Справа №585/367/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В'ячеслав Олександрович
Номер провадження 22-ц/788/1362/13 Суддя-доповідач - Таран С. А.
Категорія - 9
13 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Таран С. А.,
суддів - Хвостика С. Г., Собини О. І.,
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2013 року
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4
про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та виселення з нежитлових приміщень,-
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та виселення з нежитлових приміщень відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначив, що вважає рішення місцевого суду таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, також порушено норми матеріального права.
На обґрунтування своїх вимог вказав, що до складу придбаного ним майна що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 1071,7 кв.м., входить: гараж з прибудовою цегляний - літ Г; контора автошколи цегляна - літ В; клас лабораторних робіт цегляний - літ Г; будівля автошколи цегляна - літ Ж. з вказаного договору купівлі - продажу, та доданих письмових доказів вбачається той факт, що у переліку придбаного позивачем нерухомого майна не має ізольованих квартир, ні квартири № 1 ні квартири № 2, тобто докази, які додані до справи відповідачем, жодним чином не стосуються частини нежитлового приміщення авто школи, якою неправомірно заволодів відповідач.
В доданих до справи відповідачем письмових запереченнях,чітко зазначено: нежитлове приміщення під АДРЕСА_2, а саме ізольована квартира № 1 не входить до майнового комплексу придбаного позивачем, тобто ОСОБА_4 не має жодного відношення до частини нежитлового приміщення контори автошколи.
Також зазначено, що вимоги та пояснення позивача не було взято до уваги, тому і було прийнято рішення, яке не ґрунтується на законі та не відповідає дійсним обставинам справи, тобто той факт, що він є власником оспорюваного нерухомого майна судом першої інстанції було проігноровано.
Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції від 13 травня 2013 року у даній справі, та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що за договором купівлі - продажу нерухомого майна, що укладений 13 серпня 2001 року між ВАТ «Роменське АТП - 15948» та ОСОБА_3, останній придбав нерухоме майно, загальна площа якого становить 1071,7 кв.м., а саме: гараж з прибудовою цегляний - А;контора авто школи цегляна -В, клас лабораторних робіт цегляний -Г; будівля автошколи цегляна - Ж за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 грудня 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ВАТ «Роменське АТП - 15948» і ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на квартиру в порядку приватизації, позовну заяву ОСОБА_4 задоволено. При цьому визнано частково недійсним договір купівлі-продажу від 13 серпня 2001 року посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, реєстр № 4-2667, між ВАТ «Роменське АТП 15948» ОСОБА_3 про продаж останньому приміщення «Будівлі автошколи цегляної В» по АДРЕСА_1, в якому розташована ізольована квартира № 1 з приміщенням площею 9,9 кв.м пл. 15,3 кв.м., пл. 6,0 кв.м., пл. 7,4 кв.м., пл. 12,1 кв.м., та пл. 21,2 кв.м., Крім цього визнано право власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та стягнено на його користь 32 грн. судових витрат.
12 квітня 2007 року додатковим рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області у вказаній справі, зобов'язано ВАТ «Роменське АТП 15948» повернути ОСОБА_3 899,46 грн. в зв'язку з визнанням частково недійсним договору купівлі-продажу останньому приміщенні.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2007 року в даній справі, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 грудня 2006 року та додаткове рішення від 12 квітня 2007 року скасовані, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду України від 11 квітня 2012 року скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2007 року скасовано, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 грудня 2006 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_2, а справу в цій частині направлено на новий розгляд. У решті - рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області та додаткове рішення від 12 квітня 2007 року залишене без змін.
Власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_3 Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання. Вказані обставини підтверджені рішенням Роменської міської ради «Про продаж земельної ділянки площею 1989 кв.м. приватному підприємцю ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для комерційного користування» від 01 листопада 2007 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 410579.
З довідки ВГІРФО Роменського УМВС України в Сумській області від 30 серпня 2006 року вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на реєстраційному обліку за адресою АДРЕСА_2.
З наданих позивачем копій актів вбачається, що 30 та 31 грудня 2005 року, 10 січня та 07 червня 2011 року, 25 травня 2012 року у будинку по АДРЕСА_1 двері закриті на замок, ознаки проживання відсутні, територія засмічена.
З довідок квартирного комітету № 10 Роменського міськвиконкому вбачається, що ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_4.
09 серпня 2012 року ОСОБА_4 отримав лист від ВАТ «Роменське АТП 15948» про усунення перешкод в користуванні належному ВАТ «Роменське АТП 1548» нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 м. Ромни з проханням повернути ключі від вхідних дверей контори автошколи та знятися з реєстраційного обліку.
Правильно встановивши вказані обставини на підставі досліджених доказів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України), коли для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо).
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як встановлено рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 грудня 2006 року, а також підтверджено ухвалою Верховного Суду України від 11 квітня 2012 року, відповідно до інвентарної справи Роменського МБТІ за адресою : АДРЕСА_1 розташоване нерухоме майно Лебединської авто школи : гаражі, склад , приміщення контори та будинок під літерою «В».
Згідно з оціночним актом від 21 грудня 1967 року будівля під літерою « В» значиться як жилий будинок; відповідно по поетажного плану він має дві - ізольовані квартири з кухнями та жилими кімнатами, з самостійним опаленням і виходами.
Аналогічні характеристику будинку залишилися і станом на 1987рік.
Актом комісії у складі : головного архітектора міста , головного державного санітарного лікаря та начальника СВПЧ-9 від 1 грудня 1987 року приміщення по АДРЕСА_1, в якому раніше знаходилася контора Лебединської авто школи, було прийняте в експлуатацію як жиле та переобладнане з нежилого.
З будинкової книги будинку АДРЕСА_1 вбачається , що у квартирі № 1 зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7
ОСОБА_4 вселився до спірного приміщення на підставі ордеру на жилу площу у відомчому будинку від 23 жовтня 1990 року. Згідно з договором від 2 січня 1991 року директор Лебединської автошкоди передав , а ОСОБА_4 прийняв жиле приміщення площею 28 кв.м. по АДРЕСА_1, з обов'язком проводити оплату за його користування. З ОСОБА_4 було укладено договір найму жилого приміщення, відкрито особовий рахунок, відповідно до якого він вносив плату за користування житлом, електричною енергією.
Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 22 липня 1992 року ОСОБА_4 дозволено виконати прибудову до зазначеного приміщення та газифікацію квартири.
У перелік нерухомого майна , визначеного регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області від 16 липня 2001 року № 09/1894, яке увійшло до статутного фонду ВАТ « Роменський АТП 15948 під час реорганізації АТП 15948 , була включена і будівля автошколи по АДРЕСА_1.
Згідно з договором купівлі - продажу від 13 серпня 2001 року ВАТ « Роменське АТП 15948 « продало , а ОСОБА_3 придбав нерухоме майно загальною площею 1 071,7 кв.м. ( в тому числі й контору авто школи, що розташовано по АДРЕСА_1) за ціною 13 400грн.
Будинок № 3 по вул. Артема у місті Ромнах належав Лебединський авто школі та АТП 15948 на праві повного господарського відання , використався як жилий , а тому відноситься до державного житлового фонду.
Оскільки рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 грудня 2006 року визнано частково недійсним договір купівлі - продажу від 13 серпня 2001 року, за яким, ВАТ «Роменське АТП - 15948» , продало ОСОБА_3 спірні приміщення , що розташовані у будинку АДРЕСА_1 , до складу яких входять приміщення - площею 9,9 кв.м., 15,3 кв.м., 6 кв.м.7,4 кв.м. 12,1 кв.м. 21,2 кв.м. , то відносно цих приміщень, позивач не є власником , тому його права в частині користування ОСОБА_4 цими приміщеннями ніяким чином не порушуються, підстав для задоволення позову в цій частині у суду першої інстанції не малося.
Посилання апелянта на той факт , що договір визнано недійсним лише в частині квартир № 1 та № 3 , а в договорі купівлі - продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, укладеним з ним, відсутні квартири , ані 1 ані 2, не спростовують тих обставин , які були встановлені вищезазначеними судовими рішеннями .
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Крім того, позивач, посилаючись на ті обставини, що приміщення , які повинен звільнити відповідач є нежитловими, ставить питання про виселення відповідача, в той час , як статтею 16 ЦК України такого способу захисту не передбачено , виселення можливо лише з житлових приміщень.
Зазначені висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають фактичним обставинам справи , нормами права , судом застосовані вірно.
При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з'ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни колегією суддів не вбачається.
Відсутні, на думку колегії суддів, й порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. .
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -