Справа № 1304/233/11 Головуючий у 1 інстанції: Олексієнко М.Ю.
Провадження № 22-ц/783/4185/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
Категорія:25
07 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Мусіної Т.Г.,Савуляка Р.В.
за участі секретаря: Проворної Н.І.
з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в особі Львівської обласної дирекції НАСК «Оранта» про нарахування та виплату страхової суми державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців,
встановила:
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Визнано дії Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в особі Львівської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 страхових сум за державним обов'язковим особистим страхуванням неправомірними.
Стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в особі Львівської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_2 15 825 грн. страхових сум, 7 944 грн. 15 коп. - інфляційних, 3 030 грн. 57 коп. - 3% річних, а всього 26 799 грн. 72 коп.
Стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в особі Львівської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь держави 204 грн. 37 коп. несплаченого судового збору.
Рішення суду оскаржила НАСК «Оранта».
В апеляційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я 05.10.2007року. Отже, згідно чинного законодавства ОСОБА_2 не має права на виплату страхової суми, проте має право на виплату одноразової грошової допомоги за рахунок коштів Міністерства оборони України.
Просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, заперечення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.
Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що є військовим пенсіонером, наказом Міністра оборони України № 947 був звільнений 05 жовтня 2007 року в запас п.63 «в» за станом здоров'я. Згідно свідоцтва про хворобу № 1097 від 16 серпня 2007 року, на підставі акту огляду МСЕК, яку він пройшов 16 січня 2008 року йому була видана довідка про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках застрахованого, відповідно до якої ступінь втрати професійної працездатності складає 25% від страхової суми. 26 лютого 2008 року звернувся до відповідача щодо виплати йому страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням, однак отримав відмову на підставі того, що в НАСК «Оранта» немає підстав для виплати йому страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням, яку вважав неправомірною. Просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати нарахувати та виплатити страхову суму за державним обов'язковим особистим страхуванням відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум» № 488 від 19 серпня 1992 року в розмірі 26 799 грн. 71 коп., врахувавши компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з 26 лютого 2008 року, тобто з моменту звернення до відповідача.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про хворобу № 1170/10 від 18 листопада 2004 року (а.с.11), на підставі акту № 167/16 огляду МСЕК (а.с.6), яку ОСОБА_2 пройшов 24 лютого 2005 року, останньому була видана довідка про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках застрахованого серії ЛВА-3 № 008623 (а.с.7), відповідно до якої ступінь втрати його професійної працездатності склала 3% віл страхової суми (а.с.6-7), у зв'язку з чим 16 вересня 2005 року НАСК «Оранта» нарахувала страхову суму в розмірі 254 грн. 47 коп., і він, як військовослужбовець ЗСУ, підлягав обов'язковому державному особистому страхуванню та на підставі Постанови КМУ № 488 від 19 серпня 1992 року отримав зазначену страхову суму.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до п.1 Постанови КМУ № 488 від 19 серпня 1992 року державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться НАСК «Оранта» за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються МОУ. Суд також вказав, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають норми ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 29 квітня 2006 року, а не Закон України від 03 листопада 2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», оскільки останній порушує ст. 22 Основного Закону України, ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме звужує зміст та обсяг прав, передбачених ст. 16 згаданого Закону в редакції від 29 квітня 2006 року.
Однак такі висновки суду не відповідають вимогам закону.
Так апелянт вказує, що НАСК «Оранта» проводила нарахування і виплату страхових сум по обов'язковому державному особистому страхуванню військовослужбовців до 1 січня 2007 року на підставі Ліцензії Міністерства фінансів України від 26.01.2005р. №100015, строком дії до 17.03.2007р. (згідно ст. 7 Закону України «Про Страхування» - «... для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум...», але НАСК «Оранта» не отримувала в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України нову ліцензію на проведення даного виду страхування, тому починаючи з 01 січня 2007р. НАСК «Оранта» позбавлена права приймати документи на виплату страхових сум військовослужбовців.
Судова колегія погоджується з такими посиланнями апелянта, оскільки не здобуто доказів про те, що НАСК «Оранта» має ліцензію на проведення даного виду страхування після 01 січня 2007р.
Також встановлено, що державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводилося Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, однак після 1 січня 2007 року такі кошти від МОУ до НАСК «Оранта» не поступали.
Законом України від 3 листопада 2006 року N 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" інститут державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб був змінений на виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідні зміни були внесені, в тому числі, до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" Кабінет Міністрів України зобов'язаний був у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом розробити нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень цього Закону останній набирає чинності з 1 січня 2007 року.
У зв'язку із внесенням змін до ст. 16 Закону (№328-У від 03.11.2006р.) державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців змінено на виплату одноразової грошової допомоги, порядок якої до 28.05.2008р. був регламентований Постановою КМУ №284 від 21.02.2007р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році».
28 травня 2008 року Постановою КМУ №499 затверджений «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», якою встановлений порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після 1 січня 2007р., а також обов'язок завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007р.
З врахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я 05.10.2007р, а довідка МСЕК про ступінь втрати працездатності видана 16.08.2007р., тобто пізніше 01 січня 2007року, тому згідно чинного законодавства ОСОБА_2 не має права на виплату страхової суми, проте має право на виплату одноразової грошової допомоги за рахунок коштів Міністерства оборони України.
При таких обставинах рішення суду слід скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила :
Апеляційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в особі Львівської обласної дирекції НАСК «Оранта» про нарахування та виплату страхової суми державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Мусіна Т.Г.
Савуляк Р.В.