12.06.13р. Справа № 904/3026/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Кайман", юридична адреса: пров. Краснодонський, 3ж, м. Луганськ, 91047; поштова адреса: а/с 34, м. Стаханов, Луганська область, 94005
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт 2007", вул. Таманська, 3/8, м. Дніпропетровськ, 49112
про стягнення 33 176 грн. 85 коп.
Суддя Ємельянова О.О.
Секретар судового засідання Король І.А.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича група "Кайман" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт 2007" (далі-відповідач) про стягнення 33 176 грн. 85 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 02/04-1 від 02.04.2012 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2013 року.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 23.04.2013 року на 23.05.2013 року, з 23.05.2013 року на 05.06.2013 року та з 05.06.2013 року на 12.06.2013 року.
Представник позивача 23.05.2013 року , 05.06.2013 року та 12.06.2013 року у судові засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання поштовими повідомленнями № 4911201655681 та 4911201600070, які знаходяться у матеріалах справи.
У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови № 18 ПВГСУ від 26 грудня 2011 року).
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.06.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
02.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробнича група "Кайман" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаліт 2007" (покупець) було укладено договір № 02/04-1 (а.с.13).
Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність Покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та здійснити оплату за товар (загорожа армована колюче-стрічкова „Єгоза Стандарт-900/7-2,5" та кронштейни з опціями та за номенклатурою).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що кількість та ціну товару відображається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Специфікацією (додаток № 1 до договору) та специфікацією (додаток № 2 до договору), які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, сторони узгодили конкретний асортимент, кількість та ціну, що має передаватися продавцем, а саме "Загорожа армована колюче-стрічкова "Єгоза-Стандарт" 900/7-2,5" (а.с.17-18).
Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість договору визначається сумою вартості всіх партій товару, відвантажених за цим договором, згідно належно оформленими видатковими накладними.
Позивач у позовній заяві зазначає, що поставив на користь відповідача товар на загальну суму 174 018 грн. 60 коп., який не сплачений відповідачем.
У підтвердження поставки товару посилається на:
- накладну № 44 від 04.04.2012 року на загальну суму 87 009 грн. 30 коп.;
- накладну № 70 від 15.05.2012 року на загальну суму 87 009 грн. 30 коп. (а.с.19-20).
Суд не може прийняти вищевказані накладні в якості доказу, оскільки вищезазначені накладні не підписані відповідачем та не скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт 2007".
У ході судового розгляду, позивач надав копію накладної № 44 від 04.04.2012 року на „Загорожа армована колюче - „Єгоза-Стандарт" 900/7-2,5 та „Кронштейн-900", в якій вже міститься підпис одержувача, який прийняв товар на підставі довіреності № 0304.1 від 03.04.2012 року (а.с.73).
Однак, вищезазначена довіреність видана відповідачем Михайлову О.С. на отримання Егоза-Алигатор 600/5-2,65 та кронштейну. Таким чином, довіреність № 0304.1 від 03.04.2012 року не може бути прийнята судом в якості доказу, оскільки виписана на отримання іншого товару, а саме Егоза-Алигатор 600/5-2,65 та кронштейну (а.с.74).
Довіреність на отримання „Єгоза-Стандарт" 900/7-2,5 та „Кронштейн-900" у матеріалах справи відсутня.
Згідно зі статтею 9 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення. Отже, накладна підтверджує передачу товару і являє собою факт здійснення угоди і, відповідно, є первинним документом бухгалтерської звітності.
Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку не підтверджено здійснення поставки за даним договором, оскільки позивачем не підтверджено повноваження особи, яка приймала товар від відповідача. Тому вони не можуть бути належним доказом відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Господарський суд неодноразово ухвалами зобов'язував позивача надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, однак, позивач не надав оригінали документів та проігнорував ухвали суду.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Матеріали справи містять платіжні доручення:
- № 54 від 03.04.2012 року на суму 69 607 грн. 44 коп.;
- № 77 від 20.04.2012 року на суму 17 401 грн. 86 коп.;
- № 79 від 23.04.2012 року на суму 40 000 грн. 00 коп.;
- № 112 від 29.05.2012 року на суму 10 000 грн. 00 коп.;
- № 162 від 08.08.2012 року на суму 5 000 грн. 00 коп. (а.с.21-25).
Позивач, посилаючись на вищезазначені платіжні доручення, зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату товару, отриманого саме згідно накладних № 44 від 04.04.2012 року та № 77 від 15.05.2012 року. Однак, у зазначених платіжних дорученнях не має посилання на накладні № 44 від 04.04.2012 року та № 77 від 15.05.2012 року, а містять посилання лише на рахунки № 02/04-1 від 02.04.2012 року та № 20/04-1 від 20.04.2012 року, які у матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищевикладене, суд не може встановити, які саме накладні були оплачені згідно наданих позивачем платіжних доручень, а тому не має підстав вважати оплату, здійснену відповідачем згідно вищезазначених платіжних доручень, як визнанням факту отримання товару за спірними накладними.
На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.
В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Отже, відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 720 грн. 50 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові у позові судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 13.06.2013 р.
Суддя О.О. Ємельянова