10 червня 2013 р. Справа № 902/574/13
Провадження № 14/902/39/13
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Німенко О.І.,
позивача: Дряхлова Є.О. - довіреність № 24 від 04.02.13р., паспорт КО408336 виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 12.08.2002 р.;
відповідача: Балтака О.О - довіреність № б/н від 30.01.13р., свідоцтво № 742 від 24.02.12р., паспорт АВ 417733 виданий Ленінським ВР УМВС України у Вінницькій області 25.11.2002 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (вул. Солом"янська, 11, м. Київ, 03110)
до: товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кредо" (вул. Максимовича, 43-Б, м. Вінниця, 21036)
про стягнення 134956,85 грн. заборгованості по безпроцентній позичці,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кредо" 134956,85 грн. заборгованості по безпроцентній позичці.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.04.13 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/574/13 з призначенням її до розгляду.
14.05.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 10.06.2013р. через неявку представника відповідача та неподання сторонами витребуваних судом доказів.
В судовому засіданні (10.06.2013 р.) представник позивача (Дряхлов Є.О.), заявлений позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ньому.
Натомість, представник відповідача (Балтак О.О.) щодо позову заперечив, з мотивів його безпідставності та необґрунтованості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
18.06.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Кредо" (відповідач) укладено договір безпроцентної цільової позики №0022-09/СЛ (а.с. 21-27) з метою фінансування належного використання відповідачем знаку для товарів та послуг "ТНК" на підставі субліцензійного договору №0028-08/СЛ від 10.07.2008 року на АЗС за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Великий Митник, автомобільна дорога Могилів-Подільський - Бердичів км 57+000.
Відповідно до підпункту 1.3.2. пункту 1.3. Договору позики, цільовим призначенням позики є забезпечення якості товарів на АЗС у відповідності з вимогами субліцензійного договору №0028-08/СЛ, укладеного 10.07.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Кредо" (відповідач).
За цим договором позивач надав відповідачу дозвіл на використання знаку для товарів та послуг "ТНК".
Відповідно до п.2.2.1. субліцензійного договору, позивач має право здійснювати контроль за виконанням та дотриманням відповідачем зобов'язань, передбачених Договором.
Згідно із п.3.1.9. субліцензійного договору, відповідач зобов'язався забезпечити (схоронність) якість нафтопродуктів у відповідності до вимог нормативно-правових документів, що діють на території України.
Пунктом 7.2. субліцензійного договору сторони обумовили, що у випадку порушення п.3.1.9., що підтверджується відповідним паспортом якості, виданим експертною організацією та/або п. 1.3.1. цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу такі санкції: за перше порушення- 5000 грн.; за друге порушення - 25000 грн.; за третє порушення - позивач має право розірвати договір достроково.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено порушення зобов'язань за субліцензійним договором від 10.07.2008 року №0028-08/СЛ в частині дотримання якості нафтопродуктів. Цей факт є преюдиційним для вирішення даного спору і доказування не потребує, так як встановлений рішенням господарського суду Вінницької області від 30.08.2012 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року у справі №5/21/2012/5003, якими було задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кредо" про стягнення 30000 грн. штрафу.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, як було встановлено судами, в ході двох перевірок дотримання відповідачем вимог нормативно-правових документів, що діють на території України та регулюють вимоги щодо якості нафтопродуктів, позивачем були виявлені факти реалізації нафтопродуктів, що не відповідають вимогам ДСТУ (ГОСТ).
Зокрема встановлено, що 11-13.10.2011 року позивачем здійснено перевірку АЗС відповідача, в ході проведення якої відібрані проби нафти та нафтопродуктів, про що комісією сторін складені відповідні акти.
В результаті аналізу відібраних в ході перевірки проб нафтопродуктів, який здійснений ТОВ "Інспекторат України", виявлено факт реалізації відповідачем дизельного палива покращеної якості (Євро) марки С вид II та марки Е вид II, яке не відповідало вимогам ДСТУ 4840:2007 по показнику "Вміст сірки", а також факт реалізації бензину автомобільного А-95, який не відповідав вимогам ДСТУ 4063:2001 по показникам "Масова доля сірки" та "Масова доля бензолу".
Факт порушення відповідачем умов субліцензійного Договору підтверджується паспортом якості №171011/27 виданим ТОВ «Інспекторат Україна».
08.11.2011р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про сплату штрафних санкцій за порушення умов субліцензійного Договору в сумі 5000 грн., яку відповідач отримав, залишивши її без розгляду.
15-16.11.2011 року позивачем проведено повторну перевірку об'єктів відповідача, в ході якої відібрані проби нафти та нафтопродуктів, що відображено у відповідних актах, які підписані членами комісії сторін.
Аналіз відібраних проб палива, проведений ТОВ "Інспекторат України" також встановив порушення вимог державних стандартів щодо його якості, а саме виявлено факт реалізації відповідачем бензину автомобільного А-95, який не відповідає вимогам ДСТУ 4063:2001 по показнику "Масова доля сірки" та "Масова доля бензолу".
Встановлені порушення зафіксовані у паспортах якості: №25/13483ВИН/1111, №29/13487ВИН/1111, №31/13489ВИН/1111.
13.12.2011р. позивач звернувся до відповідача з другою письмовою вимогою про сплату штрафних санкцій за порушення умов субліцензійного Договору в сумі 25000 грн., яку відповідач отримав, залишивши її без розгляду.
Отже, як було вказано вище, позика за договором безпроцентної цільової позики №0022-09/СЛ надана позивачем з метою належного забезпечення належного використання знаку для товарів та послуг "ТНК" за субліцензійним договором.
Згідно із п.1.4. Договору позики сума позики склала 252500 грн.
Платіжним дорученням №5703 від 21.08.2009р. позивач перерахував відповідачу безпроцентну цільову позику в сумі 252500 грн.
Відповідно до п.3.3. договору позики, позичальник зобов'язаний погасити (повернути) позикодавцю суму займу по відповідній АЗС у випадку недотримання позичальником цільового призначення позики, вказаного в п.1.3.1. та/або п.1.3.2. договору позики.
Сума позики, що підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю, визначається за формулою, передбаченою п. 3.3. Договору позики, а саме:V=S-t*S/N, де:
V - сума позики, яка підлягає поверненню позикодавцю по відповідній АЗС;
S - сума позики, яка надана позичальнику;
t - кількість календарних місяців з дати надання позики позичальнику до моменту невиконання цільового призначення позики;
N - кількість календарних місяців між датою надання позики позичальнику та строком погашення позики відповідно до п.3.1. договору позики.
Датою невиконання цільового призначення позики відповідачем за договором позики (АЗС за адресою Вінницька область, Хмільницький район, с. Великий Митник, автомобільна дорога Могилів-Подільський - Бердичів км 57+000) є 17.10.2011 року. На підставі п.3.3. договору позики, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 134956 грн. 85 коп.
Відповідно до п.3.4. договору позики сума позики погашається (повертається) позикодавцю шляхом перерахування позичальником грошових коштів в безготівковій формі на поточний банківський рахунок позикодавця, вказаний в цьому договорі не пізніше 3-х робочих днів с дати порушення цільового призначення позики, вказаного в п. 1.3.1. та/або п. 1.3.2. договору позики.
Згідно із п.3.6. договору позики позичальник має право вимагати дострокового погашення (повернення) суми позики у випадках порушення цільового призначення позики, вказаного в п. 1.3.1. та/або п. 1.3.2. договору позики. У випадку реалізації позикодавцем свого права на дострокове погашення (повернення) суми позики, позичальник зобов'язаний погасити (повернути) таку суму позики не пізніше 3-х робочих днів від дати отримання відповідної вимоги позикодавця.
13.02.2013 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення залишку безпроцентної цільової позики по договору безпроцентної цільової позики №0022-09/СЛ в сумі 134956 грн. 85 коп.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач залишку позики позивачу не повернув, а відтак суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 134956 грн. 85 коп. з огляду на наступні приписи законодавства.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними на себе зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється параграфом 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності зі ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
За даним договором його сторони домовились про безпроцентність позики за цим договором, але встановили підстави, для дострокового погашення (повернення) суми позики у випадку порушення цільового призначення позики.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Судом встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо умов вищевказаного договору безпроцентної цільової позики №0022-09/СЛ від 18.06.2009 року та передано суму позики, у зв'язку з чим договір був укладений. А тому, сторони зобов'язані діяти у межах укладеного ними на підставі вільного волевиявлення договору та у суворій відповідності його умовам.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 134956 грн. 85 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи, що вищевикладені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому суд дійшов висновку, що даний позов про стягнення 134956 грн. 85 коп., підлягає задоволенню як обґрунтований та правомірний.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кредо" (вул. Максимовича, 43-Б, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 1330414) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (вул. Солом"янська, 11, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 33500195) 134956 грн. 85 коп. заборгованості по безпроцентній позичці та 2699 грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14 червня 2013 р.
Суддя Тварковський А.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи