№11/791/746/13 Головуючий в 1 інстанції: Котьо І.В.
Категорія: ч.1 ст. 115, ч.3 ст.185, Доповідач: Гемма Ю.М.
ч.1 ст. 309 КК України
іменем України
11 червня 2013 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Гемми Ю.М.,
суддів Чупини С.П., Красновського І.В.,
за участю прокурора Дворецького О.О.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 лютого 2013 року, -
Цим вироком:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця в с.Чорнобаївка Білозерського району
Херсонської області, громадянина України, в силу ст. 89 КК
України такого, що не має судимості,
засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років,
за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 25 січня 2012 року.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с.Іванівка Білозерського району Херсонської області,
громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що немає
судимості,
засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років,
за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 25 січня 2012 року.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця с.Іванівка Білозерського району Херсонської області,
громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що немає
судимості,
засуджено за ч.1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років,
за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 25 січня 2012 року.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки на суму 19 555 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.; на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у сумі 50 000 грн.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази.
Вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнані винними і засуджені за вчинення таких злочинів.
1) На початку вересня 2011 року, ОСОБА_6, переслідуючи умисел, направлений на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, зірвав у полі, розташованому поблизу с.Іванівка Білозерського району Херсонської області, верхівки дикоростучої рослини коноплі, які приніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де її висушив та подрібнив, після чого, незаконно зберігав без мети збуту для власного вживання особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс, масою 17,05 г., до моменту вилучення 01.02.2012 року під час проведення обшуку за вказаною адресою.
2) У кінці листопада 2011 року у вечірній час доби, ОСОБА_4, переслідуючи прямий умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом пошкодження віконного скла, проник у будинок АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_8, звідки таємно викрав майно останнього, а саме: пилосос марки «Самсунг», вартістю 545 грн., та металеву каністру ємкістю 38 літрів, вартістю 150 грн., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 695 грн.
3) 23.01.2012 року близько 01.00 год., ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї будинку АДРЕСА_3, під час сварки з ОСОБА_9, усвідомлюючи суспільну небезпеку вчиненого та передбачаючи його наслідки, з метою заподіяння смерті останньому, умисно на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли під час сварки, нанесли ОСОБА_9 руками та ногами численні удари по голові та тулубу, завдавши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток черепу, крововиливи під м'яку мозкову оболонку, забої речовини головного мозку, забійну рану голови, крововиливи у м'які тканини голови, обличчя, в слизисту губ, саден голови, синці обличчя, закритий перелом кісток носа, закриті переломи кісток лівого передпліччя, синець лівого передпліччя, крововиливи у м'які тканини в області переломів, садну грудної клітини, різані рани обличчя, другого пальця правої кисті, від яких останній знепритомнів, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою приховання тіла, скинули ОСОБА_9 до басейну з водою, де від механічної асфіксії в результаті потрапляння рідини в дихальні шляхи при утопленні настала смерть потерпілого.
Згодом ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, усвідомлюючи, що в будинку в якому проживав ОСОБА_9 нікого не має, маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном, за попередньою змовою, шляхом вільного доступу через вхідні двері проникли до будинку АДРЕСА_3, які не було закрито, звідки таємно викрали майно потерпілого, а саме: телевізор LCD LG 32 LK 330, вартістю 3922 грн., електронасос БЦПП 0,5-40-У, вартістю 1981,80 грн., зварювальний апарат моделі ИСА-150, вартістю 1400 грн., кутову шліфувальну машину моделі AG-125C+, вартістю 250 грн., бензопилу «Husqvama 137», вартістю 2100 грн., електричний подовжувач довжиною 50 метрів на чотири розетки, вартістю 450 грн., мобільний телефоном Nokia 1616, вартістю 200 грн., чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 10303,80 грн.
У поданих апеляціях:
- прокурор порушує питання про скасування вироку щодо засуджених у зв'язку невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, обґрунтовуючи свої доводи тим, що суд на порушення вимог ст. 334 КПК України належним чином не мотивував своє рішення і не дав оцінки всім зібраним у справі доказам обвинувачення, та необґрунтовано змінив обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, перекваліфікувавши їх дії з ч.4 ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 на ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 185 КК України. Зазначає, що висновок суду про відсутність у засуджених попередньої змови на умисне вбивство та про вчинення ними крадіжки, ґрунтується лише на показання засуджених у судовому засіданні. Ссуд не взяв до уваги показанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5, дані ними на досудовому слідстві, про те, що ОСОБА_4 вимагав у потерпілого ОСОБА_9 гроші, наносячи йому удари у різні частини тіла, а потім вони стали бити ОСОБА_9, вимагаючи гроші, що свідчить про наявність у них умислу на заволодіння чужим майном шляхом застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілого. Також суд не дав відповідної оцінки показанням потерпілої ОСОБА_1, даним протоколу огляду місця події щодо відсутності речей у будинку і кухні, звідки засуджені викрали майно. Доводи засуджених в судовому засіданні про застосування до недозволенних методів слідства не знайшли свого підтвердження. Просить скасувати вирок, а справу повернути на новий судовий розгляд;
- адвокат ОСОБА_3 в інтересах потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 вважає, що вирок суду щодо засуджених підлягає скасуванню, оскільки висновки суду про відсутність у них наміру на вчинення розбійного нападу та корисливих мотивів до вбивства не ґрунтуються на досліджених у справі доказах, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Так, суд не взяв до уваги показанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на досудовому слідстві про те, що ОСОБА_4 вимагав у потерпілого ОСОБА_9 гроші, при цьому наносив йому удари у різні частини тіла, а потім вони витягнули ОСОБА_9 на подвір'я, де продовжували бити і вимагати гроші. Жодних тілесних ушкоджень у засуджених, які б вказували на те, що на них мав місце напад з боку потерпілого, не виявлено. Висновками судово-медичних експертиз встановлено, що настання смерті та утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 при обставинах та способів, вказаних засудженими на досудовому слідстві, не виключається. У потерпілого виявлені тілесні ушкодження, які могли виникнути самозахисті. Просить постановити свій вирок, яким визнати винними: ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити кожному покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;
- засуджений ОСОБА_5 вказує на суворість призначеного покарання, оскільки суд не врахував обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, що він раніше не судимий, визнав вину, розкаявся, має хворих батьків. З цих підстав просить пом'якшити покарання;
- засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність своєї вини за ч.3 ст. 185, ч.1 309 ч.1 КК України, вважає, що його незаконно засуджено за ч.1 ст.115 КК України, оскільки він, захищаючись від нападу потерпілого, у якого був ніж, наніс йому декілька ударів та не бажав позбавляти його життя. Він не допомагав іншим засудженим кидати і топити у басейні потерпілого, що підтвердили ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Крім того, суд не врахував обставини, що пом'якшують його покарання, зокрема, що він раніше не судимий, є сиротою. Просить змінити вирок, виключивши з обсягу обвинувачення ч.1 ст. 115 КК України, та пом'якшити покарання.
У запереченнях засуджений ОСОБА_6 вказує на необґрунтованість апеляцій прокурора та адвоката ОСОБА_3, просить залишити їх без задоволення.
У запереченнях на апеляції засуджених ОСОБА_5 ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_3 вказує на їх необґрунтованість, просить залишити їх без задоволення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, просив скасувати вирок, а справу повернути на новий судовий розгляд, частково підтримав апеляцію адвоката ОСОБА_3 про скасування вироку, заперечував проти задоволення апеляцій засуджених, пояснення адвоката ОСОБА_3 і потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, які підтримала свої апеляційні вимоги, викладені в апеляції, та просили постановити свій вирок, частково підтримали апеляцію прокурора про скасування вироку, заперечували проти задоволення апеляцій засуджених, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтримали свої апеляційні вимоги, та поясненя засудженого ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляцій прокурора та адвоката, у дебатах сторони підтримали свої позиції, останнє слово ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, в яких вони залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених не підлягають задоволенню, апеляція адвоката ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку.
Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду має бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, які містяться пп. 15 - 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року " Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку ", із змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993р.", № 12 від 03.12.1997р., № 6 від 30.05.2008р., - мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форму вини й його мотивів. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього. Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Додержуючи вимог ст. 277 КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред'явленого підсудному обвинувачення. За наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин, ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин.
Однак зазначених вимог закону судом дотримано не було.
Як убачається з матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було пред'явлено обвинувачення за ч.4 ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України у вчиненні за попередньою змовою розбійного нападу та умисному вбивства ОСОБА_9 з корисливих мотивів.
Суд, змінюючи обвинувачення та перекваліфіковуючи дії ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 з ч.4 ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 115, ч.3 ст.185 КК України, мотивував своє рішення тим, що засуджені заздалегідь не домовлялися про спільне вчинення вбивства, і позбавляючи життя потерпілого, не мали наміру одержати у зв'язку з цим матеріальних благ для себе або інших осіб, так як умисел на вчинення крадіжки виник у них вже після того як вони скинули тіло ОСОБА_9 до колодязя.
З таким висновком суду погодитись неможна, оскільки він зроблений без належної перевірки всіх обставин справи і оцінки всієї сукупності доказів, отриманих під час досудового і судового слідства, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, які ставлять під сумнів висновки суду, про що правильно зазначено в апеляціях прокурора і адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілих.
Так, приймаючи рішення про зміну обвинувачення і перекваліфікацію дій засуджених, суд на порушення вимог ст. 334 КПК України належним чином не мотивував своє рішення, не проаналізував і не дав відповідної оцінки доказам обвинувачення у їх сукупності, в тому числі тим, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, допустив істотні суперечності та припущення у своїх висновках щодо обставин події, достовірності чи недостовірності тих чи інших доказів, не навів у вироку переконливих мотивів, із яких він відкидає докази обвинувачення, а також мотиви зміни обвинувачення.
Обґрунтовуючи свій висновок, суд взяв за основу показання засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в судовому засіданні змінили свої показання, та стверджували про те, що вони під час сварки побили потерпілого ОСОБА_9 та скинули його до колодязя. Після чого, з будинку потерпілого викрали його майно. При цьому у вироку не зазначені переконливі мотиви, із яких суд визнав ці показання засуджених достовірними.
Надаючи перевагу показанням засуджених, суд не звернув уваги на те, що вони суперечать зібраним та дослідженим по справі доказам.
Так, визнавши засуджених винними у спільному вчиненні вбивства потерпілого ОСОБА_9, суд у той же час зробив протилежний висновок, що вони не вчиняли вбивства за попередньою змовою групою осіб, що суперечить показанням самих засуджених та встановленим судом фактичним обставинам справи, що є неприпустимим.
При цьому суд не врахував спільний характер дій засуджених, кількість та локалізацію тілесних ушкоджень ушкоджень, спричинених потерпілому, що мають значення для з'ясування змісту та спрямованості умислу винних.
Передусім, судом поверхово й однобічно дослідженні і не отримали належної оцінки показання засуджений ОСОБА_5, ОСОБА_6, які, будучи неодноразово допитаними в якості підозрюваних та обвинувачених в присутності захисників, визнали себе винними та послідовно стверджували, що, коли вони прийшли до будинку ОСОБА_9, ОСОБА_4, погрожуючи ножем вимагав у потерпілого ОСОБА_9 гроші, наносячи йому удари у різні частини тіла, вони у цей час виносили речі з будинку, а потім витягнули ОСОБА_9 на подвір'я, де продовжували бити і вимагати гроші. Коли потерпілий втратив свідомість, вони кинули його у колодязь, а потім забрали речі, які раніше винесли з будинку.
(том № 2, а.с. 220-225, 232-234, 248-250, том № 3, а.с. 9, 10, 18, 19, 35, 36, 57-68)
Не приймаючи до уваги ці показання засуджених на досудовому слідстві, суд послався на те, що вони суперечать показанням ОСОБА_4, даних ним як на досудовому, так і судовому слідстві, а також показанням самих засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні. Суд визнав, що показання засуджених у судовому засіданні узгоджуються з даними протоколу огляду місця події, показаннями потерпілих, з яких слідує, що порядок речей у будинку не порушено, на подвір'ї не встановлено слідів боротьби та самозахисту і на підставі цього дійшов до висновку про недоведеність вини засуджених у вчиненні за попередньою змовою розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_9 з корисливих мотивів. При цьому суд поставив під сумнів достовірність показань засуджених на досудовому слідстві, пославшись на те, що перевірка заяв засуджених про застосування недозволенних методів слідства за дорученням суду проведена прокуратурою формально.
З таким висновком суду не можна погодитися, оскільки він не відповідає зібраним у справі доказам та є припущенням суду.
Так, суд не врахував, що судово-медичними дослідженнями на трупі ОСОБА_9 виявлено різану рану пальця, перелом кісток лівого передпліччя, які могли виникнути, не виключено, при боротьбі та самозахисті. Висновками судово-медичних експертиз встановлено, що настання смерті та утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 при обставинах та способів, вказаних засудженими на досудовому слідстві, не виключається. Досліджуючи висновки експертиз, суд не врахував характер, локалізацію та механізм виникнення тілесних ушкоджень у різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_9, зокрема, різані рани обличчя, різана рана другого пальця правої кісті. (том № 1, а.с.39 -42, 48, 49, 59 - 61)
Висновки цих експертиз судом не поставлені під сумнів.
Також суд не дав відповідної оцінки показанням потерпілої ОСОБА_1, даним протоколу огляду місця події щодо відсутності речей у будинку і кухні, звідки засуджені викрали майно, та про виявлення в колодязі трупа ОСОБА_9 з численними тілесними ушкодженнями. (том № 1, а.с. 73 - 91)
Не звернув уваги суд і на відсутність будь-яких даних про наявність у засуджених тілесних ушкоджень, які б указували на неправомірну поведінку потерпілого під час сварки, як про це стверджували засуджені у судовому засіданні.
Визнавши прокурорську перевірку заяв засуджених про застосування недозволенних методів слідства формальною, та, поставивши під сумнів добровільність показань засуджених на досудовому слідстві, суд не врахував, що під час розслідування справи вони давали показання у присутності захисників, тобто в умовах, що виключали порушення їх процесуальних прав, права на дачу правдивих показань, під час досудового розслідування вони з захисники не скаржилися на дії працівників міліції та інших наглядових органів, які не підтверджують показання засуджених про застосування недозволенних методів слідства.
Згідно висновків судово-психіатричних експертиз усі засуджені визнані осудними.
На ці обставини суд не звернув уваги, перевіряючи позицію захисту засуджених.
Таким чином, судом допущені істотні суперечності у висновках щодо мотиву і мети дій засуджених, що має значення для правильного застосування кримінального закону.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 з ч.4 ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 185 КК України, є передчасним та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки такий висновок суду зроблений без належної перевірки й оцінки всієї сукупності доказів, отриманих під час досудового та судового слідства, що потягло неправильне застосування кримінального закону, про що правильно вказують в апеляціях прокурор і адвокат ОСОБА_3 в інтересах потерпілих.
Оскільки судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, які виключають можливість постановлення вироку апеляційним судом, тому вирок суду щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 не можна визнати законним та обґрунтованим, він підлягає скасуванню в повному обсязі з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді, який має бути проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, та з урахуванням обставин, зазначених ухвалі апеляційного суду, суду необхідно ретельно дослідити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності з урахуванням позиції сторін, з зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відкидає інші, і відповідно до встановлених обставин справи, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 369, 370, 374 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
апеляцію прокурора - задовольнити.
Апеляцію адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 лютого 2013 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у цей же суд, але в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 тримання під вартою - залишити без змін.
Судді: