28 травня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.
при секретарі - Глонті М.Г.
за участю прокурора - Суховетрук Т.І.
захисника - адвоката ОСОБА_1
обвинуваченого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 1-кп/201/160/2013 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, приватного підприємця, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_2, реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна, 22 березня 2013 року в період часу з 04.00 години до 07.00 години, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2, переконавшись, що за якого діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами та особистою зацікавленістю, таємно викрав у потерпілої ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 2000 євро, які в перерахунку на національну валюту України в еквіваленті НБУ України складають 20640,00 гривень. Заволодівши чужим майном, ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на вищезазначену суму.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.
Ухвалою суду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються визнані судом недоцільними. У зв'язку з чим суд не приводить не дослідженні докази винуватості обвинуваченого у мотивувальній частині вироку.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який позитивно характеризується, раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин. При цьому, обтяжуючих покарання останнього обставин, судом не встановлено.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу в дохід держави, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого, встановленим судом обставинам, що пом'якшують покарання останнього, а також вимогам ст. 65 КК України.
Питання щодо речових доказів суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. (одну тисячу сімсот гривень) 00 коп.
Речові докази - грошові кошти у сумі 13750,00 гривень - залишити за належністю ОСОБА_3; два сліди пальця рук, що зберігаються у камері схову речових доказів Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (постанова про визнання речовими доказами від 29.03.2013 року) - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: К.О. Шелестов