донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.06.2013 р. справа №1/90
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБудко Н.В., М'ясищева А.М.,
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін: від позивача: Гуртова К.В. - за довіреністю
від відповідача (скаржника): від ВДВС: Усков А.А. - за довіреністю не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Комунального підприємства «Стахановтепло-забезпечення», м.Стаханов Луганської області
від02.04.2013р. (на дії Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області)
по справі№ 1/90 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м.Луганськ
до Комунального підприємства «Стахановтепло-забезпечення», м.Стаханов
простягнення 424132грн. 19коп.,
Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» та комунальним підприємством «Стахановтеплозабезпечення» було затверджено мирову угоду, у зв'язку з чим провадження у справі № 1/90, на підставі п.7 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, було припинено.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» звернулось до господарського суду Луганської області зі скаргою від 15.02.13р. № 20/379 на дії відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. вимоги скаржника задоволені повністю: скасовано постанову начальника відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області від 31.01.2012р. про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Луганськвода" щодо винесення постанови від 24.12.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2010р. по справі № 1/90; зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області винести постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню ухвали господарського суду Луганської області від 22.06.10 за поданою заявою стягувача.
Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, комунальне підприємство «Стахановтеплозабезпечення» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і прийняти нове рішення.
Скаржник вважає, що ухвала від 02.04.2013р. прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» у відзиві від 027.06.2013р. не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Представники Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно з приписами статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом, постановою відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції від 10.10.2012р. відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа - ухвали № 1/90 від 22.06.2010р. та у відкритті виконавчого провадження з примусового її виконання з посиланням на те, що мирова угода не входить до переліку виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.
Стягувач повторно звернувся до відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції із заявою від 18.12.2012р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області від 22.06.2010р. № 1/90.
Постановою відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції від 24.12.2012р. в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання було відмовлено з посиланням на п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки пред'явлена до виконання ухвала № 1/90 від 22.06.2010р. не містить в собі заходів примусового виконання, які повинна вчинити державна виконавча служба.
За результатами розгляду скарги ТОВ «Луганськвода» начальник відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції в постанові від 31.01.2013р. відмовив у задоволенні скарги ТОВ «Луганськвода» на постанову від 24.12.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження по пред'явленій на примусове виконання ухвали господарського суду Луганської області від 22.06.2010р. по справі № 1/90, у зв'язку з чим стягувач був змушений звернутися до господарського суду зі скаргою дії відділу державної виконавчої служби.
Як зазначалось вище, скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» було задоволено у повному обсязі.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, виходить з наступного:
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені в Законі України «Про виконавче провадження».
В статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначені обов'язки і права державних виконавців. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З постанови від 31.01.2013р. вбачається, що, відмовляючи у задоволенні скарги ТОВ «Луганськвода» щодо винесення постанови від 24.12.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області від 22.06.2010р. по справі № 1/90, начальник ВДВС Стахановського МУЮ визначив, що на виконанні відділу відсутнє відкрите виконавче провадження з примусового виконання вказаної ухвали. При цьому, з посиланням на ч.4 ст.121 ГПК зазначив, що судом може бути затверджено мирову угоду на підставі зазначеної норми лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Проте, як вірно зауважив місцевий господарський суд, у відповідності до господарського процесуального законодавства затвердження судом мирової угоди можливе не тільки на стадії виконання судового рішення у порядку ст.121 ГПК України, а й за результатами вирішення спору по суті у порядку п.7 ст.80 ГПК України.
В частині 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Як визначено в пункті 7.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
В статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до виконавчого документа. Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Дослідивши зміст ухвали господарського суду Луганської області від 22.06.2010р. про затвердження між сторонами мирової угоди та припинення провадження у справі, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що вказана ухвала відповідає вимогам ст.86 ГПК України та ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та є виконавчим документом, а тому підлягає виконанню органом Державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи приписи ГПК України, Закону України "Про виконавче провадження", пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду від 29.06.2010р. № 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" водночас вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.
Зважаючи на вищевикладене, постанову начальника відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області від 31.01.2012р. про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Луганськвода" щодо винесення постанови від 24.12.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2010р. по справі № 1/90 слід визнати недійсною.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду. Посилання скаржника на невідповідність ухвали господарського суду від 22.06.2010р. вимогам, встановленим для виконавчих документів (ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»), спростовуються вищенаведеним.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі № 1/90, оскільки вона прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга Комунального підприємства «Стахановтеплозабезпечення», м.Стаханов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Стахановтеплозабезпечення», м.Стаханов - залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі № 1/90 - без змін.
Абзац 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Луганської області від 02.04.2013р. у справі № 1/90 викласти в наступній редакції: «Визнати недійсною постанову начальника відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області від 31.01.12 про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Луганськвода" щодо винесення постанови від 24.12.12 про відмову у відкритті виконавчого провадженняза ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2010р. по справі № 1/90.».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: Н.В.Будко
А.М.М'ясищев
Надруковано 6 примірників:
1 - позивачу
1 - відповідачу (скаржнику)
1 - ВДВС
1 - у справу
1 - ГСЛО
1 - ДАГС