номер провадження справи 33/47/13
Запорізької області
11.06.13 Справа № 908/1575/13
за позовом Комунальне підприємство «Центр досугу «Промінь» Енергодарської міської ради ( 71502, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Набережна, 15, а/с № 1)
до Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про скасування оперативно-господарської санкції
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Костюченко Н.О. - довіреність від 30.10.2012 р.
від відповідача : Єжов І.В. - довіреність № 90 від 10.04.2013р.
Комунальне підприємство «Центр досугу «Промінь» Енергодарської міської ради звернулось із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про скасування оперативно-господарської санкцій у вигляді доанархування недоврахованої електроенергії, виконаного рішенням комісії, оформленого протоколом № 2 від 21.03.2013р. з розгляду Акту про порушення Правил користування електричною енергією № 00009474 від 11.03.2013р.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що Актом про порушення Правил користування електричною енергією № 00009474 від 11.03.2013р. відповідачем визначено вчинення з боку позивача порушень п.3.1, п.5.1, п.10.2.1 зазначених Правил - підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку. За результатами розгляду Акту було прийнято рішення, оформлене протоколом № 2 від 21.03.2013р., яким позивачу донараховано до сплати суму 47396,40грн. вартості недоврахованої електроенергії. З посиланням на ст. 235 Господарського кодексу України позивач зазначає, що зазначена сума є застосуванням оперативно-господарської санкції. Однак, згідно до ст. ст. 216, 217, 220, 221 ГК України, в діях позивача відсутній склад господарського правопорушення, а тому застосування оперативно-господарської санкції є невірним. Так, 22.11.2010р. Енергодарською міськрадою прийнято рішення № 9 про передачу об'єктів (вуличного освітлення 1 та 2 мікрорайонів м.Енергодар) на баланс позивача. Фактична передача об'єктів оформлена Актом прийому - передачі від 31.12.2010р. На момент здійснення передачі об'єкти освітлення були підключені до електромереж і позивач ніяких дій щодо зміни схем підключення не здійснював.
Оскільки між позивачем та відповідачем укладений договір № 458 про постачання електроенергії, позивач 31.12.2010р. звернувся до відповідача з листом вих. № 1009 щодо внесення змін до договору шляхом розповсюдження його дії на збільшену кількість об'єктів споживання. Протягом 2011 - 2013років позивач неодноразово повторно звертася до відповідача з пропозицією внести відповідні зміни до договору. В порушення п.5.3, 5.4 Правил КЕЕ, ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» відповідач відмовив в укладенні додаткової угоди. Тобто позивач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення і відсутність укладення додаткової угоди відбулась внаслідок прострочки кредитора (відповідача), який безпідставно ухилився від укладення додаткової угоди.
При нарахуванні суми оперативно-господарської санкції відповідач застосував Порядок визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії (затв. Постановою КМУ від 08.02.2006р. № 122), а отже з урахуванням ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» відповідач повинен був довести факт вчинення позивачем крадіжки електроенергії шляхом самовільного використання без застосування приладів обліку або в будь-який інший спосіб. Однак, у рішенні комісії відповідача вказано на порушення п.3.1, 5.1, 10.2.1 ПКЕЕ, тобто відсутність договору про постачання електроенергії, що не може бути підставою для застосування оперативно-господарської санкції.
При донарахуванні оперативно-господарської санкції відповідач порушив порядок застосування такої санкції. У відповідності до п.6.41 ПКЕЕ Акт про порушення складається у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки представником енергопостачальника порушень цих Правил. В даному випадку відповідач завчасно знав про відсутність між сторонами договору про постачання електроенергії на вказані об'єкти освітлення і відмовляв в укладенні додаткової угоди. Відповідачем також невірно застосовано формулу розрахунку показника «суточное потребление» (тобто невірно визначено період нарахування). Формулою передбачено, що кількість днів, за який здійснюється перерахунок не повинен перевищувати загальної кількості робочих днів у 6 календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення. Відповідач же застосував період з 11.03.2012р. по 11.03.2013р., тобто за 1 рік, що є невірним.
Просить позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 11.06.2013р. підтримав позов у повному обсязі.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, вказавши, що в даному випадку сума 47396,40грн. не є оперативно-господарською санкцією, оскільки всупереч ст.ст. 235, 237 Господарського кодексу України: по-перше, у позивача відсутній договір і, відповідно, господарське зобов'язання, за яке може бути застосовано санкцію, а по-друге, внаслідок відсутності договору, відсутня і можливість застосування оперативно-господарської санкції до позивача. Фактично, рішенням відповідача, оформленого протоколом № 2 від 21.03.2013р. здійснено донарахування вартості недоврахованої електроенергії, яка за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією.
Просить у позові відмовити.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.04.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1575/13, розгляд якої призначено на 11.06.2013 р.
В тексті позовної заяви позивач визначив у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради та КП «Доркомунгосп» Енергодарської міської ради. При цьому, в порушення вимог ст. ст. 26, 27 ГПК України позивач не визначив правовий статус вказаних третіх осіб (з самостійними вимогами на предмет спору або без самостійних вимог і не визначив сторону - на боці якої він просить залучити їх у якості третіх осіб). Крім того, позивач в позовній заяві жодним чином не обгрунтував - яким чином рішення суду може вплинути на права або обов'язки вказаних осіб по відношенню до якоїсь з сторін.
Суд ухвалою від 30.04.2013р. вимагав від позивача надати письмове пояснення з визначенням процесуального статусу вказаних осіб в розумінні ст. ст. 26, 27 ГПК України та надати обгрунтування можливості впливу судового рішення на їх права або обов'язки. Позивач в письмовому поясненні, яке надійшло до суду 11.06.13р. з посиланням на ст. 27 ГПК України вказав, що оскільки підключення спірних об'єктів освітлення здійснювало КП «Доркомунгосп», рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки. Також позивач зазначив, що об'єкти освітлення підключені до електромереж житлового будинку по пр.Енергетиків, 4 КП «Підприємство комунальної власності». При цьому вимоги суду позивач в повному обсязі не виконав, оскільки не вказав, на боці якої з сторін він просить залучити КП «Доркомунгосп» у якості третіх осіб.
Господарський суд зазначає, що предметом позову у справі № 908/1575/13 є вимога позивача до відповідача про скасування оперативно-господарської санкції в сумі 47396,40грн., яка донарахована саме позивачу. При цьому будь-яке рішення суду (про задоволення позову або відмову у задоволенні) ніяким чином безпосередньо не може вплинути на права (обов'язки) КП «Підприємство комунальної власності» та КП «Доркомунгосп» відносно позивача або відповідача, а тому відсутні підстави для залучення вказаних осіб до участі у справі у якості третіх осіб.
За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.
В судовому засіданні 11.06.2013 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що Енергодарською міськрадою прийнято рішення № 9 від 22.11.2010р. «Про заходи щодо виконання рішення Енергодарської міської Ради від 17.10.2006р. № 7». Пунктом 3 рішення № 9 визначено передати окреме майно з балансу Комунального підприємства «Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство» на баланс Комунального підприємства «Промінь» згідно з Додатком № 2 на праві господарського відання. До переданих об'єктів належать об'єкти освітлення 1 та 2 мікрорайнів м.Енаргодар: світлофори, пост Даї, вуличне освітлення мікрорайонів і т.ін. Фактична передача об'єктів була оформлена Актом прийому - передачі від 31.12.2010р.
11.03.2013р. представниками відповідача складено Акт про порушення Правил користування електричною енергією № 00009474, згідно до якого відповідачем визначено вчинення з боку позивача порушень п.3.1, п.5.1, п.10.2.1 Правил користування електричною енергією - підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку. Підключення електроустановки вуличного освітлення КП ЦД «Промінь» здійснено до електричних мереж КП «ПКВ» ЕМР в ВРП - 0,4 кв. житлового будинку № 4 пр. Енергетиків.
За результатами розгляду Акту було прийнято рішення, оформлене Протоколом № 2 від 21.03.2013р., яким позивачу визначено кількість недоврахованої електроенергії 41 724 кВт.г. та донараховано за період з 11.03.2012р. по 11.03.2013р. до сплати суму 47396,40грн. вартості недоврахованої електроенергії.
Не погоджуючись з застосуванням суми 47396,40грн., позивач посилаючись на ст. ст. 216, 217, 220, 221, 235, 237 Господарського кодексу України, ст. ст. 24, 29 Закону України «Про електроенергетику» звернувся із позовом до суду про скасування оперативно-господарської санкцій у вигляді доанархування недоврахованої електроенергії, виконаного рішенням комісії, оформленого протоколом № 2 від 21.03.2013р. з розгляду Акту про порушення Правил користування електричною енергією № 00009474 від 11.03.2013р.
Суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» надане визначення наступних понятть:
- «передача електричної енергії» - господарська діяльність, пов'язана з транспортуванням електричної енергії за допомогою електричних мереж на підставі договору;
- «постачання електричної енергії» - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору;
- «споживачі енергії» - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Згідно до вимог статті 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Аналогічні норми (щодо вимог про обов'язковість укладення договору) містяться в Правилах користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910).
Таким чином законодавчо визначено обов'язковість укладення договору споживачем з постачальником електричної енергії.
Як свідчить стаття 27 зазначеного Закону, правопорушеннями в електроенергетиці є (в тому числі): крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Актом про порушення Правил КЕЕ № 00009474 від 11.03.2013р. встановлено порушення КП ЦД «Промінь» пунктів 3.1, 5.1, 10.2.1 Правил.
Пунктом 3.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії. Розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ПУЕ, цих Правил та проектних рішень.
Пунктом 5.1 Правил КЕЕ встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.
Пунктом 10.2.1 Правил КЕЕ визначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
Матеріали справи свідчать, що між КП ЦД «Промінь» (Споживач) та ВАТ «Запоріжжяобленерго» (Постачальник електроенергії) укладений договір про постачання електричної енергії № 458 від 01.01.2006р.
Однак, на об'єкти освітлення 1 та 2 мікрорайонів, які були передані на баланс позивача за рішенням Енергодарської міської ради № 9 та оформлені Актом приймання передачі від 31.12.2010р., вказаний договір не розповсюджує свою дію, оскільки відповідної Додаткової угоди про включення вказаних об'єктів до договору або внесення відповідних змін до договору, сторонами не вчинено. Цей факт не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.
Тобто суд констатує, що на момент складення Акту про порушення Правил КЕЕ № 00009474 від 11.03.2013р. дійсно мало порушення позивачем вимог п. 3.1, 5.1, 10.2.1 Правил користування електричною енергією, оскільки:
1) електроустановки споживача не забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії;
2) споживання електричної енергії здійснювалось без наявності відповідного договору, обов'язковість якого підтверджена законодавчими актами.
Посилання позивача на те, що в розумінні ст. ст. 216, 217, 220, 221 Господарського кодексу України у нього відсутній склад господарського правопорушення та вжито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення, внаслідок чого застосування суми 47396,40грн. є незаконним, суд вважає необгрунтованим, виходячи з наступних обставин.
Отримавши за Актом прийому-передачі об'єкти освітлення, позивач 31.12.2010р. листом вих. № 1009 звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору № 458 від 01.01.2006р. (Додаток № 1 про обсяги постачання електроенергії). Вподальшому позивач листами №№: 20 від 12.01.11р., 28 від 14.01.11р., 64 від 28.01.11р., 96 від 07.02.11р., 365 від 26.04.11р., 410 від 05.05.11р., 867 від 06.09.11р., 243 від 05.03.13р., 289 від 18.03.13р. неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідну Додаткову угоду до договору про постачання електроенергії, однак така угода на об'єкти освітлення укладена не була.
Суд зазначає, що позивачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення аправопорушення внаслідок недодержання вимог ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України щодо порядку укладення або зміни господарського договору. Так, звернувшись до позивача із пропозицією укласти Додаткову угоду до договору про постачання електроенергії № 458 і неотримавши позитивного вирішення спірного питання шляхом укладення Додаткової угоди або неузгодивши протокол розбіжностей, позивач після спливу двадцятиденного строку мав право звернутись із позовом до суду про зобов'язання відповідача укласти Додаткову угоду або врегулювати розбіжності.
Відповідного судового рішення позивачем до суду не надано.
Крім того, суд зазначає, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у своїх листах від 09.02.2011р. вих. № 678/001-005, від 27.04.2011р. вих. № 63/811, № 63/28/1 вказувало на необхідність подання позивачем з метою узгодження договірних відносин на об'єкти освітлення певної технічної документації: схеми узгодження організації розрахункового обліку; проектну схему електропостачання; копії акту розмежування балансової належжності мереж; місця встановлення приладів обліку і т.ін. Також відповідач вказував, що позивачу необхідно оформити договір про спільне використання технологічних електричних мереж з основними споживачами. Внаслідок невиконання зазначених умов додаткову угоду своєчасно укладено не було, що спростовує доводи позивача про прострочку кредитора (відповідача) у вигляді безпідставної відмови в укладенні додаткової угоди до договору № 458.
Таким чином позивач не вжив усіх залежних від нього заходів з метою врегулювання договірних відносин з відповідачем на об'єкти освітлення.
Крім того, на думку суду позивачем невірно обраний правовий спосіб захисту порушеного права при зверненні із позовом до господарського суду про скасування оперативно-господарської санкції.
Частиною 1 ст. 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Частиною 2 ст. 235 ГК України визначено, що до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Види оперативно-господарських санкцій визначені у ст. 236 ГК України. Так, цією правовою нормою встановлено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1)одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;
відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
Стаття 237 ГК України встановлює підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій.
1. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
2. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
3. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Системний аналіз вказаних норм права свідчить, що сума 47396,40грн. донарахована рішенням відповідача, оформленим протоколом № 2 від 21.03.2013р. не є оперативно-господарською санкцією, оскільки: 1) господарське зобов'язання, за порушення якого підлягала б сплаті сума 47396,40грн. санкції, з договору не виникло внаслідок відсутності договірних правовідносин між сторонами щодо об'єктів освітлення; 2) така санкція не передбачена договором з огляду на те, що відносно об'єктів освітлення договору між сторонами не укладено; 3) вид цієї санкції не відноситься до переліку оперативно-господарських санкцій, передбачених ст. 236 ГК України.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами відповідача у справі, що фактично, рішенням відповідача, оформленого протоколом № 2 від 21.03.2013р. здійснено донарахування вартості недоврахованої електроенергії, яка за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією, а є платою за позадоговірне споживання електроенергії.
Що стосується посилання позивача на невірне визначення суми 47396,40грн., внаслідок невірного визначення періоду нарахування (який за доводами позивача не повинен перевищувати загальної кількості робочих днів у 6 календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення, в той час як відповідачем період визначено у дванадцять календарних місяців), суд зазначає наступні обставини.
В Протоколі № 2 від 21.03.2013р. про донарахування суми 47396,40грн. вартості недоврахованої електроенергії вказано, що донарахування здійснено згідно Методики, затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 N 562 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 р. за N 782/12656 «Про затвердження Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією».
Згідно до п.1.1, п.1.2, Методика застосовується постачальником електричної
енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.
Пунктом 2.1 визначено, що Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ (у тому числі): 7) підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.
Тобто відповідачем вірно обрано правову підставу для визначення обсягу і вартості електроенергії не облікованої внаслідок порушення позивачем ПКЕЕ та споживання електроенергії без приладів обліку.
Відповідно до п. 2.9 Методики, у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1 цієї Методики, розрахунковий добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (W , кВт.год),
доб.с.п.
розраховується за формулою (2.7) Методики.
Кількість днів у періоді, за який здійснюється перерахунок, визначається за формулою (2.6) Методики.
Згідно п. 2.7 Методики, у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за наявності Договору величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії (W , кВт.год) визначається за формулою
доб.с.п.н.
W = P · t · К , (2.10)
доб.с.п.н. с.п. вик.с.п. в
де P (кВт) визначається за формулою (2.8) або (2.9)
с.п.
Методики, але виходячи з найменшої з величин:
номінального струму спрацювання ввідного комутаційного апарата, установленого у споживача (у разі наявності такого та за умови збереження пломб, якими він опломбований),
номінального первинного струму трансформатора (трансформаторів) струму (якщо він (вони) задіяний (задіяні) у схемі обліку), А;
максимального струму лічильника, при якому нормується його похибка (якщо трансформатор (трансформатори) струму в схемі обліку не задіяний (не задіяні)), А;
t (день) та К визначаються відповідно до пунктів 2.5
вик.с.п. в
та 2.6 Методики.
Для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії за Д береться сумарна кількість днів у
пер
періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою або із дня здійснення останньої технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, але не більше сумарної кількості днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення до дня усунення самовільного підключення.
Пунктом 2.6 Методики, на який є посилання в п.2.9 (щодо періоду нарахування), визначено, що для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії за Д береться сумарна кількість днів у
пер.
періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.
В Протоколі № 2 від 21.03.2013р. визначено, що нарахування суми 47396,40грн. здійснено за період з 11.03.2012р. по 11.03.2013р. (тобто у якості періоду взято сумарну кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення). Таким чином відповідачем правомірно, у відповідності до вимог Методики, визначено період нарахування, який не є більшим сумарної кількості днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення.
Позов є необгрунтованим та безпідставним, внаслідок чого у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 13.06. 2013 р.
Суддя М.В. Мірошниченко