Справа № 1328/8714/12
іменем України
11 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Зими І.Є.
при секретарі Мокрицькій А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
26.10.12 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3065800 грн., з яких: 1198950 грн. - основний борг, 1739232 грн. - пеня, 76455 грн. - 3% річних, 51163 грн. - інфляційні втрати, а також судові витрати.
Позов мотивує тим, що 01.05.10 р. між ним та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики. За умовами договору він передав, а відповідач взяв в борг суму 1188000 грн., яка на момент укладення договору була еквівалентна 150000 дол. США та зобов'язався повернути борг в строк до 01.09.2010р. Згідно п. 7 договору, відповідач зобов'язався у разі не повернення у строк суми боргу, сплачувати суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,4% пені за кожен день прострочення від залишкової суми боргу. Оскільки в добровільному порядку відповідач не виконує умови договору, тому змушений звернутись до суду та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3065800 грн., з яких: 1198950 грн. - основний борг, 1739232 грн. - пеня, 76455 грн. - 3% річних, 51163 грн. - інфляційні втрати, а також судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги в частині розміру пені, яка станом на день винесення рішення становить 2232656 грн. Просив стягнути з відповідача заборгованість з врахуванням збільшеного розміру пені, врешті позовні вимоги залишити без змін.
Відповідач та представник відповідача в останні судові засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялися про час та місце слухання справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у їх відсутність, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши думку представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.05.10 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідчено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичив у позивача - ОСОБА_1 1188000 грн., що станом на день посвідчення договору за курсом Національного Банку України в еквіваленті становило 150000 дол. США, строком до 01.09.2010 р. Факт одержання коштів підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20.12.2011р., яке ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.07.2012р. залишено без змін та у відповідності до ст. 319 ЦПК України набрало законної сили. Крім цього Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20.12.2011р. та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 17.07.2012р. залишено без змін.
У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Обов'язок позичальника повернути позику визначено також ст. 1049 ЦК України.
У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом також встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов вищезгаданого договору позики, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис про повернення відповідачем ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 1188000 грн. - основного платежу за договором, 403019,94 грн. - інфляційних, а також 0,4% пені за кожен день прострочення від залишкової суми боргу. Однак у відповідності до відповіді Головного управління юстиції у Львівській області № 09.1-45/22/В6-8840 від 30.05.2013р. вищезгаданий виконавчий напис не виконано, оскільки постановою державного виконавця від 20.08.2012р. зупинено виконавче провадження.
У відповідності до вищезгаданих норм Цивільного кодексу України суд вважає, що наявність виконавчого напису про повернення коштів, який на даний час не виконаний відповідачем, не припиняє правовідносин сторін договору позики, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином. Крім цього аналогічне трактування закону зазначене у ч. 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин".
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Крім цього частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7 вищезгаданого Договору позики передбачено, якщо відповідач ОСОБА_2, в строк, вказаний у договорі, не поверне позику, він зобов'язується сплачувати суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,4% пені за кожен день прострочення від залишкової суми боргу.
Враховуючи наведене, беручи до уваги розрахунок суми позову, представлений позивачем, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки п. 7 Договору позики не передбачено стягнення 3% річних від простроченої суми.
Крім того, в силу дії ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає також розмір судових витрат, сплачених позивачем при зверненні з заявою до суду.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 169, 209, 214 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, суд ,-
Позов задовольнити частково . Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1 198 950 грн. основного боргу за договором позики, 2 232 656 грн. пені, 51 163 грн. інфляційних, 3 219 грн. судового збору, а всього 3 485 988 грн.
В решті вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя: І. Є. Зима