донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.05.2013 р. справа №913/206/13-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапов О.Л., Кододова О.В.
від скаржникаБухонкін І.В. - за довіреністю
від прокурораЛисенко С.І.
від кредитораКухар Ю.Д. - за довіреністю
від розпорядника майна Зінченко Ю.О.
розглянувши апеляційні скарги 1.Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ 2.Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ
на ухвалу господарського суду Луганської області
від 11.03.2013 року
у справі№ 913/206/13-г(суддя Палей О.С.)
за заявою кредитораДержавного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії, м. Луганськ
до боржникаДержавного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ
пробанкрутство
Ухвалою господарського суду Луганської обл. від 25.01.2013р. було прийнято заяву про порушення справи про банкрутство боржника Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2013р. було порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Зінченка Юрія Олексійовича та визнано кредиторські вимоги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії, м. Луганськ у сумі 24 953 398, 26грн.
Виносячи вказану ухвалу, суд першої інстанції послався на те, що кредиторські вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, які складають понад 300 мінімальних заробітних плат та не задоволені боржником.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, прокурор міста Луганська в інтересах держави в особі Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ та Державне підприємство «Луганськвугілля», м. Луганськ подали до Донецького апеляційного господарського суду апеляційні скарги на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013р. у справі № 913/206/13-г, в яких просять апеляційний суд скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013р. та припинити провадження у справі.
Відповідно до статуту Державне підприємство «Луганськвугілля» м. Луганськ, є суб'єктом господарської діяльності, до складу якого входять 18 відокремлених підрозділів, кожний з яких веде власний бухгалтерський облік, а юридична особа - ДП «Луганськвугілля» здійснює консолідацію обліку і звітності з наступним наданням зведеного обліку на адресу повноважених органів.
Постановою Кабінету міністрів України № 987 від 19 вересня 2012р. визначений перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках. До складу об'єктів, які підлягають приватизації входять відокремлені підрозділи Державного підприємства «Луганськвугілля»м. Луганськ, а саме:
- відокремлений підрозділ «Шахта Лутугінська», 26478414;
- відокремлений підрозділ «Шахта імені ХІХ зїзду КПРС», 26447678;
- відокремлений підрозділ «Шахта «Черкаська», 26410818;
- відокремлений підрозділ «Шахта «Фатівська», 26478408;
- відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська», 26411019;
- відокремлений виробничий підрозділ «Шахта «Никанор-Нова», 33846717
- відокремлений підрозділ «Шахта імені Артема», 33846738
Заборгованість включена до складу вимог Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії, м. Луганськ складається із заборгованості на використану електричну енергію саме цими відокремленими підрозділами, щодо яких прийняте рішення про приватизацію.
У зв'язку з цим порушення процедури банкрутства відносно боржника суперечать вимогам ст.13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»
Також, апелянти вказують на те, що враховуючи те, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діяла до 1 січня 2013року, а заява Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» № 03/365 про порушення справи про банкрутство подана лише 21.01.2013року тримісячний строк на погашення заборгованості не сплинув.
Апелянти вказують на ті обставини, що в оскаржувальній ухвалі від 11.03.2013року невмотивовано неможливість застосування п.4 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менш 25 відсотків, порушені після 1 січня 2000року, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Згідно вищенаведеного, апелянти просять скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013р.
Ухвалою від 29.03.2013р. апеляційні скарги були прийняті до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.
Представник апелянта та прокурор наполягали на задоволенні скарги та скасуванні ухвали суду першої інстанції з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Представник кредиторів проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.03.2013р. була порушена справа про банкрутство Державного підприємства «Луганськвугілля»м. Луганськ за заявою Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на підставі ст. ст. 2, 9-13, 16, 114, 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
11.03.2013 року на стадії підготовчого судового засідання суд визнав безспірними вимоги ініціюючого кредитора в сумі 24 953 308,26 грн. заборгованості за активну електроенергію, яку було стягнуто зборжника за Рішенням господарського суду Луганської області від 07.08.2012 р. по справі № 3/5014/1570/2012. на примусове виконання якого був виданий наказ від 27.08.2012.
Листом Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 06.03.13 №13-0-36-109/5.-573/7 та Інформацією про виконавче провадження від 25.02.13 підтверджується, що на виконання вищевказаного рішення державним виконавцем 01.10.2012 р. було відкрито виконавче провадження ВП №34740663, відомості про зупинення якого відсутні.
Враховуючи, що Державне підприємство «Регіональні електичні мережі» особі Луганської філії, м. Луганськ звернулося до суду з даною заявою 22.01.2013р.,тримісячний строк, як необхідна складова банкрутства, ініціюючим кредитором дотриманий.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Положеннями ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство передбачено ознаки неплатоспроможності боржника.
Так, згідно з вказаною нормою Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку.
Безспірні вимоги кредитора - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Згідно з приписами ч.ч. 2, 6, 7 ст. 11 Закону до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство додаються, в тому числі, наступні документи:
- докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;
- рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;
- відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;
- копія виконавчого документа.
Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
З огляду на наведене в абзаці 2 частини 3 статті 10 Закону про банкрутство визначення терміну "безспірні вимоги кредиторів", безумовним підтвердженням факту безспірності грошових вимог, що дають право кредитору ініціювати порушення справи про банкрутство боржника, є наявність двох складових актів: рішення юрисдикційного органу та постанови державної виконавчої служби, при цьому саме відкриття виконавчого провадження є точкою відліку початку спливу тримісячного строку як необхідної умови неплатоспроможності боржника.
Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Таким чином, доведеною є наявність безспірної та несплаченої боржником Державним підприємством «Луганськвугілля», м. Луганськ протягом встановленого строку заборгованості перед кредитором Державним підприємством «Регіональні електричні мережі», м. Луганськ в загальному розмірі 24 953 308, 26 грн. заборгованість за активну електроенергію.
Неспроможність Державним підприємством «Луганськвугілля», м. Луганськ боржника, виконати свої грошові забовязання перед Державним підприємством «Регіональні електричні мережі», м. Луганськ протягом встановленого Законом строку й неоплатність підтверджується наявними у справі документами, зокрема рішенням господарського суду Луганської області від 07.08.2012р. по справі № 3/5014/1570/2012; наказом господарського суду Луганської області від 27.08.2012р.; листом Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 06.03.13р № 13-0-36-109/5.-573/7 та інформацією про виконавче провадження від 25.02.13 підтверджується, що на виконання вищевказаного рішення державним виконавцем 01.10.12р. було відкрито виконавче провадження ВП №34740663, відомості про зупинення якого відсутні, тобто наявність у боржника ознак банкрутства, передбачених п.3 ст.6 Закону, є документально підтвердженою.
За таких обставин, наявні всі ознаки неплатоспроможності боржника, з якими Закон України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» пов'язує можливість подальшого провадження у справі про банкрутство Державним підприємством «Луганськвугілля», м. Луганськ.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до статуту ДП "Луганськвугілля" є суб'єктом господарської діяльності, до складу якого входять 18 відокремлених підрозділів, кожний з яких веде власний бухгалтерський облік, а юридична особа - ДП "Луганськвугілля" здійснює консолідацію обліку і звітності з наступним наданням зведеного обліку на адресу уповноважених органів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 19 вересня 2012 р. визначений перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках. До складу об'єктів які підлягають приватизації входять відокремлені підрозділи ДП "Луганськвугілля", а саме:
- Відокремлений підрозділ "Шахта "Лутугінська", 26478414;
- Відокремлений підрозділ "Шахта імені ХIХ з'їзду КПРС", 26447678;
- Відокремлений підрозділ "Шахта "Черкаська", 26410818;
- Відокремлений підрозділ "Шахта "Фащівська", 26478408;
- Відокремлений підрозділ "Шахта "Вергелівська", 26411019;
- Відокремлений виробничий підрозділ "Шахта "Ніканор-Нова", 33846717;
- Відокремлений підрозділ "Шахта імені Артема", 33846738.
Заборгованість, включена до складу вимог ДП "Регіональні електричні мережі", складається із заборгованості за використану електричну енергію саме цими відокремленими підрозділами, щодо яких прийняте рішення про приватизацію.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.
Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів прийняття рішення органом приватизації про приватизацію юридичної особи боржника Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ - в порядку передбаченому ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна» ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надавались.
У зв'язку з цим доводи апелянтів з цього приводу не підтверджені належними доказами та не приймаються до уваги апеляційною інстанцією.
Колегія суддів встановила, що апелянти вказують на необхідність зупинення виконавчого провадження за конкурсними вимогами на підставі абзацу 5 частинами 2 статті 36 вказаного Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», при цьому жодної постанови державної виконавчої служби про зупинення виконавчого провадження до суду не було надано.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт зупинення виконавчого провадження також спростовується залученою до матеріалів справи Державним підприємством «регіональні електричні мережі», м. Луганськ інформацією про виконавче провадження станом на 25.02.2013р. з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Відповідно до пункту 3.4 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» № 2711-ІV від 23.06.2005р, в редакції Закону України № 2940 - VІ від 13.01.2011р. процедура погашення заборгованості підприємствами паливно - енергетичного комплексу діяла до 01.01.2013р.
Тобто, боржником не було надано доказів необхідності зупинення виконавчого провадження за безспірними вимогами у період дії вказаної вище процедури погашення заборгованості, а в даний період часу - з 02.01.2013р.- дана процедура взагалі не діє.
Також апелянтами вказується на те, що заявником не був дотриманий трьохмісячний термін з погашення безспірних вимог, що є одним з трьох критеріїв неплатоспроможності, які закріплені в ч.3 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом» і складаються з : 1) Грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; 2) вимоги мають бути безспірними; 3) такі вимоги повинні бути незадоволені боржником протягом трьох місяців після встановлення для їх погашення строку.
Однак, колегія судів встановила, що грошові вимоги переходять в категорію безспірних, згідно абз.2 ч.3 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом» безспірними вимогами кредитора є грошові вимоги, підтвердженні судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття провадження, згідно з якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом» про неплатоспроможність боржника свідчить неможливість задоволення вимог кредитора у виконавчому провадженні. При цьому встановлений трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» м. Луганськ в повному обсязі були доведені всі ознаки неплатоспроможності боржника, насамперед - незадоволення боржником безспірних вимог протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Як вбачається з матеріалів справи Державне підприємством «Луганськвугілля», м. Луганськ належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, та одним із видів його економічної діяльності є добування комяного вугілля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серія АБ № 491260 в відомостях «Види діяльності» - 05.10 Добування кам'яного вугілля.
Законом України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» в редакції яка діяла з 30.06.1999року, встановлено, що справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25%, не порушуються з дня набрання чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» до 01.01.2013року. Тобто, заборона на порушення справ про банкрутство підприємств вказаних категорій, що визначена попередньою редакцією Законом України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» діяла до 01.01.2013року.
Апелянти просять припинити процедуру банкротства посилаючись на пункт 4 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» зазначає, що провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гірничо будівні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутний капіталах яких частка держави становить не менше ніж 25 відсотків, порушені після1січня 2000року підлягають припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Але, як видно із змісту цієї норми Закону, вона регулює порядок припинення банкрутства гірничих та вугледобувних підприємств, які були вже порушенні після 01 січня 2000 року, а ні тих проваджень з банкрутства, які порушувались після 01.01.2013року. Заборону, щодо порушення справи про банкрутство зазначена норма не встановлює та не регулює.
Пункти 3 та 4 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств)» від 06.03.2003року № 597. Таким чином, саме з березня 2003 року по 1 січня 2013року заборонено порушувати справи про банкрутство гірничих підприємств, а справи що були порушені після 1 січня 2000 року, підлягали припиненню.
Разом з цим, пунктом 3 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» зазначено, що справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничо будівні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше ніж 25 відсотків не порушуються з дня набрання чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» до 1 січня 2013року, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності 11.04.2013року було змінено « 1 січня 2013року» на « 1 січня 2015 року».
Саме цим пунктом Закону визначено заборону щодо порушення справи про банкрутство вугледобувних підприємств, але така заборона встановлена з моменту внесення змін до цього пункту - 11.04.2013року.
У період з 01.01.2013року до 11.04.2013року, виходячи з чинності норми Закону, були відсутні жодні обмеження в порушені справ про банкрутство гірничих підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Луганської обл. від 25.01.2013р. було прийнято заяву про порушення справи про банкрутство № 913/206/13-г боржника Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, ухвалою від 11.03.2013року було порушено провадження у справі про банкрутство, визнанні грошові вимоги кредитора, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, та проведені інші процесуальні дії судом першої інстанції. Таким чином, на момент порушення справи про банкрутство Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ діяв пункт 3 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», де зазначено, що справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничо будівні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутний капіталах яких частка держави становить не менше ніж 25 відсотків не порушуються з дня набрання чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» до 1 січня 2013року.
Суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалою господарського суду Луганської обл. від 11.03.2013р. було правомірно порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ. Станом на момент порушення оскаржу вальної ухвали, тобто 11.03.2013року у суду першої інстанції не було жодних правових підстав для припинення провадження у даній справі.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги кредитора обґрунтовані та відсутні перешкоди для подальшого руху справи про банкрутство.
У зв'язку з чим, вказані доводи скаржника не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги як обґрунтовані, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Колегія судді Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 11.03.2013р. по справі №913/206/13-г винесені відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційні скарги Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ та Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013р. по справі №913/206/13-г - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013р. по справі № 913/206/13-г - залишити без змін.
Справу направити на розгляд до господарського суду Луганської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Судді: О.Л. Агапов
О.В. Кододова