Справа № 2110/8226/12
Провадження № 2/666/145/13
Іменем України
11.06.2013 р. Дніпровський районний суд м.Херсона у складі:
головуючої судді Дорошинської В.Е.
при секретарі Іванченко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи: Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання права власності, витребування майна, визнання договору іпотеки недійсним, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи: Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання права власності, витребування майна, визнання договору іпотеки недійсним, мотивуючи тим, що будучи власником недобудованого будинку №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона на підставі посвідченого приватним нотаріусом договору купівлі-продажу від 23.02.1995 року, він 07.05.2004 року видав довіреність на право розпорядження (продажу, обміну) зазначеним будинком з правом підписання договору купівлі-продажу, отримання належних йому грошей та виконання інших дій на ім'я ОСОБА_5 строком на 3 роки. На підставі цього доручення ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купила зазначений недобудований будинок 08.05.2004 року за 41 870 грн., про що було у простій письмовій формі складено договір купівлі-продажу, нотаріальне посвідчення, державна реєстрація угоди не відбулися. 08.04.2005 року вказане доручення скасоване.
28.08.2006 року рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона, визнано дійсним договір купівлі-продажу недобудованої домобудівні №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона від 08.05.2004 року між ОСОБА_1, від імені якого діяла ОСОБА_5, на підставі доручення, посвідченого 07.05.2004 року приватним нотаріусом ОСОБА_6, та покупцем ОСОБА_3
Ухвалою від 24.01.2007 року рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 28.08.2006 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.08.2008 року, рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 28.08.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24.01.2007 року скасовано.
29.05.2007 року рішенням суду, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домобудівлю №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона, видане Антонівською селищною радою м.Херсона 16.05.2005 року на ім'я ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_3 право власності на домобудівлю №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона. Пізніше це рішення скасовано.
На теперішній час, власником будинку №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона є ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного між дарувальником - ОСОБА_3 та обдарованим - ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 30.11.2007 року за реєстровим №2825.
Згідно договору іпотеки від 18.01.2008 року ОСОБА_2 передав вказаний будинок в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк».
Враховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт неукладення договору купівлі-продажу від 08.05.2004 року, відповідач ОСОБА_3 не мала права відчужувати спірне майно, а теперішній володілець спірного будинку - відповідач ОСОБА_2 є особою, яка набула і зберігає у себе майно позивача без достатньої правової підстави та зобов'язаний повернути це майно на його користь.
Зважаючи на те, що в іпотеку можна передати лише те майно, що належить іпотекодавцю на праві власності або може належати йому в майбутньому, а ОСОБА_2 передав в іпотеку банку будинок №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона, який йому на праві власності не належав та вибув з його власності поза його волею, ніяких правовідносин із банком він не має, а тому наведений вище договір іпотеки підлягає визнанню недійсним.
В зв'язку з чим просив, поновити строк на оскарження договору дарування від 30.11.2007р. укладений між відповідачами, витребувати з володіння добросовісного набувача, зобов'язати ХДБТІ провести реєстрацію домоволодіння на ім'я позивача згідно свідоцтва про право власності від 16.05.2005р.
В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, просила визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинкок №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м. Херсона; зобов'язати ОСОБА_2 повернути на користь ОСОБА_1, житловий будинкок №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона; визнати недійсним іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» (повним правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та посвідчений 18.01.2008 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4; судові витрати стягнути з відповідачів, які підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 в подальшому в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений своєчасно, доказів поважності причини неявки суду не надав.
Представник ПАТ КБ «Приват Банк» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, на адресу суду надіслали заяви, відповідно яких просили провести розгляд справи у їх відсутність, покладаючись на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд встановив, що відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Херсона 2-36/2006 від 28.08.2006р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та за зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання угоди купівлі-продажу незаконного будівництва недійсним, позов ОСОБА_3 задоволено; визнано дійсним договір купівлі-продажу недобудованої домобудівлі №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка в м.Херсоні від 08.05.2004р. між продавцем ОСОБА_1, від ім'я якого діяла ОСОБА_5, на підставі доручення, посвідченого 07.05.2004р. приватним нотаріусом ОСОБА_6, та покупцем ОСОБА_3. У зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 при визнання угоди купівлі-продажу незакінченого будівництва недійсним відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог, яке 24.01.2007р. ухвалою Апеляційного суду Херсонської області залишено без змін.
Однак відповідно до ухвали Верховного суду України від 13.08.2008р. вищезазначені рішення судів скасовані.
Відповідно до заочного рішення №2-1386/07 від 29.05.2007р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Антонівської селищної ради м.Херсона про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про визнання право власності на домобудівлю задоволено; визнано за ОСОБА_3 право власності на домобудівлю №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_3, на підставі рішення Дніпровського районного суду від 29.05.2007р. належить на праві приватної власності житловий будинок за адресою м.Херсон, с.Антонівка, вул. Воронцовська, б.10, яке зареєстровано 02.07.2007р. за номером 3834 в книзі 20.
Відповідно до договору дарування від 30.11.2007р. ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами під номером 10, що знаходиться в м.Херсоні, смт.Антонівка по вул. Воронцовській на земельній ділянці 600кв.м., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, зареєстрованого в БТІ 06.12.2007р. за номером 3834 в книзі 20.
Згідно ухвали від 04.06.2010р. заочне рішення №2-1386/07 від 29.05.2007р. Дніпровського районного суду м.Херсона скасовано.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 07.05.2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ХБТІ, ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності та зобов'язання провести реєстрацію, яким в задоволенні позову відмовлено, яке ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23.07.2012р. залишено без змін. Встановлено, що відповідно до договору іпотеки від 18.01.2008р. ОСОБА_2 передав житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами під номером 10, що знаходиться в м.Херсоні, смт.Антонівка по вул. Воронцовській на земельній ділянці 600кв.м. в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк».
Окрім того встановлено, що на підставі свідоцтва від 16.05.2005р. виданого згідно рішення Антонівської селищної ради №31 від 11.05.2005р., яке зареєстровано в ХБТІ за р.№3834 в книзі 20, житловий будинок в м.Херсоні с.Антонівка вул.Воронцовська, б.10 належить ОСОБА_1, оскільки на даний час свідоцтво є чинним.
Земельна ділянка закріплена рішенням Антонівської селищної ради №18 від 03.03.1992р. загальною площею 600кв.м.
А відповідно до ст.61 ч.3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Херсона №2-22/10 від 19.02.2010р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання права власності та угоди дійсною та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу незакінченого будівництва недійсним відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Херсона №8-7/11 від 05.04.2011р. за заявою ОСОБА_9 від імені та в інтересах ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення по цивільній справі №2-22/10 вказане вище рішення скасовано.
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 04.11.2011р. по цивільній справі №2-1209/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів - ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання права власності та угоди дійсною, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів - ПАТ КБ «Приватбанк», про визнання договору купівлі-продажу незакінченого будівництва недійсним, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено, яке 14.11.2011р. набрало законної чинності. Яким встановлено, що ОСОБА_1, не являючись власником завершеного будівництва не мав права продажу житлового будинку №10 по вул.Воронцовській в с.Антоківка м.Херсона, а тому ОСОБА_5 не мала права як його представник за довіреністю продати об'єкт завершеного будівництва фактично незавершений будівництвом будинок.
Також, судом при винесенні рішення встановлено, що волевиявлення ОСОБА_1 на продаж незакінченого будівництвом будинку не було, не дотримано вимоги закону про державну реєстрацію нерухомості (незавершеного будівництвом будинку), а тому відсутні підстави визнання договору купівлі-продажу будинку від 08.05.2004 року дійсним, а також відсутні підстави і для визнання цього ж договору недійсним, оскільки він є неукладеним.
Власникові відповідно до вимог ч.1 ст.317 ЦК України належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно положень ст.321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом; відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст.388 ЦК України - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Так, згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеним правочин (договір), згідно із ст. ст. 210 та 640 ЦК України, у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт неукладення договору купівлі-продажу від 08.05.2004 року, відповідач ОСОБА_3 не мала права відчужувати спірне майно, а теперішній володілець спірного будинку - відповідач ОСОБА_2 є особою, яка набула і зберігає у себе майно позивача без достатньої правової підстави та зобов'язаний повернути це майно на користь позивача.
Зважаючи на те, що в іпотеку можна передати лише те майно, що належить іпотекодавцю на праві власності або може належати йому в майбутньому, а ОСОБА_2 передав в іпотеку банку будинок №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона, який йому на праві власності не належав та вибув з його власності поза його волею, ніяких правовідносин із банком він не має, а тому наведений вище договір іпотеки підлягає визнанню недійсним. Також у позивача наявне право на оспорювання вказаного договору іпотеки, оскільки за спірними правовідносинами, позивач є заінтересованою особою, інтерес якої полягає у реалізації права власності та таке право позивача ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Окрім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає пропорційному стягненню сума судових витрат та на користь держави судовий збір.
Керуючись ст.ст.15-11, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 317, 319, 321, 328, 330, 388, 392, 1212 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи: Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання права власності, витребування майна, визнання договору іпотеки недійсним - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинкок №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона.
Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, житловий будинкок №10 по вул.Воронцовській в с.Антонівка м.Херсона.
Визнати іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» (повним правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та посвідчений 18.01.2008 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 - недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 110,00 гривень (сто десять гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 110,00 гривень (сто десять гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 107,30 гривень (сто сім гривень тридцять копійок) в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 99,35 гривень (дев'яносто дев'ять гривень тридцять п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 99,35 гривень (дев'яносто дев'ять гривень тридцять п'ять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів через суд першої інстанції до Апеляційного суду Херсонської області.
Суддя Дорошинська В.Е.