11.5
Іменем України
17 червня 2013 року Справа № 812/4681/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді: Дибової О.А.
за участю секретаря судового засідання: Олейнік О.О.
за участю сторін:
позивач - Єльніков І.М.,
відповідач - Коляденко Е.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до Ленінського Відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії,-
21 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до Ленінського Відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив наступне.
29.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новострой» (Іпотекодавець) та Акціонерним Банком «Український комунальний банк» (з 27.04.2011 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Український комунальний банк», - (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель загальною площею 5239,90кв.м., які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вулиця Краснояровска будинок 20 (надалі - заставне майно). Заставне майно оцінено сторонами у 1914205,00 грн.
Названий вище договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з умов кредитного договору №425/08-ю від 18.08.2008р.
На момент укладення договору іпотеки заставне майно не було обтяжено правами третіх осіб (п.2.1.1. договору іпотеки).
У зв'язку з укладенням договору іпотеки, за Іпотекодержателем зареєстровано обтяження нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (копія витягу №20520451 від 29.08.2008).
У зв'язку з невиконанням ТОВ «Новострой» зобов'язань перед Позивачем за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 2672377,32грн., внаслідок чого Позивачем відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку», було направлено ТОВ «Новострой» письмову вимогу від 11.03.2013р. №14/1708 про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на нерухоме майно. Зазначена вимога Позивача до ТОВ «Новострой» не була ним виконана. 17.05.2013 року Позивачем, з метою реалізації свого права на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, було здійснено перевірку заставного майна ТОВ «Новострой», при проведенні якої, Позивач дізнався, що Ленінським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ «Новострой», та заборонено ТОВ «Новострой» здійснювати відчуження будь-якого його майна.
Тобто, до складу майна, на яке Ленінським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт та заборона на вчинення з ним дій по відчуженню, входить також нерухоме майно, зазначене у договорі іпотеки, що забезпечує вимоги Позивача за кредитним договором.
Арешт на заставлено майно було накладено Постановою Ленінського ВДВС Луганського МУЮ про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження від 29.06.2010 ВП № 16687154.
Позивач вважає, що арешт заставного майна та заборона про здійснення з ним дій по відчуженню, накладені Ленінським ВДВС Луганського МУЮ підлягають скасуванню, так як майно знаходиться в заставі у позивача з 29.08.2009.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2010 в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 5239,90 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вулиця Краснояровска, б. 20.
Відповідач в судовому засіданні визнав адміністративний позов повністю, проти скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2010 в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 5239,90 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вулиця Краснояровска, б. 20 не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (на дату виникнення спірних правочинів).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону №606).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із статтею 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 1 статті 11 Закону №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №606, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження регулюються частиною 3 статті 11 Закону №606.
Відповідно до статті 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2008 між АБ «Український комунальний банк» та ТОВ «Новострой» укладено кредитний договір № 425/08-ю. Для забезпечення виконання умов кредитного договору від 18.08.2008 № 425/08-ю між АБ «Український комунальний банк» та ТОВ «Новострой» укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір від 29.08.2008 р. № 3442 (з додатками та змінами), в якому предметом застави є нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 5239,90 кв.м, які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вулиця Краснояровска, б. 20. (а.с. 7-11, 22-28).
Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.08.2008 № 20520451 заборона на відчуження нерухомого майна (нежитлові будівлі загальною площею 5239,90 кв.м, які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вулиця Краснояровска, б. 20) внесена позивачем 29.08.2008 о 17 год. 04 хв. на підставі іпотечного договору від 29.08.2008, р. № 3442. (а.с. 12)
17 травня 2013 року при огляді майна, яке знаходиться в забезпеченні по кредитному договору від 18.08.2008 № 425/08-10, позивачу стало відомо що на все нерухоме майна ТОВ «Новострой» накладено арешт ВДВС. (а.с. 14)
15.05.2013 позивач отримав Рішення про відмову у надані інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с. 15)
Звернувшись до Ленінського ВДВС Луганського МУЮ, позивачу стало відомо, що відповідачем винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2010 ВП № 16687154, яким накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ТОВ «Новострой». (а.с. 34)
Правовідносини при укладені договору застави між заставодавцем та заставодержателем регулюються Законом України «Про заставу» (з змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Вимоги до форми договору застави закріплені в статті 13 Закону України «Про заставу», в якій закріплено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.
Згідно статті 13, 14 Закону України «Про заставу» недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.
Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
З матеріалів виконавчого провадження № 16687154, вбачається наступне.
Зведене виконавче провадження № 16687154 відкрито Ленінським ВДВС Луганського МУЮ на примусове виконання виконавчих листів, винесених щодо стягнення боргів з ТОВ «Новострой» (код ЄДРПОУ 3352192).
Згідно довідки міського комунального підприємства БТІ від 30.03.2010 № 15/43-1808 за ТОВ «Новострой» (код ЄДРПОУ 3352192) знайдене право власності у м. луганську на нерухоме майно, яке знаходиться за наступними адресами: вул. Краснояровская. 20, вул. Оборонная, 136/5, вул. Оборонная, 136/6. (а.с. 41)
Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2010 ВП № 16687154 Ленінським ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ТОВ «Новострой» (код ЄДРПОУ 3352192). (а.с. 42)
Підтверджено матеріалами зведеного виконавчого провадження № 16687154 та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, що в порушення положень «Про виконавче провадження», Ленінський ВДВС Луганського МУЮ не повідомляв Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження на майно, яке знаходиться в заставі у позивача, а саме нежитлові приміщення, які знаходиться за адресою: м Луганськ, вул. Краснояровска, 20 та Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2010 ВП № 16687154 на адресу позивач не надсилали.
Також підтверджено матеріалами зведеного виконавчого провадження № 16687154 та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, що на момент винесення Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2010 ВП № 16687154 наявність обтяжень та заборони на відчуження нерухомого майна ТОВ «Новострой» відповідачем не перевірялось, наявність заставленого нерухомого майна у власності ТОВ «Новострой» не встановлювалась.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Іпотечний договір від 29.08.2008 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4 29.08.2008, про що зроблено запис в реєстрі № 3442.
Тобто право застави у заставодержателя виникло 29.08.2008.
Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.08.2008 № 20520451 заборона на відчуження нерухомого майна (нежитлові будівлі загальною площею 5239,90 кв.м, які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вулиця Краснояровска, б. 20) внесена позивачем 29.08.2008 о 17 год. 04 хв. на підставі іпотечного договору від 29.08.2008, р. № 3442. (а.с. 12)
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2010 ВП № 16687154 Ленінським ВДВС Луганського МУЮ, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ТОВ «Новострой» (код ЄДРПОУ 3352192), в тому числі на заставлено майно відповідно до договору іпотеки від 29.08.2008, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 5239,90 кв.м, які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вулиця Краснояровска, б. 20. винесена 29.06.2010, тобто після укладення нотаріального договору іпотеки від 29.08.2008 та внесення запису до Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодєржателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майне боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Проте, у встановлений, вищезазначеною статтею термін (не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі) Відповідач не повідомив позивача про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження на нежитлові приміщення, які знаходяться в заставі у позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Вищенаведене свідчить про те, що при накладенні арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження Відповідач залишив поза увагою обставини, про те, що Позивач має право на реалізацію права позачергового задоволення кредиторських вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення на нього стягнення, а також про те, що з огляду на суму стягнення за виконавчим документом, у зв'язку з невиконанням якого, Відповідачем було накладено арешт та заборону на все майно, Відповідач повинен був накласти арешт не на все майно, а лише на майно в межах суми стягнення за цим виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника. У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:
виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» закріплено, що на заставлено майно виконавчою службою може бути накладено арешт та звернуто стягнення тільки, коли право застави виникло після винесення рішення суду про стягнення з боржника коштів.
Проте в судовому засіданні встановлено, не заперечувалось сторонами, та підтверджено матеріалами справи, що право застави у позивача на нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Краснояровська, 20 та належать на праві власності ТОВ «Новострой» (ід. код 3335292), виникло в момент нотаріального посвідчення іпотечного договору від 29.08.2008, р. № 3442, а саме 29.08.2008, а рішення суду про стягнення з боржника коштів винесено 24.12.2009, Постанова Ленінського Відділу Державної виконавчої служби Луганського Міського Управління Юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 16687154 винесена 29.06.2010, тобто після виникнення у позивача права застави на нежитлові приміщення.
Тому, відповідно до ст. 50, 52 Закону України «Про виконавче провадення» першочергове право стягнення на нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Краснояровська, 20 виникло у позивача, як заставодержателя за іпотечним договором від 29.08.2008.
Арешт та заборона на здійснення відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Краснояровська, 20 накладені Постановою Ленінського Відділу Державної виконавчої служби Луганського Міського Управління Юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 16687154 від 29.06.2010, тобто позовні вимоги щодо звільнення з-під арешту та скасування заборони на відчуження є похідними з вимог щодо скасування Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2010.
Також, судом прийнято до уваги той факт, що відповідачем в повному обсязі визнання позовні вимоги та відповідач не заперечував проти задоволення адміністративного позову повністю.
Відповідно до ст. 136 КАС України відповідач має право визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Судове рішення за наслідками визнання адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 113 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
З огляду на викладене, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Український комунальний банк» до Ленінського Відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зобов'язання звільнити з під арешту та скасування заборони задовольнити повністю.
Скасувати Постанову Ленінського Відділу Державної виконавчої служби Луганського Міського Управління Юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2010 ВП № 16687154 в частині накладення арешту на нежитлову будівлю, загальною площею 5239,90 кв.м, які знаходяться за адресою: м Луганськ, вул. Краснояровська, 20 та належать на праві власності ТОВ «Новострой» (ід. код 3335292).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Український комунальний банк» (код ЄДРПОУ 24191588) судовий збір в розмірі 34,41 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 18 червня 2013 року.
Суддя О.А. Дибова