Справа № 226/1361/13-ц
Справа №2/226/553/2013
13 червня 2013 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Петуніна І.В.,
при секретарі - Мітюхіній О.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення моральної шкоди
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноарміськвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з травмою на виробництві та професійним захворюванням в обґрунтування якого вказав, що з 16.12.2004р. по 23.11.2010р. працював у відповідача. 13.07.2006р. при виконанні своїх трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, були складені акти Н-1 та Н-5, знаходився на лікуванні у Димитровскій ЦМЛ. 08.09.2006р. травматологічна МСЕК встановила позивачу 10% втрати працездатності. У зв'язку з цим до Димитровського відділу ФССНВВ були здані документи для призначення та виплати позивачу одноразової допомоги та щомісячного регресу, а моральна шкода не призначалася та не виплачувалася.
Крім цього, в результаті тривалої роботи у шкідливих підземних умовах з тяжкою фізичною працею, висновком від 22.02.2013р. ЛЕК Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань, йому встановлене професійне захворювання. 18.03.2013р. було складено Акт П-4. 07.04.2013р. обласна МСЕК встановила йому 50% втрати працездатності та 3-ю групу інвалідності, з яких 10% втрати професійної працездатності через травму на виробництві та 40% через профзахворювання. 31.03.2013р. відповідачем його звільнено за станом здоров'я.
Внаслідок професійного захворювання та травми на виробництві, йому заподіяна моральна шкода, яку він відчуває до теперішнього часу. Перебуваючи на лікуванні позивач відчував фізичну біль, обґрунтовану важкістю травми та особливостями її лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно й негативно позначається на душевному стані позивача. У зв'язку з цим просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 500000 грн.
Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на позові наполягає.
Представник позивача підтримав позовні вимоги позивача.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення, які підтримав у судовому засіданні, де вказав, що з позовом не згоден з наступних підстав. Окрім загальних висловлювань, факт заподіяння моральної шкоди не підтверджує жодними письмовими доказами. Позивач не представив суду відповідні документи, які в свою чергу повинні підтверджувати перенесення позивачем стресових, агресивних та інших негативних проявів стану свого психічного здоров'я. Все це свідчить про те, що внутрішній душевний стан здоров'я позивача не має відхилень від норми та вказує на відсутність моральних переживань.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 13.07.2006р. з позивачем у відповідача стався нещасний випадок на виробництві. Після проведення розслідування нещасного випадку відповідачем складено Акт № 15 про нещасний випадок на виробництві від 16.07.2006р. форми Н-1 та Акт розслідування нещасного випадку від 16.07.2006р. форми Н-5, внаслідок чого позивач отримав ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10% втрати професійної працездатності, що підтверджується копіями вказаних актів, довідками огляду МСЕК (первинно 08.09.2006р.) (а.с.12-20).
Крім цього, 19 березня 2013р. було складено Акт № 3 розслідування професійного захворювання. 07.04.2013р. позивачу встановлено 40% втрати працездатності та 3-ю групу інвалідності, що підтверджується копією вказаного акту, довідкою первинного огляду МСЕК від 28.03.2013р.) (а.с.10-11, 16).
Згідно епікризів, позивач стаціонарно лікувався з 17.09.2009р. по 29.09.2009р., з 14.01.2013р. по 30.01.2013р., з 13.02.2013р. по 22.02.2013р. (а.с.21-24).
Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ч.1 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Суд вважає, що отримавши удар породою по руці, позивач отримав фізичну біль, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я та внаслідок професійного захворювання зазнавав фізичну біль, тривалий час лікувався, що змінило звичний уклад його життя.
Лікування позивача вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань, тривалість негативних наслідків. Також суд враховує, що у майбутньому можливо поновити фізичний стан позивача, оскільки втрата професійної працездатності не встановлена безстроково. Крім того, у нещасному випадку є також й вина позивача. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 22500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В силу ст.88 ЦПК України, судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5,17 грн.
На підставі ч.1 ст.3 Конституції України, ст.ст.153, 2371 КЗпП України, ст.ст.23, 268 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_1 за отриману ним моральну шкоду у розмірі 22500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави судовий збір у сумі 5,17 грн.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя