Справа № 187/499/13-ц
2/0187/209/13
"11" червня 2013 р. смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Встановив:
17.04.2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ "Приватбанк", позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 30.08.2013 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем укладений договір про надання споживчого кредиту, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 1 341,51 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Оскільки боржник ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання по кредитному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 26.03.2013 року становить 36 129,35 грн., яка складається: заборгованість за сумою кредиту - 1 182,07 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 117,12 грн.; заборгованість по комісіям за користуванням кредиту - 636,61 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 31 996,91 грн., а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) 1 696,64 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить його розписка, про причини своєї неявки не повідомив.
Протокольною ухвалою суду справа призначена в порядку заочного розгляду, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.
З'ясувавши думку представника позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи позовної заяви, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526, 530, 599 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи з положень статей 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що 30.08.2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем укладений договір № DZXRRX13350104 про надання споживчого кредиту, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 1 341,51 грн. з кінцевим терміном повернення 30.08.2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,0 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 223,60 грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 48,97 грн.
На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 1 341,60 грн.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідач в порушення вимог кредитного договору та вищевказаних норм ЦК України, не виконав взятого на себе зобов'язання, а тому вимога позивача про стягнення із відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 1 935,80 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 1 182,07 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 117,12 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 636,61 грн., яка доведена розрахунком заборгованості.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як зазначено вище між сторонами укладено кредитний договір № DZXRRX13350104 від 30.08.2008 року, в якому визначені умови за якими такий кредит надається позичальнику. Зазначений договір підписаний сторонами.
Згідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо збільшення строку позовної давності на всі вимоги за кредитним договором до 50 років, застосування пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи (фіксована частина та процентна складова) позивачем надані "Условия и правила предоставления банковских услуг" викладені на окремих аркушах (а.с. 8-26) і підписані позивачем ПАТ КБ "Приватбанком".
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У цьому ж Законі чітко прописана процедура укладання договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення.
Так у своєму рішення від 10.11.2011 № 15-рп/2011, Конституційний Суд України зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень ЦК України. Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 ЦК України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів. Конституційний Суд України бере до уваги також положення актів міжнародного права. Так зокрема за змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.
Умови надання споживчого кредиту фізичним особам підписані головою правління банку, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника, а ні тих умов що були долучені до позовної заяви, а ні тих які були надані в судовому засіданні. У Заяві не зазначено, що неврегульовані у ній питання регулюються відповідно до "Условий и правил предоставления банковских услуг", у Заяві є посилання на умови лише щодо сплати за користування відсотків в розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, єдиноразової винагороди в розмірі 223,60 грн., та щомісячної винагороди в розмірі 48,97 грн.
Таким чином, підстав вважати, що банком отримана згода ОСОБА_2 на укладення кредитного договору з урахуванням вказаних Умов, на які посилається позивач, немає, а тому правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позивальника, строк виконання зобов'язань за якою встановлений по 30.08.2010 року. Також з огляду на вказане, у суду немає підстав вважати, що між сторонами укладено договір про збільшення позовної давності до 50 років відповідно до п.п.1.7.31 наданих Умов.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підпис відповідача, в кредитному договорі, як доказ ознайомлення та підтвердження свого бажання укласти споживчий кредитний договір саме на умовах, які надані позивачем та долучені до матеріалів справи, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 не є беззаперечним доказом укладення споживчого кредитного договору саме на тих умовах, які надані позивачем та долучені до матеріалів справи.
Таким чином, позивачем не доведено обставин того, що відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений та згідний з умовами, що викладені в окремому документі "Условия и правила предоставления банковских услуг", чим не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а отже в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з пені та штрафу загалом в розмірі 34193,55 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214-215, 226-228, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DZXRRX13350104 від 30.08.2008 року у розмірі 1 935,80 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 1 182,07 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 117,12 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 636,61 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Повний текст заочного рішення буде виготовлено та підписано 17.06.2013 року.
Суддя: (підпис) І. М. Соловйов
з оригіналом згідно:
суддя І.М.Соловйов