Справа № 764/1341/13- ц
Провадження 2/764/1253/2013
Категорія 45
03 червня 2013 року м. Севастополь
Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого - судді Фисюк О.І.
при секретарі - Руднєвій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах малолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини та оформлення проїзного документу дитини,
У лютому 2013 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просять надати неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозвіл на тимчасові виїзди з території України тривалістю кожного виїзду, не перевищуючою 14 діб, з обов'язковим поверненням на територію України у супроводі батька ОСОБА_2, або бабусі ОСОБА_1, або будь-якої іншої повнолітньої особи за вибором ОСОБА_2 до досягнення дитиною 18-ти річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_2), а також надати дозвіл ОСОБА_2 на оформлення для неповнолітньої ОСОБА_3 проїзного документа дитини без згоди ОСОБА_4. Вимоги позову мотивовані тим, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 є батьками малолітньої ОСОБА_3. Між колишнім подружжям довгий час тривають неприязні стосунки, що унеможливлює вирішити добровільно питання відпочинку дочки за межами України та питання її вільного пересування за межи України навіть у періоди канікул. Вказані обставини змусили позивачів звернутися до суду, тому що в іншому порядку вирішити питання неможливо.
У судовому засіданні представник позивачів позов підтримала у повному обсязі з викладених підстав.
Відповідач та її представник у судовому засіданні позов не визнали з тих підстав, що між сторонами не існує спору з даного питання, оскільки мати дитини не заперечує та ніколи не заперечувала проти виїзду дитини за межи України.
Суд, вислухавши представників сторін, відповідача, допитавши свідка та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 30 вересня 2000 року позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 уклали шлюб, якій був зареєстрований Відділом РАЦС Ленінського РУЮ у м. Севастополі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 30.07.2012 року по цивільній справі № 2-3813/2011, залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 13.12.2012 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був розірваній.
Від шлюбу подружжя має дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з серпня 2011 року проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні.
Позивач ОСОБА_1 є рідною бабусею малолітньої ОСОБА_3. Вказаний факт визнається сторонами, а тому не підлягає доказуванню.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 18.02.2013 року по цивільній справі № 2-3800/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 22.05.2013 року, місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 01.06.2013 р., справжність підпису якої засвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5, ОСОБА_4 надала згоду на тимчасову поїздку за кордон до Російської Федерації малолітній дочці ОСОБА_3 на строк з 01.06.2013 по 01.06.2014 р. у супроводі батька ОСОБА_2 та/або бабусі ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_6, допитана у судовому засіданні в порядку ст. 184 ЦПК України, показала, що за дорученням позивачів вона безпосередньо неодноразово намагалася вирішити питання про надання відповідачем ОСОБА_4 дозволу на виїзд ОСОБА_3, зокрема, у супроводі батька ОСОБА_2 у період зимових канікул 2011-2012р.р. Але ОСОБА_4 завжди висувала інші певні умови та пояснювала, що тільки у разі виконання її умов, вона надасть таку нотаріально посвідчену згоду.
Статтею 33 Конституцією України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.
Статтею 141 СК України визначено, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Частиною 2 ст. 150 СК України також встановлено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Сімейне законодавство виходить з принципу повної рівноправності обох батьків - батька і матері у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Зокрема, стаття 155 СК України визначає, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов'язків мають ґрунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
В силу ст.ст.7, 150, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяті років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Частиною 3 ст. 313 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межи України.
Порядок виїзду за кордон дітей, що є громадянами України, визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ № 57 від 27.01.1995р. «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України»(із змінами та доповненнями).
Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).
За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Згідно до п.18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянам України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМ України № 231 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями, за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений за рішенням суду.
Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами і доповненнями передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або у супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами), визначено, зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям-громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, в який відповідно до Правил записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.
Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта, проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
Відтак, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо кількості, тривалості виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Суд погоджується з доводами представника позивачів про те, що обмеження неповнолітньої ОСОБА_3 у виїзді за кордон та її вільному пересуванні є насамперед, порушенням її прав, тому що вона знаходиться у віці формування як особистості, розвитку та набуття культурного, освітнього досвіду, в тому числі, і за межами України.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність спору між батьками дитини з приводу надання дозволу на виїзд за межі України, оскільки згода відповідачем надана лише на тимчасовий виїзд дитини до Російської Федерації на строк з 01.06.2013 р. по 01.06.2014 р., в той час як позивачі просять згоду у будь-яку країну з обмеженням строку дії згоди до 18 років, а тому суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність спору. До того ж відповідачем не надано доказів про надання нею згоди на оформлення проїзного документа дитини. Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що згоду за умов, яку просять надати позивачі, нотаріус відмовився засвідчувати, оскільки відповідачем не надано постанови нотаріуса про відмову вчиняти таку дію.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вказаних вимог процесуального закону відповідачем ОСОБА_4 не надано суду безперечних доказів, які б підтверджували, що вона не створює ніяких перешкод у виїзді малолітньої ОСОБА_3 за кордон у супроводі батька або бабусі.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними, але в контексті ст. 313 ЦК України (стосовно віку) підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 313 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 150, 152 Сімейного кодексу України, Постанови КМУ № 57 від 27.01.1995р. «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах малолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини та оформлення проїзного документу дитини задовольнити частково.
Надати неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозвіл на тимчасові виїзди з території України тривалістю кожного виїзду не більш 14 діб з обов'язковим поверненням на територію України у супроводі батька ОСОБА_2, або бабусі ОСОБА_1, або будь-якої іншої повнолітньої особи за вибором ОСОБА_2 до досягнення дитиною 16-ти річного віку (ІНФОРМАЦІЯ_3).
Надати дозвіл ОСОБА_2 на оформлення для неповнолітньої ОСОБА_3 проїзного документа дитини без згоди ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114,70 грн. Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір 114,70 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - підпис
Згідно з оригіналом:
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя О.І. Фисюк