ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 384/287/13-ц
№пр. 2/384/63/2013
11 червня 2013 року Вільшанський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Галицького В.В.,
зі секретарем Лалаян А.С.,
за участю представника позивача Владової С.В.,
представника відповідача редакції КП «Зорі над Синюхою» Лучанінова А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Вільшанка справу за позовною заявою селищного голови Вільшанської селищної ради в особі ОСОБА_8 до заступника головного редактора Вільшанської районної газети «Зорі над Синюхою» ОСОБА_4, редакції КП «Зорі над Синюхою» про захист честі, гідності та ділової репутації, -
Позивач звернувся до Вільшанського районного суду з позовом до заступника головного редактора Вільшанської районної газети «Зорі над Синюхою» ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації. Позовні вимоги мотивовані тим, що в газеті «Зорі над Синюхою» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікована стаття за підписом заступника головного редактора ОСОБА_4, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2». Також в тій же газеті НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», а в НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5 опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6». Позивач вважає, що вказані статті порушують його права та свободи, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги. Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що у газеті НОМЕР_1 «Зорі над Синюхою» від ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікована стаття за підписом заступника головного редактора Вільшанської районної газети «Зорі над Синюхою» ОСОБА_4, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2». Позивач вважає, що цією статтею автор паплюжить його честь, гідність і ділову репутацію. Зокрема цитати «цього разу через бездоріжжя, про яке у Вільшанці знають всі, яке у Вільшанці з кожним роком через суцільну бездіяльність, лише погіршується і яке мушу визнати, найближчим часом не припинить дошкуляти вільшанцям» та «Але не вірю, що за роки, а то й десятиріччя, не можна хоч щось зробити…», на думку позивача завдають його репутації непоправної шкоди, цілковито не відповідають дійсності й мають за мету принизити його як особистість та посадову особу місцевого самоврядування. 20.02.2013 року позивач надіслав головному редактору газети «Зорі над Синюхою» ОСОБА_6 відповідь на статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2». В даній статті було чітко роз'яснено, що ремонт доріг за державні кошти планує відділ архітектури і містобудування райдержадміністрації, а не селищна рада і аж ніяк селищний голова. Селищна рада лише виділяє власні кошти і замовляє експертну документацію. Також було наведено конкретні факти за останні 4 роки, щодо ремонту доріг по селищу. В газеті НОМЕР_2 «Зорі над Синюхою» від ІНФОРМАЦІЯ_3, була надрукована вищезгадана стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» за підписом селищного голови ОСОБА_8. В цій же газеті за цим самим номером відповідач ОСОБА_4 надрукував відповідь на його статтю. У своїй статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» відповідач ОСОБА_4 знову ж таки паплюжить селищну раду та самого селищного голову в прямому сенсі. Зокрема цитати «… а лише по-ідіотському, примітивно, ледь не в кожному реченні ображає мене», «ОСОБА_8 увійшов в історію Вільшанки, як мер, який відмовився від стадіону і фізкультурно-оздоровчої бази, передавши їх на баланс районної влади, хоч в цих спортивних об'єктах займаються діти не з Чистопілля чи Коритно-Забузького, і навіть не з Осичок, а виключно з Вільшанки. От як ОСОБА_8 дбає про спорт -у своїй публікації» та «…аби виконком не займався дурнею - обговоренням статей, а конкретними справами», на думку позивача також паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію. Також на думку позивача стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5 в газеті «Зорі над Синюхою», а саме «Голова постійної комісії з питань бюджету селищної ради ОСОБА_7 повідомив, що депутати в минулому році проголосували за виділення 90727 грн. на загортання звалищ, з яких протягом року було використано 81483 грн.. На вивіз сміття у місцевому бюджеті було закладено 86513 грн., використано - 85708 грн.. Тобто, якщо вірити логіці цифр, то на території Вільшанської селищної ради проблеми з несанкціонованими і санкціонованими смітниками немає. Он які великі гроші на їх усунення і утримання виділяються, а головне - ще й не повністю ті суми витрачаються...», порушує його права та свободи, паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію. Позивач просить суд визнати зазначену інформацію у вищевказаних статтях недостовірною, такою що порушує його права і свободи, ганьбить його честь гідність і ділову репутацію. Позивач просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_4 шляхом публікації в газеті «Зорі над Синюхою» на тій ж сторінці, в тому ж місці і тим ж шрифтом, що й статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1, «ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_2 та статті «ІНФОРМАЦІЯ_6», від ІНФОРМАЦІЯ_5 НОМЕР_3, офіційно вибачитись як автора публікацій. Також позивач просить суд стягнути на його користь витрати на оплату судового збору.
Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 07.05.2013 року, по даній справі залучено в якості співвідповідача редакцію КП «Зорі над Синюхою».
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача редакції КП «Зорі над Синюхою» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив суд відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», жодним чином не згадується позивач, а інформація викладена в статті є актуальною проблемою жителів Вільшанки. Оскільки позивач не згадується у вказаній статті, тому стаття не може порушувати його права та свободи, ганьбити його честь, гідність та ділову репутацію. З приводу статті «ІНФОРМАЦІЯ_4» зазначив, що автор статті висловлював оціночні судження, а тому дана інформація доведенню не підлягає. Щодо статті «ІНФОРМАЦІЯ_6» зазначив, що в даній статті наведені дані які були опубліковані зі слів депутата селищної ради, голови постійної комісії з питань бюджету ОСОБА_7, а тому достовірність за надану ним інформацію редакція газети не несе.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причина неявки в судове засідання суду невідома. Надіслав до суду письмове заперечення в якому вказав, що особисто не перебуває у неприязних стосунках із позивачем. У вказаних статтях висловлював свої оціночні судження. У своїх публікаціях він не розповсюджує відомостей про які ніхто не знає і які є неправдивими, а лише виніс на розсуд публіки свій погляд на ситуацію в районі та діяльність місцевих посадових осіб, зокрема і позивача. Просить суд відмовити в задоволені позовну вимог в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представник відповідача редакції КП «Зорі над Синюхою», вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні безспірно встановлено, що позивач працює на посаді голови Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, тобто є публічною посадовою особою.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У випусках газети «Зорі над Синюхою» опубліковані такі статті як: у НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с. 9); у НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (а.с. 13); у НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_6» (а.с. 64).
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28).
Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
У відповідності до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року (надалі постанови Пленуму Верховного Суду України), при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2», інформація жодним чином не стосується позивача. В даній статті не згадується ні його прізвище, а ні навіть посада яку він обіймає.
З цих підстав суд приходить до висновку, що твердження позивача, що інформація опублікована у вказаній статті порушує його права та свободи, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, є безпідставними.
З приводу інформації викладеній у статті «ІНФОРМАЦІЯ_4», суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Лінгенс проти Австрії" та "Українська прес-група" проти України").
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
У вищевказаній публікації, а саме «ОСОБА_8 увійшов в історію Вільшанки, як мер, який відмовився від стадіону і фізкультурно-оздоровчої бази, передавши їх на баланс районної влади, хоч в цих спортивних об'єктах займаються діти не з Чистопілля чи Коритно-Забузького, і навіть не з Осичок, а виключно з Вільшанки. От як ОСОБА_8 дбає про спорт -у своїй публікації» та «…аби виконком не займався дурнею - обговоренням статей, а конкретними справами» автор статті висловлює своє оціночне судження, тобто дає оцінку діяльності позивача та виконавчому комітету селищної ради.
Крім того, позивач в судовому засіданні підтвердив той факт, що селищна рада дійсно на клопотання СТОВ «Аврора» та заяву Вільшанської ДЮСШ «Колос», передала у комунальну власність фізкультурно-оздоровчий комплекс.
З цих підстав суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги є безпідставними.
Разом з тим, у вказаній публікації міститься наступний абзац: «Дякувати селищному голові за те, що його публікація побачила світ, треба виключно головному редактору ОСОБА_6, який, до речі, прочитавши її, не одразу забажав пускати до друку, оскільки вона не дає відповіді на питання, які я зачепив у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», а лише по-ідіотському, примітивно, ледь не в кожному реченні ображає мене.»
Суд вважає, що автор статті в даному випадку допустив образливе висловлювання, яке ображає гідність позивача, оскільки під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності. З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а вищезазначена інформація є такою, що порушує права та свободи позивача, ганьбить його гідність.
З приводу інформації викладеній у статті «ІНФОРМАЦІЯ_6», суд зазначає наступне.
Позивач вказує що інформація, зокрема «Голова постійної комісії з питань бюджету селищної ради ОСОБА_7 повідомив, що депутати в минулому році проголосували за виділення 90727 грн. на загортання звалищ, з яких протягом року було використано 81483 грн.. На вивіз сміття у місцевому бюджеті було закладено 86513 грн., використано - 85708 грн.. Тобто, якщо вірити логіці цифр, то на території Вільшанської селищної ради проблеми з несанкціонованими і санкціонованими смітниками немає. Он які великі гроші на їх усунення і утримання виділяються, а головне - ще й не повністю ті суми витрачаються...», порушує його права та сподоби, паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України, у випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа є належним відповідачем.
Клопотання позивача та його представника з приводу залучення в якості співвідповідача ОСОБА_7, як особи на яку посилається автор статті, до суду не надходило.
Автор вказаної публікації прямо вказує, як на джерело поширеної інформації голову постійної комісії з питань бюджету селищної ради ОСОБА_7. Таким чином, позовні вимоги в цій частині пред'явлені до неналежних відповідачів, а тому задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині зобов'язати відповідача ОСОБА_4 шляхом публікації в газеті «Зорі над Синюхою» на тій ж сторінці, в тому ж місці і тим ж шрифтом, що й статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1, «ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_2 та статті «ІНФОРМАЦІЯ_6», від ІНФОРМАЦІЯ_5 НОМЕР_3, офіційно вибачитись як автора публікацій є безпідставними, оскільки відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України, суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.
Крім того, суд вважає за необхідне розглянути положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина про офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 7 ЦК УРСР (справа № 1-9/2003 від 10 квітня 2003 року №8-рн/2003), межі допустимої інформації щодо посадових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Згідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 275, 277, 299 ЦК України, Законом України «Про інформацію», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, ст.ст. 11, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України, -
Позов селищного голови Вільшанської селищної ради в особі ОСОБА_8 до заступника головного редактора Вільшанської районної газети «Зорі над Синюхою» ОСОБА_4, редакції КП «Зорі над Синюхою» про захист честі, гідності та ділової репутації, задовольнити частково.
Визнати інформацію викладену в статті «ІНФОРМАЦІЯ_4» закрити рота» від ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_2, в газеті «Зорі над Синюхою», а саме «… а лише по-ідіотському, примітивно, ледь не в кожному реченні ображає мене», такою, що порушує права та свободи позивача, ганьбить його гідність.
Стягнути із ОСОБА_4 та редакції КП «Зорі над Синюхою» на користь позивача по 19 грн. 12 коп. судового збору з кожного.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції (Вільшанський районний суд). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: