призвели до гепатоцеллюлярної недостатності ІІІ ступеню та стали причиною його смерті (а.с.118-124).
Таким чином зазначені захворювання виникли у страхувальника не в період дії договору страхування, а задовго до його укладення.
Пунктом 1.2.2 договору передбачалось, що страхувальник зобов'язаний був при укладені договору повідомити страховика про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику, чого покійним ОСОБА_2, як страхувальником, виконано не було, про наявні у нього захворювання, які в подальшому призвели до його смерті, страховика, тобто відповідача, він не повідомив.
Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про страхування» умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Згідно п.1.3.4 договору страхування страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати у випадках, передбачених розділом 4 умов страхування, зокрема п.4.2 визначено, що не визнається страховим випадком смерть застрахованої особи, яка настала внаслідок захворювання застрахованої особи, яке відбувалось до моменту набрання чинності цим договором.
На підставі вищевикладеного суд вважає відмову у виплаті страхового відшкодування позивачці за Страховим актом №L-109 законною та обґрунтованою, а тому у задоволенні її позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», третя особа: ПАТ КБ «Приватбанк» «Про визнання рішення незаконним та стягнення страхового відшкодування» - відмовити.
Строк апеляційного оскарження рішення - 10 днів.
Суддя