490/5244/13-к
Центральний районний суд м. Миколаєва
іменем України
« 14 » червня 2013 року м.Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
у складі:головуючого судді - В.В. Галагуза,
при секретарі - Ковальовій Я.С.,
за участю: прокурора Бандури О.І.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
потерпілої ОСОБА_4,
перекладача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12013160020002000 за обвинуваченням:
ОСОБА_1, 10.03.1970р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 (Російська Федерація), росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, маючого доньку, офіційно не працюючого, раніше не судимого в силу ст.89 КК України, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,
встановив:
Судом визнано доведеним, що 22.03.2013р. в період часу з 23год. 15хв. по 23год. 27хв., ОСОБА_6, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу, з погрозою застосування кухонного ножа, відкрито заволодів майном, яке належить потерпілій ОСОБА_4, а саме каблучкою із металу жовтого кольору, вагою 1,0гр, вартістю 300грн., заподіявши тим самим останній матеріальну шкоду на вищевказану суму. В момент, коли потерпіла ОСОБА_4 намагалася прибрати від своєї шиї кухонний ніж, схопившись лівою рукою за лезо, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження на лівій руці у вигляді різаних ран. В результаті розбійного нападу потерпілій ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду на вищевказану суму. З викраденим майном ОСОБА_6 з місця скоєння кримінального правопорушення зник і розпорядився ним на власний розсуд, а саме зателефонував на мобільний телефон своєму сусідові - ОСОБА_7, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, якого попрохав взяти з собою свій паспорт громадянина України та зустрітися з ним через 15 хвилин на перехресті вулиць Димова та Сидорчука, на що ОСОБА_7 дав свою згоду. Приїхавши на таксі на вищевказане місце, ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_7, після чого направився до цілодобового ломбарду «Капітал», розташованого за адресою: м.Миколаїв, пр.Леніна, №71. По дорозі до ломбарду, ОСОБА_6 розповів ОСОБА_7, що в нього виникли проблеми зі здоров'ям, на вирішення яких потрібні грошові кошти. Щоб отримати грошові кошти, ОСОБА_6 попрохав ОСОБА_7 закласти каблучку, яка, за словами ОСОБА_1, належить його сестрі ОСОБА_5, яка проживає в Італії. Також, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7, що сестра на ім'я ОСОБА_5 дала дозвіл на закладення каблучки до ломбарду. Про те, що каблучка добута злочинним шляхом, ОСОБА_6 не повідомляв ОСОБА_7. Увійшовши до приміщення вищевказаного ломбарду, ОСОБА_7 надав працівнику ломбарду паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7, серія ЕО 457986, виданий Заводським РВ ММУ УМВС в Миколаївській області, та золоту каблучку, викрадену ОСОБА_6 у ОСОБА_4. Після чого, між ОСОБА_7 та кредитодавцем ПТ «Климчук і Компанія» Ломбард Капитал», в особі ОСОБА_8, було укладено договір фінансового кредиту №00010804 від 22.03.2013р., в якому вказано, що позичальник, в особі ОСОБА_7, надає кредитодавцю ПТ «Климчук і Компанія» Ломбард Капитал», в особі ОСОБА_8, золоту каблучку, а кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 255грн..
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні умисних протиправних дії, які виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікованих за ч.1 ст.187 КК України, спираються на докази, безпосередньо досліджені судом під час розгляду даної справи.
Обвинувачений ОСОБА_6, будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення та не суперечать їм. Так, обвинувачений ОСОБА_6 показав, що добре знайомий з потерпілою. В той вечір взяв з собою свій ніж, приїхав на роботу до потерпілої, поїхав до неї додому, спочатку пив чай, потім напав на неї, діставши ніж та приставивши до шиї, пальці вона порізала сама. Його ціллю було взяти обручку та потім здати її. Забравши обручку пішов до ломбарду, там сказав, що взяв кільце у сестри, та здав його. Взяв гроші та пішов по своїх справах. Пізніше його затримали. Він хотів повернути кільце до 05 квітня. Він нічого не просив, оскільки знав, що потерпіла не дасть кільце. Гроші йому були потрібні на ліки, оскільки в нього хворі почки, а заробітну платню на ринку, де він неофіційно працював, йому платили не одразу. Не пам'ятає, який препарат хотів купити, але ліки коштують більше 300грн.. Він також питав у потерпілої за сережки, більше вирішив не питати.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються та встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, згідно ст.337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах висунутого йому обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Показання обвинуваченого дані під час судового розгляду щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінюючи сукупність приведених доказів, суд доходить до висновку, що ОСОБА_6 вчинив умисні протиправні дії, які виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), і кваліфікує їх за ч.1 ст.187 КК України.
Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, передбачені ст.66 КК України, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, передбачених ст.67 КК України, в матеріалах справи немає і суду вони не надані.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу винного та дані, що його характеризують (перебуває на обліку Обласного наркологічного диспансеру з 20.04.1999р. з діагнозом синдром залежності від опіатів, в Миколаївській обласній психіатричній лікарні №1 на обліку не знаходиться, по місцю свого проживання характеризується посередньо, знаходиться в міждержавному розшуку м.Волзький Волгоградської області Російської Федерації з 21.10.1991р.).
За таких обставин суд доходить висновку про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без відбування покарання.
Цивільний позов не заявлений по справі.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки.
Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з 14.06.2013р.. Зарахувати у строк відбутого покарання період з 02.04.2013р. по 14.06.2013р..
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляції через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії даного вироку.
Суддя В.В. Галагуза