06.06.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/845/13 р. Головуючий
У 1 інстанції Лугвіщик А.М.
Доповідач апеляційної
інстанції Клочко В.П.
Категорія 19
06 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Сундукова В.М.,
при секретарі: - Лашкевич Н.О.,
за участю: - представника позивача - ОСОБА_4,представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представників відповідача ОК «ЖБТ «Стандарт» - ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт» на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 26 листопада 2012 року та ухвалу від 21 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт» до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договорів поруки недійсними, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Украсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт» про визнання договору кредиту недійсним, -
У червні 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом , в якому просив розірвати Договір кредиту №945/08-896, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5; стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 302 505 грн. 17 коп.
Вимоги мотивовані тим, що 08.09.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено Договір кредиту, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав від позивача кредит у розмірі 120 000 доларів США на умовах строковості і погашення кредиту не пізніше 10 серпня 2033 року, з виплатою річних у розмірі 14 % щомісячно. Зазначений кредит забезпечений порукою ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього» (відповідно до договору поруки №945/08-896.П-1 від 08.09.2008 р) та ОК «Житлово-будівельне товариство «Стандарт» (відповідно до договору поруки №945/08-896.П-2 від 08.09.2008 р.). У зв'язку з тим, що зобов'язання за договором кредиту не виконуються, позивач був вимушений звернутися до суду.
У жовтні 2011 року ОК «Житлово-будівельне товариство «Стандарт» звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, в якому просив визнати недійсними договори поруки № 945/08-896.П-1 від 08.09.2008 року та №945/08-896.П-2 від 08.09.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Голова кооперативу ОСОБА_9 не маючи на те повноважень надав до Банку протокол, яким уповноважив його розпорядитися майном кооперативу. Відносно нього було порушено кримінальну справу. Факт отримання кредиту встановлено у Постанові Ленінського районного суду м.Севастополя по кримінальній справі №1-581/2011. Позивач вказує, що дії Голови кооперативу не відповідають Статуту кооперативу.
У грудні 2011 року ОСОБА_5 подав до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ «Украсоцбанк», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього», ОК «Житлово-будівельне товариство «Стандарт», в якій просив визнати недійсним договір кредиту №945/08-896 від 08.09.2008 року. Вимоги мотивовані тим, що його, як позичальника було обмануто Банком та Головою кооперативу ОК «ЖБТ «Стандарт» ОСОБА_9. Позивач вказує, що він особисто жодних документів Банку не надавав, доручення нікому не робив, за оцінкою майнових прав не звертався та не уповноважував це робити третю особу. Позивач вважає, що цей правочин є удаваним правочином, яким сторони приховують інший правочин, ці обставини підтверджуються постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 30.05.2011 року.
Ухвалою суду від 21 листопада 2012 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього», ОК «ЖБТ «Стандарт» про розірвання договору кредиту залишено без розгляду.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 листопада 2012 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ТОВ «Технології майбутнього», ОК «ЖБТ «Стандарт» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту №945/08-896 від 08.09.2008 року у розмірі 1 198 047 грн. 83 коп. У решті позову відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних заяв ОК «ЖБТ «Стандарт» та ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з ухвалою та рішенням суду, ОК «ЖБТ «Стандарт» подав апеляційні скарги, в яких ставиться питання про скасування ухвали суду від 21 листопада 2012 року та рішення суду від 26 листопада 2012 року з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 08 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого являється ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_5 у якості позичальника укладений Договір кредиту № 945/08-896 (надалі кредитного договору), відповідно до положень якого, Банк на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надав позичальнику грошові кошти у сумі 120 000 доларів США зі сплатою 14% річних із кінцевим строком повернення до 10 серпня 2033 року (Т.1 а.с.8-10).
У той же день між банком, позичальником та ТОВ «НВП «Технології майбутнього» у якості поручителя, а також між банком, позичальником та ОК «ЖБТ «Стандарт» у якості поручителя були укладені відповідно Договір поруки 945/08-896.П-1 та Договір поруки 945/08-896.П-2, за умовами яких поручителі зобов'язалися перед кредитором відповідати у повному обсязі солідарно за виконання боржником зобов'язань за Договором кредиту № 945/08-896 від 08 вересня 2008 року (т.1 а.с.11,12).
Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 не виконав, щомісячні платежі та відсотки за користування кредитом належним чином не вносив, у результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, розмір якої станом на 07 травня 2010 року склав 1302505 грн.17 коп. (поточна заборгованість за кредитом у розмірі 112 381 доларів США (890 720 грн. 57 коп.) + поточна заборгованість за відсотками у розмірі 1 395,33 доларів США (11059 грн. 25 коп.) + прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 7 218 доларів США (57 209 грн. 15 коп.) + прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 25 441,82 доларів США (201 649 грн. 32 коп.) + пеня по простроченому кредиту та відсоткам 37 409 грн. 54 коп.) + штраф за порушення умов Кредитного договору - 13179,24 доларів США (104 457 грн. 34 коп).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення кредиту та відсотків, бо судом вірно зазначено, що у данному випадку за невиконання умов кредитного договору передбачена відповідальність у вигляді пені, тому стягнення штрафу потягне подвійну відповідальність, що суперечить вимогам діючого законодавства.
Розрахунок заборгованості судом першої інстанції проведений вірно, ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи та належній оцінці усіх наявних у справі доказів, узгоджується з наведеними вимогами закону та умовами кредитного договору і сумнівів у колегії судів не викликає.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно застосувавши ст.ст.554, 1050, 1054 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення первинного позову, оскільки згідно умов кредитного договору (п.3.2.3) порушення строків повернення кредитної заборгованості та процентів є підставою для вимоги дострокового повернення кредиту.
Колегія суддів вважає небгрунтованими доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції постанови Ленінського районного суду м.Севастополя від 22 лютого 2012 року, якою припинено провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_9 у скоєнні злочину, передбаченого ст.28, ч.2-222, ч.2 КК України, та звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії, та постанови Ленінського районного суду м.Севастополя від 31 травня 2012 року, якою припинено кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у скоєнні злочину, передбаченого ст.28, ч.2-222, ч.2 КК України, та звільнено ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності із передачею його на поруки (а.с.168-169,170-172).
Апелянти, посилаються на те, що вказаними вище судовими рішеннями у кримінальних справах встановлено, що у результаті навмисних дій названих вище осіб, банку була завдана матеріальна шкода у розмірі 120 000 доларів США.
Так, з названих вище постанов вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9, який підписав від імені ТОВ «НВП «Технології майбутнього» та ОК «ЖБТ «Стандарт» договори поруки, скоєнні навмисні дії, яки виразилися у наданні названими особами у банківський заклад завідомо неправдивої інформації зокрема про ОСОБА_5 як пайщика ОК «ЖБТ «Стандарт» та призвели до завдання банку матеріальної шкоди у розмірі 120 000 доларів США.
Разом з тим, між банком та ОСОБА_5 існують договірні правовідносини, які повинні виконуватись належним чином, а тому встановлення наведених вище обставин у постановах суду у кримінальних справах, не впливає на обов'язки, взяті ОСОБА_5 за кредитним договором перед банком.
Що стосується рішення суду у частині залишення без задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним слід зазначити наступне.
Відповідно до змісту ч.1 ст.230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно з текстом укладеного між банком та ОСОБА_5 кредитного договору такі умови договором передбачено. Із текстом кредитного договору ОСОБА_5 був ознайомлений, та погодився на його укладення, про що свідчить його власноруч виконаний підпис на тексті договорі. Факт вчинення власноруч виконаного підпису позичальником не заперечується.
у зв'язку з чим, суд першої інстанції правильно зазначив, що посилання ОСОБА_5 на те, що він особисто до банку документи для отримання кредиту не надав, заяву про відкриття поточного рахунку у національній та іноземній валюті та картку із зразками підписів не складав, зразки його підпису повноважним робітником банку не засвідчувались, додаткових угод та договору страхування не укладав, за оцінкою майнових прав (п.п.1.3.1.1., 1.3.1.2. кредитного договору) не звертався та третю особу на це не уповноважував, не свідчать про введення ОСОБА_5 в оману банком щодо обставин, які мають істотне значення, а тому не являються підставами для визнання кредитного договору недійсним.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для визнання кредитного договору недійсним з мотивів, наведених у зустрічній позовній заяві ОСОБА_5, відсутні, оскільки волевиявлення сторін було вільним, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, кожен з учасників договору розумів наслідки своїх дій, всі загальні вимоги при укладенні кредитного договору були сторонами додержані.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для визнання кредитного договору неукладеним та визнання його недійсним з мотивів недотримання під час його укладення ст.11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року, а також з тих мотивів, що кредитор не зазначив у кредитному договорі порядок несення валютних ризиків під час його дії, колегією суддів до уваги прийняти бути не можуть, оскільки такі вимоги та підстави для визнання кредитного договору недійсним ОСОБА_5 у суді першої інстанції не заявлялись та не являлись предметом дослідження суду.
Ухвалюючи рішення у частині залишення без задоволення зустрічних позовних вимог ОК «ЖБТ «Стандарт» про визнання недійсними Договору поруки 945/08-896.П-1 від 08 вересня 2008 року, укладеного між банком, ОСОБА_5 та ТОВ «НВП «Технології майбутнього» у якості поручителя, та Договору поруки 945/08-896.П-2 від 08 вересня 2008 року, укладеного між банком, ОСОБА_5 та ОК «ЖБТ «Стандарт» у якості поручителя, з підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України, суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності цих вимог з таких підстав.
Обґрунтовуючи вимоги позову ОК «ЖБТ «Стандарт» посилається на те, що реально грошові кошти ОСОБА_5 в будівництво квартир внесені не були; ОСОБА_9 як голова ОК «ЖБТ «Стандарт» 08 вересня 2008 року отримав кредитні грошові кошти у касі банку, будівництво квартир для членів кооперативу припинив, отже діяв на власний розсуд всупереч Статуту названого кооперативу та Закону України «Про кооперацію»; реальні наслідки, які передбачені кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_5, для кооперативу не настали, а тому зобов'язання за оспорюваним договором поруки кооператив не набув.
Разом з тим належних доказів, які б свідчили про те, що зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин був вчинений ОСОБА_9 у якості голови ОК «ЖБТ «Стандарт» за відсутністю необхідного обсягу повноважень; волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, - суду представлено не було.
Крім того, ОК «ЖБТ «Стандарт» стороною Договору поруки 945/08-896.П-1 від 08 вересня 2008 року не являється, так як цій договір укладеного між банком, ОСОБА_5 та ТОВ «НВП «Технології майбутнього».
Інші доводи апеляційних скарг суттєвими не являються, висновки суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо оскарження ухвали суду від 21 листопада 2012 року.
21 листопада 2012 року ухвалою суду було залишено без розгляду позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього», ОК «ЖБТ «Стандарт» про розірвання договору кредиту.
Зазначена ухвала суду була постановлена на підставі клопотання представника позивача про залишення без розгляду вимог щодо розірвання договору кредиту № 945/08-896 (Т.2, а.с.103).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.207 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Доводи апеляційної скарги, що ПАТ «Укрсоцбанк» не є позивачем по справі, а тому представник ПАТ «Укрсоцбанк» не має повноважень на ведення справи від юридичної особи Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» колегія суддів вважає небгрунтованими, бо вони спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ухвали суду від 16.03.2011 року проведено заміну позивача по данній справі з АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» на ПАТ «Укрсоцбанк» (Т.1 а.с.67).
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали судом не допущено порушень норм процесуального права, яки призвели до неправильного вирішення питання, а тому підстави для скасування ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт» відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 26 листопада 2012 року та ухвалу від 21 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.П. Клочко
Судді: Н.Г. Алєєва
В.М.Сундуков