донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.06.2013 р. справа №905/1868/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.
секретаря Федорової Ю.І.
від позивача:не з»явився
від відповідача:Позняр С.В., представник за дов. від 22.01.13р. № 352-13 «Д»
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Зугрес Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від17.04.2013 року
у справі№905/1868/13 (суддя Зекунов Е.В.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Зугрес Донецької області
до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м. Горлівка в особі відокремленого підрозділу «Харцизькі електричні мережі» ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», м. Харцизьк Донецької області
про визнання недійсної угоди, стягнення збитків та моральної шкоди
18.03.2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Зугрес Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі відокремленого підрозділу "Харцизькі електричні мережі" ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", м. Харцизьк Донецької області про визнання недійсною угоду по видачі технічних умов № 35 від 06.02.2013р. на електропостачання офісного приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, видане ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" ВП "Харцизькі електричні мережі"; стягнення з відповідача збитків в розмірі 1699,50 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн. ( а.с.2-4).
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2013 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.56-59).
Судове рішення мотивоване наступним.
Сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов цього правочину та за відсутності визнання його недійсності, підстав для задоволення позову в цій частині не було; позивачем не доведений склад цивільного правопорушення для настання відповідальності у формі відшкодування збитків; оскільки дії відповідача не визнані неправомірними, вина певної особи та причинно-наслідковий зв»язок між означеними категоріями відсутній, позовні вимоги щодо задоволення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Зугрес Донецької області звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 року прийнято з порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з неповним зясуванням обставин справи, що мають значення для справи, а також з недоведеністю обставин справи, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими (а.с.69-71).
Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору помилково посилається на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1695 від 25.12.2012 "Про затвердження ставок плати за стандартне приєднання електроустановок для Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на 2013 рік", так як сторони на момент розгляду справи на нього не посилались, та вказана постанова передбачає інший порядок підключення електроустановок.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до Порядку видачі технічних умов та узгодження проектів та Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, підставою оплати вартості технічних умов є тільки договір на розробку, укладений згідно діючого законодавства, та якщо такий договір відсутній відсутні і підстави для отримання оплати за видані технічні умови.
Апелянт у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення, підтримав відзив на апеляційну скаргу від 30.05.2013р. № 5/юр-3577 (а.с.74-75).
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Зугрес Донецької області (ідентифікаційний код НОМЕР_1), що підтверджено копією витягу з ЄДРПОУ (а.с.7).
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (ідентифікаційний номер 00131268), що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ, випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та витягом із Статуту (а.с.35,36,37-40).
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" отримало ліцензії та здійснює ліцензовану діяльність з постачання електричної енергії за регульованими тарифами; з виробництва електричної енергії; та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового (вбудованого) приміщення при приватизації шляхом викупу від 21.11.2012р. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 придбав нежитлове (вбудоване) приміщення, що знаходиться за адресою: м. Зугрес, вул.Калініна, 22 (а.с.8-9).
10 січня 2013 року внесено запис про державну реєстрацію права власності за наступним параметрами: власник - ОСОБА_6, об'єкт нерухомого майна; нежитлове (вбудоване) приміщення при приватизації шляхом викупу; адреса: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10).
Згідно довідки відповідача, станом на 25.01.2013р. в Харцизьких електричних мережах ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" договір на постачання електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не укладався (а.с.27).
01 лютого 2013 року позивач звернувся до головного інженера Харцизьких електричних мереж ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" із заявою про видачу технічних умов на електропостачання придбаного приміщення, яку підписав власноруч та заповнив опитувальний лист для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.25-26).
На запит про надання інформації від 22.02.2013р. позивач направив відповідачу розрахунок вартості розробки технічних умов на електропостачання електрообладнання споживачів прогнозуємої приєднаної потужності 4 кВт станом на 01.02.2013р. (а.с.28, 50).
Позивач відповідно до рахунку НОМЕР_2 від 01.02.2013 року здійснив оплату вартості технічних умов у розмірі 1699,50 грн., що підтверджується банківською квитанцією № 15660.182.4 та 06.02.2013 отримав технічні умови № 35 на електропостачання офісу, розташованого за адресою АДРЕСА_1, про що свідчить його підпис на зразку технічних умов відповідача (а.с.12,13,23-24).
Не погоджуючись з рахунком на оплату технічних умов та вважаючи, що обов'язковість проведення такого дослідження невизначена нормативно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо визнання недійсної угоди.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI, Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008р. № 1522 «Про затвердження Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов»язаних із ліцензованою діяльністю», постановою НКРЕ «Про затвердження ставок плати за стандартне приєднання електроустановок для Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на 2013 рік».
Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є: договори та інші право чини згідно приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб»єктивне бажання особи, що реалізується через відповідно об»єктивно виражену форму виявлення. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку.
Поняття «технічні умови» викладено у ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Технічні умови це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.
Технічні умови надаються протягом 15 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви та протягом 30 робочих днів у разі необхідності їх узгодження з власником (користувачем) магістральних інженерних мереж.
Склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.
Електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права відмовити замовнику, який має намір приєднати електроустановки до цих мереж, у наданні послуг з приєднання. Електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права самостійно змінювати видані технічні умови на приєднання або скасовувати їх з підстав, які не передбачені договором про приєднання ( ч. 6 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику»).
З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів вважає, що в даному випадку видача технічних умов є фактично послугою, яка надається ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом і пов»язана з його ліцензованою діяльністю, а відтак є право чином, який регулюється нормами ст.901 ЦК України.
За приписами зазначеної норми, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов»язання.
Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами ( ст. 638 ЦК України)
Видача технічних умов (ТУ) та погодження проектної документації на відповідність наданим технічним умовам та чинним нормативно-правовим актам відноситься до додаткових робіт (послуг) згідно з Додатком 1 до Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов»язаних із ліцензованою діяльністю, яка затверджені постановою НКРЕ від 25.12.2008р. № 1522.
Пунктом 1.3 вказаної Методики передбачено, що методика встановлює єдиний порядок розрахунку вартості виконання додаткових робіт (послуг).
Виконання додаткових робіт (послуг) здійснюється на підставі договору, який укладається між замовником і виконавцем згідно з чинним законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що фактично договір укладено не було.
При недосягненні сторонами згоди з усіх істотних умов договору не існує самого договору як юридичного факту, що виключає можливість застосування до нього правил про недійсність право чинів.
В той же час як спільний вольовий акт згода щодо істотних умов договору досягається або шляхом безпосереднього спілкування сторін, як це відбулося в даній справі, або вчинення ними роздільних у часі дій (направлення оферти і одержання акцепту).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Жодна з підстав щодо недійсності правочину, наведених вище, позивачем не була доведена.
Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про електроенергетику» фінансування капітального будівництва, реконструкції та обслуговування об'єктів, призначених для спільних потреб підприємств електроенергетики та підприємств інших галузей, провадиться за рахунок замовників (власників) та користувачів цих об'єктів.
Ставки плати за стандартне приєднання затверджені постановою НКРЕ від 25.12.12р. № 1695 «Про затвердження ставок плати за стандартне приєднання електроустановок для Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на 2013 рік», яка набрала чинності 25.01.2013р. та розповсюджується на спірні правовідносини.
Вартість додаткових робіт (послуг) не включається до складу витрат на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом і обліковується окремо від витрат з ліцензованої діяльності у випадку виконання зазначених робіт (послуг) виконавцем ( п. 1.6 Методики).
Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано апелянтом, що відповідачем робота з видання технічних умов була проведена на підставі письмової заяви позивача та проведеної оплати, отже сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов цього правочину та за відсутності законних підстав визнання недійсності цього правочину, суд правомірно відмовив у задоволені позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення збитків та моральної шкоди, колегія суддів вважає, що судом правильно було відмовлено у позові в цій частині, оскільки дані вимоги є похідними від основної, яка позивачем доведена не була .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому колегією суддів відхиляються.
Стосовно доводів апелянта щодо безпідставного застосування Постанови НКРЕ № 1695 від 25.12.2012 "Про затвердження ставок плати за стандартне приєднання електроустановок для Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на 2013 рік", так як сторони на момент розгляду справи на нього не посилались, колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
З огляду на приписи ст. 43 ГПК України, господарський суд не лише вправі, а й повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не спростовує висновку місцевого господарського суду, судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права та повинно бути залишено без змін, в тому числі з підстав, викладених у даній постанові.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Зугрес Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 року у справі №905/1868/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 року у справі №905/1868/13 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
В.М. Татенко
Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької. обл.