Справа №2а/254/25/2013
іменем України
14 лютого 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Богун О.О.
При секретарі В.В.Хуруджи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, про визнання неправомірною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 просить визнати неправомірною та скасувати постанову відповідача у справі про адміністративне правопорушення серії АН1 № 236601 від 30 листопада 2012 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді 510 гривень штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП. Позивач наполягає на тому, що в його діях був відсутній склад адміністративного правопорушення.
Позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідач - УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
23 листопада 2012 року ст.. інспектор ОДР ВДАЇ м. Донецьк Деревянко А.В. у відношенні позивача - ОСОБА_1, був складений протокол про адміністративне правопорушення за яким ОСОБА_1 порушив визначений законодавством порядок погодження з Державтоінспекцією розміщення та встановлення рекламою носіїв, чим порушив п.32.1ПДР України ПКМУ 167,ПКМУ 341, чим порушив вимоги п.32.1 ПДР, за що передбачена відповідальність передбачена ч.2 ст.140 КупАП та наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді 510 гривень штрафу.
Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне:
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Згідно ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за сукупністю фактичних обставин:
- відповідач, який зобов'язаний доводити правомірність свого рішення жодних доказів на підтвердження цього не надав, як і заперечень проти позову;
- при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позивач заперечував факт його вчинення, однак, не врахувавши заперечення позивачем факту вчинення правопорушення, до постанови про накладення адміністративного стягнення не додано жодного доказу на підтвердження вчинення правопорушення.
За наведених обставин, виходячи з презумпції неправомірності рішення суб'єкта владних повноважень, відповідач в судовому засіданні не довів правомірність прийнятого ним рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, постанову по справі ним було винесено за відсутності достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення і така постанова підлягає скасуванню
Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 287, ч. 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.ст. 3, 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, про визнання неправомірною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити в повному обсязі.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АН1 № 236601 від 30 листопада 2012 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді 510 гривень штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КУпАП - скасувати.
Згідно ч. 2 ст. 171-2 КАС України постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: