Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
12 червня 2013 року справа №805/5232/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,
при секретарі: Іллінові О.Є.,
за участю:представника позивача Кішенкової Г.М. (за довіреністю від 03.01.2013р.),
представника відповідача Берідзе Є.Ж. (за довіреністю від 02.01.2013р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 969 від 01.04.2013 року щодо застосування штрафу в сумі 4223,63 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірна постанова не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в розрахунках фінансових санкцій, зроблених відповідачем, допущені арифметичні помилки та, як наслідок, застосовано неправильний розрахунок штрафних санкцій. Також, зауважує на тому, що, згідно п. 7 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону штрафні санкції нараховуються на кожну партію товару, а не за кожне встановлене порушення, крім того, розмір відповідальності позивача за зазначені у цій нормі порушення, повинен встановлюватись виходячи з вартості партії товару, одержаного для реалізації від постачальника, а не з ціни, за якою останній реалізує цей товар. Апелянт, вважає, що в даному спорі повинна застосовуватися норма ч. 21 ст. 56 Податкового кодексу України, оскільки вищезазначений Закон чітко не встановлює застосування мінімальної суми санкцій по кожній партії товару.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості юридичної особи, про що видане відповідне свідоцтво серія А00 №316135.
Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, відповідач у справі, є територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, тобто, є суб»єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює свої повноваження, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №969).
Так, згідно з п. 4 ч.1 ст.4 Закону №969, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
29 березня 2013 посадовими особами відповідача було здійснено позаплановий захід (перевірку) ТОВ «БУМСІТІ супермаркет «БУМ № 7» за участю його завідуючої Брагіної О.А. За результатами перевірки було складено акт № 004516 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 29.03.2013р., при цьому, в ході перевірки було встановлено реалізацію товарів з відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар у будь-якій наочній формі (п.п. 1-15 додатку № 7 акту перевірки), а також без документів, що засвідчують їх якість та безпеку (п. 1-15 додатку № 7 акту перевірки).
Правомірність проведення перевірки позивачем не оспорюється.
Акт перевірки підписаний представником позивача Брагіною О.А. без зауважень.
На підставі акта перевірки Інспекцією було винесено постанову від 01.04.2013 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від № 969, якою до ТОВ «БУМСІТІ» застосовано штраф в розмірі 4223 грн.63 коп. Ця постанова є предметом даного спору.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №969 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Згідно з п.1 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки і з питань Європейської інтеграції України 11.07.2003 р. N 185, ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.
У відповідності до п. 11 вказаних Правил усі харчові продукти і продовольча сировина в суб'єкта господарської діяльності повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами. Харчові продукти і продовольча сировина, які надходять у торговельну мережу, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів і нормативних документів щодо показників якості та безпеки харчових продуктів, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання.
Відповідно до п. 15 вказаних Правил працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані надати покупцю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу покупця - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів.
Згідно з п. 17 Порядку проведення торгової діяльності і правил торгового обслуговування, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006 р. N 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що надання вищевказаної інформації для споживачів є обов'язковим, а її ненадання є порушенням чинного законодавства України та суттєво обмежує законне право споживача на усвідомлений і компетентний вибір товарів.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №969 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за, зокрема, відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, до того ж, апелянт не спростовує сам факт наявності вказаних порушень, а наголошує на невірному розрахунку штрафної санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення були виявлені на різний за своїми ознаками товар та на різні партії товару.
У відповідності до розрахунку фінансової санкції до акту №004516 від 29.03.2013р. на партії товарів під номерами:
- 1, 9, 11, 12, 13, 14, 15 було накладено штрафні санкції в розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару;
- 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10 - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки 30% вартості одержаної для реалізації партії товару становить менше ніж п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд першої інстанції погодився з розрахунком штрафної санкції у повному обсязі, зауваживши, що на кожну окремо одержану з порушенням законодавства партію товару для реалізації нараховуються окремі штрафні санкції.
Апелянт, посилаючись на лист Державної інспекції з контролю за цінами від 21.07.2010 року № 200-5-23/4223, наполягає на тому, що відповідачем, а так само і судом, невірно тлумачиться поняття «партія товару» і наполягає на тому, що штрафна санкція мала бути розрахована із загальної суми усього товару, а не окремо за кожний вид.
Проте, колегія суддів не приймає такі доводи апелянта і погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», партія - будь-яка визначена кількість харчового продукту з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за однакових умов на одній і тій самій потужності (об'єкті).
Проте, заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу невірного розрахунку санкції у позиції 10 (а.с.37), оскільки вартість партії товару зазначена в сумі 136,95 грн., а санкція по цьому товару - 410,85 грн., в той час, як 30% складають 41,085 грн., тобто санкція по цій позиції мала складати 85 грн.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, проте, неповно їх з»ясував, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення і, в свою чергу, є підставою для його скасування з ухваленням нового.
Наразі, доводи апелянта щодо неправомірного прийняття відповідачем до розрахунку вартості реалізації товару замість вартості придбання цього товару також не заслуговують на увагу, оскільки з пояснень представника відповідача відомо, що до розрахунку посадовими особами перевіряючого органу були прийняті ті накладні на товар, які були надані до перевірки.
Ці доводи відповідача апелянтом не спростовані.
Постанова в повному обсязі складена 14 червня 2013 року.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року в адміністративній справі № 805/5232/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати протиправною та частково скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про накладення на ТОВ «БУМСІТІ» стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 969 від 01.04.2013 року, на суму 325 (триста двадцять п»ять) грн..85 копійок, в іншій частині позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Л.В.Губська
Судді: Т.Г.Арабей
І.В.Геращенко