Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/650
Від "10" червня 2013 р. Справа № 906/539/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Вербовський В.В. - директор, паспорт серія ВМ №653830 від 26.12.98р.;
Перепона І.М. - довіреність № 247 від 16.07.12р.;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Анастасія" (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарна" (смт.Романів, Житомирська область)
про стягнення 15273,90 грн.
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 15273,90 грн., з яких 14650,40 грн. основного боргу, та 623,50 грн. пені.
31.05.13р. на адресу суду від Баранівської міжрайонної Державної податкової інспекції надійшли копії податкових декларацій з податку на додану вартість № 9085348542, № 9080280527; копії розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад - грудень 2012 року; копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад - грудень 2012 року по ТОВ "Дарна" (а.с. 54-69).
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подали клопотання про долучення до матеріалів справи копій податкових накладних. Вказане клопотання судом задоволено (а.с. 73-80).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. 10.06.13р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 70).
З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщену на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаціійно-ресурсний центр" (а.с .81-82), згідно якого юридична адреса відповідача: 3001, Житомирська обл., Романівський р-н., смт. Романів, вул. Заводська, 18/2.
У відповідності до п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11р. №18, 3.9.1., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 )... За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і н е п о в е р н у т о підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також те, що 10.06.13р. закінчується встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору і зав про його продовження сторони не подавали, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд
З матеріалів справи вбачається, що 04 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарна" (покупець, відповідач) та Приватним підприємством "Анастасія" (продавець, позивач) укладено договір купівлі - продажу № 37/11 (далі - Договір (а.с. 6)), згідно п.1.1 якого позивач зобов'язався поставити, відпустити, а відповідач прийняти та оплатити товар в термін, зазначений в договорі або рахунку - фактурі, накладній, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Абзацом 2 п.3.1 Договору сторони обумовили, що оплата за чергові (наступні) поставки товару здійснюється не пізніше 21 календарного дня з дня отримання товару згідно видаткової накладної, а п.6.2 Договору - що за несвоєчасну оплату вартості відповідної партії отриманого товару покупець сплачує позивачу (продавцю) пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки.
Позивач вказує, що на виконання Договору періодично поставляв (відпускав), а відповідач приймав по видатковим накладним товар (а.с. 9-16), однак на дату звернення з позовом до суду у відповідача утворився борг в сумі 14650,40грн.
В процесі розгляду справи представник відповідача пояснив, що в період з 23.11.12р. по 27.12.12р. було поставлено товар на загальну суму 15250,40грн., проте відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу лише 600,00грн. по видатковій накладній № РН-001498 від 23.11.12р.
У зв'язку з вказаним 06.03.13р. позивач надіслав відповідачу лист №311 від 04.03.13р. (а.с. 23,24), згідно якого просив погасити заборгованість протягом 7-ми днів з дня його отримання, однак вказана вимога залишена без задоволення.
Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 623,50грн. пені.
Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 70), заперечив лише щодо стягнення пені. Зокрема, звернув увагу, що позивачем при проведенні розрахунків невірно було визначено початок періоду прострочення платежу по окремих накладних.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів.
Відповідно до положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, згідно матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання договору купівлі-продажу № 37/11 від 04.11.11р. (а.с. 6).
Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними (а.с. 9-22, 74-80), довіреностями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за листопад - грудень 2012 року по ТОВ "Дарна" (а.с. 54-69) підтверджено, що за період з 23.11.12р. по 27.12.12р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 15250,40грн.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, перерахувавши позивачу 14.01.13р. 600,00грн. (а.с. 48), які останнім, у зв'язку з відсутністю на дату їх сплати заборгованості за попередні періоди та нечітким зазначенням призначення платежу, було зараховано на погашення боргу по накладній № РН-001498 від 23.11.12р., що є правомірним.
Так, приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.
Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці. У випадку, якщо платіжні документи не містять призначення платежу - сплачені кошти зараховуються в порядку черговості.
Отже, на час розгляду справи в суді, загальна заборгованість відповідача за отриманий товар становить 14650,40грн., що також вбачається з довідки позивача (а.с.49) та не спростовано відповідачем.
У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що відповідає приписам ст. 526 ЦК України.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення 14650,40грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
З розрахунку позивача (а.с. 2) вбачається, що пеня в сумі 623,50грн. останнім нарахована по кожній накладній окремо, однак початок виникнення заборгованості по окремих накладних визначено невірно.
Здійснивши перерахунок пені, врахувавши зауваження відповідача, викладені в його відзиві, суд вважає правомірно нарахованою її суму в розмірі 596,56грн. У стягненні 26,94грн. пені слід відмовити за безпідставністю її нарахування.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню на суму 15246,96грн., з яких: 14650,40грн. основного боргу та 596,56грн. пені. У стягненні 26,94грн. пені суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарна" (13001, Житомирська обл., Романівський р-н., смт. Романів, вул. Заводська, 18/2, код 31727512)
на користь Приватного підприємства "Анастасія" (10019, Житомирська обл. м. Житомир, вул. Івана Гонти, буд. 81, код 25309846):
- 14650,40грн. основного боргу;
- 596,56грн. пені;
- 1717,47грн. судового збору.
3. В частині стягнення 26,94грн. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14.06.2013
Суддя Вельмакіна Т.М.
Віддрукувати:
1 - до справи;
2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).