Справа № 817/1409/13-а
05 червня 2013 року 15год. 27хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Яковлєв Ю.В.
відповідача 1: представник Скіданова О.С.
відповідача 2: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс"
до Рівненська митниця , Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасувати рішення та стягнення надмірно сплаченого мита
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю госпорозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" (далі - ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" ) звернувся з адміністративним позовом до Рівненської митниці, Головного управління державного казначейства у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість на загальну суму 2965,59 грн.
Відповідно до вимог ст.52 КАС України суд здійснив заміну первинного відповідача 2 - Головне управління державного казначейства у Рівненській області на Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в позовній заяві, та, зокрема, пояснив, що відповідачем неправомірно визначено митну вартість товару згідно ст.64 Митного кодексу України (далі - МК України) на підставі другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів (пп. «а» п.2 ч.1 ст.57 МК України). Позивачем надавались документи, яких було достатньо для визначення митної вартості товару згідно п.1 ч.1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Вважає, що позивач як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності мав право укладати з нерезидентом - Фірмою «MARANGONI S.p.A.» (Італія) додаткові угоди щодо зміни порядку оплати за отриманий товар, що жодним чином не вплинуло на визначення ціни товару, а відтак і визначення розміру митних платежів. Розбіжностей у документах, наданих для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за одиницю товару у інвойсах відповідає проформі - рахунку, пакувальним листам, CMR та платіжному дорученню щодо оплати вартості товару. Додаткові угоди від 01.11.2012 року № 2 та від 01.03.2013 року № 3 не змінюють ціни, визначеної основним договором від 14.09.2011 року № 14/09-2011 року, а лише змінюють порядок оплати за товар. Зазначена в інвойсах сума є вірною і станом на 27.02.2013 року була оплачена. Дані обставини підтверджуються платіжним дорученням, яке надавалось як додаток до електронної митної декларації, так і долучалось до матеріалів даної справи. Відтак Рівненська митниця не мала жодних підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю з зазначених вище підстав, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача 1 - Рівненської митниці позов не визнала, подала письмові заперечення у справі та, зокрема, пояснила, що оскільки подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності стосовно числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка підлягала сплаті за товари, митним органом відповідно до вимог ст.53 МК України було поставлено вимогу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписок з бухгалтерських документів, копію митної декларації країни відправлення, прейскуранти (прайс-листи виробника товару), висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями.
Оскільки ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" не виконано вимоги митного органу та не надані усі необхідні документи, то відповідачем 15.03.2013 року прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів та оформлено картку відмови у митному оформленні товарів. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача 2 - Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області у судове засідання не прибув, ставлення до позову не висловив. Оскільки відповідач 2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд розглянув справу за його відсутності.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, враховуючи наступне.
14 вересня 2011 року між ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" (Україна) та Фірмою «MARANGONI S.p.A.» (Італія) було укладено зовнішньоекономічний контракт №114/09-2011, згідно пункту 1 якого продавець систематично, партіями зобов'язується продати, а покупець - оплатити на умовах франко-завод ІНКОТЕРМС - 2000 року товари (матеріали та комплектуючі для регенерації шин). Асортимент, кількість та ціна товарів встановлюється згідно проформи-рахунку, яка додається до контракту та є його невід'ємною частиною. Крім того, згідно п.3.2 контракту покупець зобов'язується сплатити 30% від суми поставки після отримання проформи - рахунку. Контракт підписаний представниками двох сторін та скріплений печатками (а.с.15-17).
01.11.2012 року та 01.03.2013 року сторонами підписані додаткові угоди:
- № 2, відповідно до якої покупець сплачує 50% вартості партії товару після отримання проформи - рахунку (а.с.18-19);
-№ 3, відповідно до якої покупець сплачує отриманий товар згідно з умовами, зазначеними у кожному конкретному проформі - рахунку (а.с.20).
14 березня 2013 року відділом митного оформлення №1 митного поста «Рівне - Центральний» Рівненської митниці прийнято до митного оформлення електронну митну декларацію №204050001/2013/040630 (а.с.116-120) на товари (матеріали та комплектуючі для регенерації шин), виробництва фірми «MARANGONI S.p.A.» (Італія), що надійшли на адресу ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" (Україна) на виконання зовнішньоекономічної угоди від 14.09.2011 року №114/09-2011. У комплект документів, поданих до митного оформлення за даною вказаною митною декларацією та додатково на вимогу митного органу входили:
- інвойс № V03 130300000094 від 28.02.2013 року;
- рахунок - проформа №4304732 від 07.02.2013 року;
- сертифікат походження товару № R/0306557 від 05.03.2013 року;
- калькуляція витрат 399 від 14.03.2013 року;
- лист - роз'яснення №2583 від 27.09.2011 року;
- платіжне доручення №41 від 27.02.2013 року.
Крім того, гр. 47 ЕМД містила посилання на наявні у декларанта: накладну CMR А№025786 від 01.03.2013 року та пакувальний лист № 024146 від 01.03.2013 року; а також наявні у митного органу вказані вище зовнішньоекономічний контракт від 14.09.2011 року № 14/09-2011 та додатки №№2 та3 до нього.
Згідно пояснень представника відповідача 1 у поданих документах були виявлені розбіжності в умовах оплати за отриманий товар, що викладено у додаткових угодах №2 та №3. Крім того, за результатами аналізу цінової інформації бази даних митних оформлень Держмитслужби України за кодами УКТЗЕД та за заявленою країною походження встановлено невідповідність заявленого вартісного рівня товарів №1 (шинні протектори) та №2 (пружинна основа у вигляді стрічки) вартісному рівню ідентичних товарів, імпортованих у зоні діяльності інших митниць.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.53 МК України декларанту було поставлено вимогу щодо надання додаткових документів, підтверджуючих заявлену у ЕМД митну вартість товару, а саме: копію митної декларації країни відправлення, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновок експертних організацій про вартісні характеристики товару.
Оскільки ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" було надано лише перші два зазначених у вимозі документи, Рівненською митницею було оформлено Рішення про коригування митної вартості товарів №204050001/2013/000012/1 від 15.03.13 року та картку відмови у митному оформленні товарів №204050001/2013/40010 від 15.03.13 року (а.с.9-12).
У зв'язку з цим відповідно до п.14.1.115 ст.14 ПК України позивачем на підставі запиту про оплату Рівненської митниці було додатково сплачено митні платежі та ПДВ на загальну суму 2965 грн. 59 коп. (а.с.108-109) та подано нову митну декларацію відповідно до вимог МК України (а.с.33-37).
Представник відповідача у судовому засіданні підтвердила, що саме сума у розмірі 2965 грн. 59 коп. була додатково сплачена позивачем внаслідок корегування митної вартості ввезених позивачем товарів.
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи докази, а саме: інвойс № V03 130300000094 від 28.02.2013 року; рахунок - проформу №4304732 від 07.02.2013 року; платіжне доручення №41 від 27.02.2013 року, накладну CMR А№025786 від 01.03.2013 року, пакувальний лист № 024146 від 01.03.2013 року; зовнішньоекономічний контракт від 14.09.2011 року № 14/09-2011 та додатки №2 та №3 до нього, суд приходить до висновку, що дані документи визначають однакову ціну за одиницю товару та розбіжностей у них немає. Зміни умов оплати були визначені сторонами зовнішньоекономічного контракту відповідними додатковими угодами і жодним чином не впливали на ціну товару, а відтак на визначення митної вартості.
Суд зазначає, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI.
Ст. 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 ст. 52 Митного Кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 ст. 53 Митного Кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 1 ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
При цьому, частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до наказу Держмитслужби України від 13.07.12 року № 362 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України", при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, посадова особа, що здійснює такий контроль проводить:
- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;
- вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України;
- перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо);
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця;
- перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій (частина 18 статті 58 Митного кодексу України);
- перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Держмитслужби від 13.07.12 № 362;
- перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів;
- перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну;
- перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів;
- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів;
- перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.
Пунктом 4.4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р. за № 1360/21672, передбачено, що митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:
- митна декларація не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, декларацією митної вартості;
- електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;
- митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу відповідно до розділу VІІ цього Порядку оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного Кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Суть спору між сторонами полягає у тому, що позивач не погоджується з рішенням митниці про коригування митної вартості товару за другорядним методом - ціною договору щодо ідентичних товарів та вважає, що митна вартість повинна бути визначена за першим методом - за ціною договору.
Представник відповідача в обґрунтування прийнятих рішень зазначає, що внаслідок аналізу поданих до митного оформлення документів було встановлено розбіжності у відомостях, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостях щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Суд не погоджується з цими твердженнями, оскільки вони суперечать встановленим обставинам справи. Судом встановлено, що додатковими угодами №2 та №3 сторони зовнішньоекономічного контракту лише змінювали умови оплати за отриманий товар, а саме:
- додаткова угода № 2 від 01.11.2012 року, відповідно до якої покупець сплачує 50% вартості партії товару після отримання проформи - рахунку (а.с.18-19);
- додаткова угода № 3 від 01.03.2013 року, відповідно до якої покупець сплачує отриманий товар згідно з умовами, зазначеними у кожному конкретному проформі - рахунку (а.с.20).
Відтак, зазначені обставини будь-яким чином не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а відтак у митного органу були відсутні підстави для винесення спірного рішення про коригування митної вартості та відмови у у митному оформленні товарів.
Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Рівненської митниці щодо вартості імпортованого товару.
Таким чином, на думку суду, позивачем під час митного оформлення товару було надано для Рівненської митниці всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною угоди відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.
Крім того, всупереч вимогам ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядного методу не передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що Рівненською митницею неправомірно прийнято щодо ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" рішення про коригування митної вартості товарів №204050001/2013/000012/1 від 15.03.13 року та картка відмови у митному оформленні товарів №204050001/2013/40010 від 15.03.13 року, оскільки одночасно з поданням митному органу електронної митної декларації, декларантом подано всі необхідні документи, які підтверджували зазначену у декларації митну вартість товару.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що ТОВ «Камаз - Транс-Сервіс» при подачі електронної митної декларації вірно визначено митну вартість товару саме за основним методом її визначення, тому суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування спірного рішення про визначення митної вартості та картки відмови у митному оформленні товарів обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірності прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів №204050001/2013/000012/1 від 15.03.13 року та картки відмови у митному оформленні товарів №204050001/2013/40010 від 15.03.13 року, тоді як позивач довів, що у документах, які були надані на митне оформлення товару 12.09.2012 року, містились достовірні відомості щодо дійсної вартості на товар і що у митного органу були відсутні будь-які підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Відтак позовні вимоги в частині визнання рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні товарів є правомірними та підлягають до задоволення.
Стосовно вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів та ПДВ суд зазначає наступне.
Згідно п.п.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п.43.1 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно п.14.1.115 ст.14 Податкового кодексу України сплачена позивачем на підставі протиправного рішення про коригування ціни митної вартості товарів №204050001/2013/000012/1 від 15.03.13 року є надміру сплаченим грошовим зобов'язанням. Відповідно до п.43.5 ст.43 ПК України на Рівненську митницю як контролюючий орган покладений обов'язок складання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подачу такого висновку відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У Рівненській області таким органом є відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
У судовому засіданні було встановлено, що ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" на підставі запиту про оплату Рівненської митниці були надмірно сплачено митні платежі та ПДВ на загальну суму 2965 грн. 59 коп. (а.с.108-109).
За наведених обставин позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області надмірно сплачених митних платежів та ПДВ у сумі 2965 грн. 59 коп. є правомірною та підлягає задоволенню.
Відтак, позов підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати згідно статті 94 КАС України стягуються на користь позивача із Державного бюджету України у розмірі 149 грн. 11 коп.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.03.2013 року № 204050001/2013/000012/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці у прийнятті митної декларації,митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204050001/2013/40010.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс-Сервіс" суму надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у розмірі 2965 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 59 коп.
Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 11 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Борискін С.А.