30.05.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-797/1123/2013р. Головуючий
в першій інстанції Семенуха Т.Б. Доповідач апеляційної
інстанції Клочко В.П.
Категорія 20
30 травня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Моцного М.В., Сундукова В.М.,
при секретарі: - Лашкевич Н.О.,
за участю: - представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 27 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа Товарна біржа «Центр-Експерт» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення сторін у первісне положення, -
У серпні 2012 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та просив стягнути з них у солідарному порядку заборгованість у розмірі 239 982 грн., індекс інфляції в розмірі 43 747, 56 грн., три відсотка річних від суми боргу в розмірі 21 637, 87 грн. та судові витрати.
Вимоги мотивовані тим, що між ним та ОСОБА_6 09.06.2008 р. була досягнута домовленість про купівлю-продаж автомобіля позивача «Тойота Прадо» у розстрочку на 18 місяців за 37 000 доларів США. На виконання вказаної домовленості позивач передав відповідачу ОСОБА_6 автомобіль, а відповідач взяв на себе зобов'язання у строк 18 місяців виплати позивачу 37 000 доларів США. Однак свої зобов'язання відповідач виконав частково, передав тільки 8 000 доларів США. Крім того, позивач вважає, що оскільки автомобіль був придбаний у період шлюбу з ОСОБА_7, він є спільної сумісною власністю, придбаний в інтересах родини, а тому ОСОБА_7 теж повинна відповідати за зобов'язання свого чоловіка.
У жовтні 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати договір купівлі-продажу автомобіля, укладений 12.06.2008 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, посвідчений Товарною біржею «ЦЕНТР-ЕКСПЕРТ», недійсним та повернути сторони до первісного стану, зобов'язав ОСОБА_6 повернути ОСОБА_8 автомобіль «Тойота Прадо» д.н. НОМЕР_1, а ОСОБА_8 зобов'язати повернути ОСОБА_6 8000 доларів США.
Вимоги мотивовані тим, що при укладенні договору були порушені її права, передбачені Сімейним кодексом України, оскільки договір було укладено без її згоди. Позивачка зазначає, що спірний договір ставить їх сім'ю у скрутне становище, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутися до суду.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 27 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_8 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 заборгованість в розмірі 231 797 грн., витрати від інфляції в розмірі 35 001, 35 грн., три відсотка річних в розмірі 22 423,98 грн., судовий збір в сумі 2914,6 грн., а всього 292 136,93 грн.. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких ставиться питання про скасування рішення суду 27 лютого 2013 року з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до розписки від 09.06.2008 року ОСОБА_6 придбав у розстрочку у ОСОБА_8 автомобіль марки «Тайота-Прадо» за 37 000 доларів США строком сплати платежів на 18 місяців (а.с.24).
12.06 2008 року на Товарній біржі «Центр-експерт» між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу №5292 відносно спірного автомобіля «Тайота-Прадо». Договір підписано сторонами, завірено та скріплено печаткою директором ТБ «Центр-експерт» (а.с.42).
З довідки ДАІ УМВС України у м.Севастополі вбачається, що 13.06.2008 р на ОСОБА_6 було зареєстровано автомобіль «TOYOTA Prado» держ.номер НОМЕР_1.
Ні підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що право власності на спірний автомобіль перейшло від позивача до відповідача ОСОБА_6, а тому він зобов'язаний згідно з домовленістю сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 37 000 доларів США.
Зі зворотнього боку розписки вбачається, що відповідач проводив сплату платежів за розпискою та станом на 01.02.2009 року залишок боргу складав 29 000 доларів США.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що у зазначений строк, тобто до 09.12.2009 року ОСОБА_6 не виконав належним чином свої зобов'язання, а отже сума боргу у розмірі 29 000 доларів США, що еквівалентно 231797 грн. підлягає стягнення на користь позивача.
Також колегія погоджується з розрахунками суду першої інстанції щодо стягнення 3 відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання апеляційної скарги, що суд першої інстанції, стягнувши 3 % річних за період з 09.12.2009 року по 27.02.2013 р., вийшов за межи позовної заяви, колегія суддів вважає не обґрунтованими.
Виходячи зі змісту ст.625 ЦК України стягнення заборгованості відбувається з урахуванням 3 % річних за весь час прострочення зобов'язання.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.2, 4 ст.65 Сімейного Кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
ОСОБА_7 до суду не було надано жодних доказів, що підтверджують ті обставини, що укладення договору купівлі-продажу відбулося без її згоди. Судом першої інстанції вірно встановлені ті обставини, що позивачка за зустрічним позовом проживає з відповідачем ОСОБА_6 однією сім'єю та вона не могла не помітити, що її чоловік користується спірним автомобілем. Крім того колегія суддів звертає увагу, що з моменту купівлі спірного автомобілю до подання позову до суду пройшло близько 4 років. Тобто доводи позивачки, що за 4 роки вона не помітила існування спірного автомобілю колегія судів вважає небгрунтованими, такими що суперечать обставинам справи.
Колегія суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних витрат.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України.
Враховуючи той факт, що заборгованість перед позивачем виникла саме у доларах США, колегія судів вважає, що стягнення інфляції у даному випадку є необгрунтованим.
Інші доводи апеляційних скарг висновки суду не спростовують.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, рішення суду, відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, - скасуванню у частині стягнення витрат від інфляції.
Керуючись ст. 303,304,307, п.1 ч.1 ст.309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 27 лютого 2013 року в частині стягнення витрат від інфляції в розмірі 35 001,35 грн. скасувати і у позові у цій частині відмовити.
Вважати загальною суму стягнення у розмірі 257 135 грн. 58 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: В.П. Клочко
Судді: М.В. Моцний
В.М. Сундуков