Справа № 308/2936/13-ц
10 червня 2013 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого: Івашковича І.І.
при секретарі: Гайданка Г.В.
з участю представника: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми, звернення стягнення, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину.
Встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що згідно Договору позики від 15.09.2012 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованому в реєстрі за №861, відповідачем було отримано позику в розмірі 308070 грн.
Пунктом 5 Договору позики передбачено наступний порядок повернення позики: 05.10.2012 року передається сума 22005 грн.; 05.112012 року передається сума 22005 грн.; 05.12.2012 року передається сума 22005 грн.; 05.1.2013 року - 242055 грн.
Станом на 06.01.2013 року, Відповідач не провів погашення останньої суми боргу, а саме 242055 грн., чим допущено порушення істотних умов Договору позики, а також ст.ст.525-527,529,530,610,612,1049 ЦК України.
Після тривалих переговорів, 25.01.2013 року Відповідач оплатив 16300 грн. чим зменшив суму заборгованості до 227755 грн.
Пунктом 8 Договору позики передбачено санкції за несвоєчасне повернення коштів в сумі 150 грн. за кожен день затримки платежу. Тобто, сума санкцій складає за п.8 Договору позики 7200 грн. і продовжує збільшуватись кожен день.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'яаання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
3% річних з простроченої суми становить 865 грн.
Отже, сума заборгованості відповідача по Договору позики з врахуванням штрафних санкцій в розмірі 6750 грн. та в розмірі 865 грн. (ч.2 ст.625 ЦК України) становить 235370 грн.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов'язання по Договору позики від 15.09.2012 року додатково забезпечені заставою згідно договору іпотеки від 15.09.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського МНО ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №862
Пунктом 5.1. Договору іпотеки та ст.сг.572,589-591 ЦК України, передбачене право як Іпотекодержателя та Позикодавця задовольнити свої грошові вимоги (суми боргу та суми санкцій) за рахунок коштів отриманих від реалізації предмету іпотеки.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: житлова квартира АДРЕСА_1 і належить Відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності від 30.10.2006 року.
Листом від 21.012013 року він звертався до відповідача з вимогою повернути заборгованість.
Листом -- відповіддю від 30.01.2013 року, відповідачка повідомила, що не визнає суми заборгованості в повному обсязі.
Посилаючись на вказане просить стягнути з відповідачки за Договором позики від 15.09.2012 року заборгованість в сумі 236394 грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно по договору іпотеки від 15.09.2012 року, а саме житлову квартиру АДРЕСА_2.
У судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.
Представник відповідача та відповідачка в судовому засіданні первинний позов вважає безпідставним.
Згідно зустрічного позову та просить визнати недійсним Договір позики від 05 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №862.
Визнати Договір позики від 05 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу ОСОБА_4 укладеним на суму 27000 доларів США.
Позов мотивує тим, що на початку вересня 2012 року її сину були необхідні грошові кошти в сумі 27000 дол.США.
Вона звернулася до Ужгородського відділення ПАТ «ОСОБА_5 банк» керівник та юрист якого порекомендували їй укласти угоду з ОСОБА_2, який з їх слів, мав необхідну суму.
В забезпечення виконання зобов'язань необхідно було передати в іпотеку належну їй квартиру.
Для уникнення можливих непорозумінь щодо дійсності грошових коштів передачу грошей вони домовилися здійснити у приміщенні банку.
Документи, необхідні для укладення договору були подані до нотаріуса 04.09.2012 року.
Горошові кошти Позикодавець обіцяв надати на наступний день.
05.09.2012 року домовилися про те, що в приміщенні банку їй нададуть грошові кошти після цього підуть укладати договори позики та іпотеки.
Тогож дня, було оформлено документи про зняття готівки з рахунку в цьому банку.
Оскільки необхідної суми коштів не було в наявності, банком було замовлено кошти, вона з чоловіком очікували автомобіль з інкасаторами.
Близько 12 год. грошові кошти були доставлені до відділення банку.
Весь цей час вони очікували в кабінеті керівника Ужгородського відділення ПАТ «ОСОБА_5 банк» ОСОБА_6
Біля 11 год. працівник каси ОСОБА_5 принесла грошові кошти в сумі 25000 доларів США.
Після цього Позикодавець передав їм гроші, що принесла кассир в розмірі 25000 дол.США та 2000 дол.США він мав у наявності.
Загальна сума, що була передана становила 27000 доларів США).
Після цього вони негайно пішли до нотаріуса для укладення договору.
На її запитання про те, що сума, зазначена в договорі позики більша ніж сума фактично отриманих грошей, Позичальник запевнив, що не треба переживати, і віддавати потрібно буде саме фактично отриману суму, але договір позики необхідно підписати, оскільки нотаріус його вже підготував.
Врегулювання цього питання було відкладено на час повернення позики.
Таким чином, Позикодавець ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме суми позики.
Для унеможливлення спору щодо дійсності купюр, нею всі банкноти було сфотографовано.
Після закінчення дії договору позики Позикодавець почав вимагати всю суму коштів, яка була вказана в договорі. Вона не погодилася, оскільки фактична сума, яку отримала була менша за суму, яку вимагав Позикодавець на 10800 дол. США, про що зазначила у відповіді на претензію від 01.02.2013 року та 13.02.2013 року.
У відповідності до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Такої розписки Позикодавець свідомо не брав у Позичальника. Але доказом є фотоматеріали, в яких значаться номера купюр.
Згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.
У відповідності до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, що мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Просить у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.
Згідно Договору позики від 15.09.2012 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованому в реєстрі за №861, відповідачем було отримано позику в розмірі 308070 грн.
Пунктом 5 Договору позики передбачено наступний порядок повернення позики: 05.10.2012 року передається сума 22005 грн.; 05.112012 року передається сума 22005 грн.; 05.12.2012 року передається сума 22005 грн.; 05.1.2013 року - 242055 грн.
Відповідачка, згідно позовної заяви, у встановлений у договорі строк (05.01.2013 року) не повернула суму 242055 грн.
25.01.2013 року частково сплатила борг у розмірі 16300 грн.
Заборгованість, згідно розрахунку становить 227755 грн. - боргу; 7200 грн. - штрафні санкції; 865 грн. - 3% річних від простроченої суми.
05.09.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, яким забезпечується зобов»язання за вказаним вище договором позики.
Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_3.
Відповідачка стверджує, що вказаним вище договором позики отримала меншу суму, а саме 27000 дол.США.
Між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору позики.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується
повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)
або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або
інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст.1947 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов
може бути представлена розписка позичальника або інший документ,
який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової
суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст.1048 ЦК україни Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
У відповідності до ст.1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.1050 ЦК україни якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не
застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Згідно ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у
разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено
договором.
З врахуванням зазначених вимог цивільного закону, доводи відповідачки ОСОБА_3 не можуть ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді були одержані від позикодавця у меншій кількості.
Не є належним доказом по справі і додані фотокопії грошових купюр.
Із змісту оспорюваного іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, сторони попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам»яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору домовилися про його умови.
Згідно п.15 Договору сторони засвідчили, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються позики.
Доводи відповідачки про те, що інша сторона правочину ввела її в оману щодо обставин, що мають істотне значення належними та допустими доказами не підтверджені.
При цьому суд бере до уваги, що у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин первісний позов слід задовольнити та стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 236394 грн. заборгованості за договором позики від 15.09.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 15.09.2012 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 236394 грн. звернути стягнення на заставне майно - житлову квартиру АДРЕСА_2 за договором іпотеки від 15.09.2012 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрвоаного в реєстрі за №862.
У задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10,11,59,60,214,215 ЦПК України, ст.ст.1049-1052 ЦК України, ЦК України, суд, -
Первісний позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 236394 грн. заборгованості за договором позики від 15.09.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 15.09.2012 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 236394 грн. звернути стягнення на заставне майно - житлову квартиру АДРЕСА_2 за договором іпотеки від 15.09.2012 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрвоаного в реєстрі за №862.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2364 грн. судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 05.09.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі №862 та визнанні договору позики від 05.09.2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму, еквівалентну 27000 дол.США - вімовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Івашкович І.І.