Справа № 161/3317/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А.В.
Провадження № 22-ц/773/837/13 Категорія:48 Доповідач: Антонюк К. І.
13 червня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Антонюк К.І.,
суддів - Веремчук Л.М., Овсієнко А.А.,
при секретарі - Черняк О.В.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2013 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2013 року позов в даній справі задоволено частково.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_4 в розмірі 1/5 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до припинення навчання та до лосягнення нею двадцяти трьох років. Аліменти стягнуто з 22.02.2013 року. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з підстав в ній наведених, просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 02.02.2010 року розірвано (а.с.7). Від подружнього життя сторони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дочка перебуває на утриманні матері - позивача по справі ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 01 жовтня 2012 року навчається в Луцькому центрі професійно-технічної освіти на денній формі навчання, термін закінчення навчального закладу 30 червня 2014 року (а.с.9).
У відповідності до ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно зі ст. ст. 199, 200 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Ст. 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
З досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що середньомісячні доходи позивача становлять 1875 грн. (а.с.10)., а відповідача ОСОБА_2 2600 грн. (а.с.11). Середньомісячна стипендія їх дочки ОСОБА_4 складає 275 грн. На утриманні ОСОБА_2 перебуває неповнолітня дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
Колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з продовженням стаціонарного навчання повнолітня дочка сторін ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги, а її батько - ОСОБА_2 спроможний надати таку допомогу, оскільки працездатний та отримує пенсію за вислугу років.
Враховуючи матеріальний стан дочки ОСОБА_4, її навчання на денній формі навчання у Луцькому центрі професійно-технічної освіти, незначні доходи матері, на утриманні якої вона перебуває, також враховуючи матеріальний стан відповідача, розмір його доходів, перебування на його утриманні неповнолітньої дочки, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів в розмірі 1/5 частки від доходів відповідача відповідає обставинам справи, які підтверджені належними та допустимими доказами та вимогам ст. ст. 182, 199, 200 СК України.
Доводи апелянта щодо неспроможності надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, оскільки крім його неповнолітньої дочки на його утриманні перебувають батько та непрацездатна дружина відповідача жодними доказами не підтверджені.
Як вбачається з пояснень відповідача батько проживає окремо, отримує пенсію, має ще дочку, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Виписка з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 не свідчить, що дружина відповідача є непрацездатною або обмежено працездатною.
Відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
В поданій до суду заяві від 22.03.2013 року ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, просила суд стягувати аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх доходів відповідача (а.с. 21), а тому покликання апелянта на порушення судом положень закону щодо диспозитивності судочинства є безпідставним.
Таким чином, підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: