10 червня 2013 р. Справа № 2/71/2012/5003
Господарський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Тісецького С.С.,
при секретарі судового засідання Шаравська Н.Л.,
розглянувши в приміщенні суду справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1)
до: фермерського господарства "Україна" (код ЄДРПОУ 20092010, 22511, с. Стара Прилука, вул. Островського, 29, Липовецький район, Вінницька область)
про повернення безпідставно набутого майна вартістю 373 200,00 грн.
представників сторін:
позивача : ОСОБА_2 - витяг із договору від 17.04.2013 р., адвокат
від відповідача : Подух Л. В.- за довіреністю, ОСОБА_4 - керівник
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 19.09.2012 року звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до фермерського господарства "Україна" про повернення безпідставно набутого майна вартістю 373 200,00 грн..
Ухвалою суду від 20.09.2012 року порушено провадження за даним позовом у справі № 2/71/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2012 року.
За результатами розгляду даної справи, господарським судом Вінницької області було прийнято рішення від 03.12.2012 року, яким клопотання позивача № б/н від 30.11.2012 р. про огляд та дослідження речових доказів у місці їх знаходження відхилено, а в позові відмовлено.
Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням суду звернувся із апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року рішення господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 року у справі № 2/71/2012/5003 залишено без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року та рішення господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 року скасовано, а справу № 2/71/2012/5003 направлено для нового розгляду до суду першої інстанції.
Після надходження даної справи до господарського суду Вінницької області, ухвалою суду від 10.04.2013 року прийнято до провадження справу № 2/71/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 23.04.2013 року.
19.04.2013 року від відповідача до суду супровідним листом № 211 від 19.04.2013 року надійшов відзив на позовну заяву наступного змісту.
Позивач як підставу своїх позовних вимог вказує статтю 1212 ЦК України, хоча на думку відповідача, характер викладених позивачем позовних вимог більше відповідає положенням ст. 387 ЦК України, а не ст. 1212 ЦК України.
При цьому, договір оренди частини нежитлової будівлі від 28.09.2009 р., на який посилається позивач як на підставу розміщення у належному відповідачу приміщенні свого майна, не може буті таким доказом, оскільки даний договір не виконувався: приміщення не передавалося в оренду заактом прийому-передачі, за оренду не справлялася плата, як того вимагають умови договору ст.ст.795, 797 ЦК України відповідно, що в свою чергу позивач неодноразово підтверджував в ході судового розгляду справи, та не надав належних доказів на спростування такого. Окрім того, якби даний договір оренди і був виконаний сторонами, це ще не доводить розміщення позивачем свого майна у такому приміщенні.
Відповідач у відзиві також вказує, що надані позивачем докази не дають можливість ідентифікувати належне йому обладнання, яке має родові ознаки, що в свою чергу призвело б до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову позивача.
Позивач стверджує, що обладнання було встановлено та проведено його пусконалагоджувальні роботи ПП ОСОБА_5, згідно акту від 07.10.2009 року №1 виконаних робіт по договору № 30-09/2009. При цьому у такому акті місцем встановлення обладнання є с.Джупинівка, Іллінецького району, територія фермерського господарства «Україна», у позовній заяві таким місцем встановлення вказано: територія Павлівської сільської ради Іллінецького району, а саме с. Павлівка. Таким чином, позивач вводить суд в оману ототожнюючи ці два населених пункти, оскільки згідно архівної довідки Державного архіву Вінницької області від 11.08.2011 року № 06-1230/7-402/4, 22.05.1986 р. було ліквідовано Джупинівську сільську раду Іллінецького району, а с.Джупинівка приєднано до смт /нині - місто/ Іллінці та знято з облікових даних.
Окрім того, в липні 2011 року позивач уже звертався із подібним позовом до відповідача, вказавши як підставу ст. 387 ЦК України. Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.09.2011 року по справі № 13/116/2011/5003 відмовлено у задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ФГ «Україна» про витребування майна з чужого незаконного володіння з причин не доведення позивачем ідентифікації витребовуваного обладнання (майна) та знаходження його у відповідача.
Позовні вимоги позивача порівняно із позовними вимогами по справі № 13/116/2011/5003, відрізняються лише нормою закону, вказаною за підставу та кількістю обладнання (у останніх не було вказане обладнання придбане позивачем у ТОВ «Аєгір», згідно договору на виготовлення, поставку обладнання від 19.02.2006 р. б/н: маслопрес МП-1000, жаровня ЖЗУ-5, вібросито, конвеєр гвинтовий, конвеєр скребковий), але позивач на підтвердження своїх вимог, як і у справі № 13/116/2011/5003, посилається на акт від 07.10.2009 р. №1 виконаних робіт по договору № 30-09/2009 по встановленню та проведенню пусконалагоджувальних робіт ПП ОСОБА_5, на письмові пояснення гр.ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від 05.07.2011 р. та 14.09.2011 р., довідкою Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області від 10.05.2011 р..
Встановлення обладнання (майна) позивач доводить документами, що як докази спростовані постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 р. по справі № 13/116/2011/5003, у якій, окрім іншого, зазначено, що "...відповідно до постанови Іллінецького РВ ГУМВС України у Вінницькій області про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.09.2011 р., прийнятої за результатом додаткової перевірки, встановити фактичне місцезнаходження спірного майна, яке належить позивачу, не виявилося можливим".
Також у відзиві зазначається, що надані позивачем докази датуються 2011 роком. Позивач же із даним позовом звернувся у вересні 2012 року, відповідно такі пояснення не можуть доводити наявність обладнання на час звернення позивача із позовом до суду та прийняття останнім рішення по суті заявлених вимог.
Стосовно доказів позивача про місце знаходження майна, у наданому останнім витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відсутні будь-які дані стосовно місця знаходження заставного майна та підстав його набуття позивачем (договори, угоди, видаткові накладні тощо).
Крім того, не відповідає фактичним обставинам справи, позиція позивача, про визнання представником відповідача факту передання в оренду позивачу частини нежилої будівлі згідно договору оренди від 28.09.2009 р. б/н, зазначеному у запереченні на відзив по справі 9/111/2011/5003, оскільки, по-перше, таке заперечення на відзив було спростоване доповненням до такого заперечення, та, по-друге, як зазначалось вище, у вказаному договорі оренди чітко вказано, що прийом-передача приміщення в оренду оформляється актом прийому-передачі приміщення в оренду і ніяк не інакше. Оскільки приміщення в оренду не передавалося, відповідно такий акт не оформлявся, відповідно відсутній у сторін договору, що також підтверджується ненаданням позивачем такого акту як доказу по справі.
З огляду на викладене, відповідач просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В зв'язку з неявкою позивача та неподання ним витребуваних доказів, ухвалою суду від 23.04.2013 року відкладено розгляд справи на 28.05.2013 року.
При цьому, ухвалою суду від 28.05.2013 року відкладено розгляд справи на 10.06.2013 року та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, а також викликано в судове засідання директора фермерського господарства "Україна" - ОСОБА_4 для надання пояснень по справі.
06.06.2013 року від керівника відповідача до суду надійшло письмове пояснення № 308 від 05.06.2013 року, в якому вказується слідуюче.
При першому звернені до суду у справі № 13/116/2011/5003, позивач витребовує олійню, що складається із 12 комплектуючих, при теперішньому звернені до суду позивач вимагає повернути ту ж саму олійню, проте цього разу вона складається уже із 17 комплектуючих.
Наскільки відомо відповідачу, усе обладнання вказане у позовних вимогах перебувало в заставі ЗАТ (нині -ПрАТ) КБ «ПриватБанк», згідно договору застави майна від 20.02.2008 р., укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та гр.ОСОБА_1.
19.04.2012 р. відділом державної виконавчої служби Іллінецького районного управління юстиції Вінницької області було відкрито виконавче провадження № 37744798 про примусове виконання виконавчого листа Іллінецького районного суду Вінницької області від 27.02.2012 р. № 2-610 про стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» із гр.ОСОБА_1 заборгованості.
При здійсненні представниками Іллінецького РВ УМВС перевірки за заявою ОСОБА_1 керівник відповідача пояснив, що на території господарства відсутнє майно - олійня, належне ФОП ОСОБА_1, та, що оскільки складське приміщення, в якому зі слів ОСОБА_1 знаходилось його майно - олійня, з березня 2011 року перебуває в тимчасовому користуванні у іншого приватного підприємця, відповідно вільного доступу до даного приміщення керівник відповідача не мав.
У червні 2009 р. ФГ «Україна» та позивач домовились, що останній на замовлення господарства виконає роботи по монтажу сушки зерна та іншого обладнання необхідного для роботи сушки з наступним продажем цієї сушки господарству. Після їх завершення ОСОБА_1 мав виконати пусконалагоджувальні роботи цієї сушки, у тому числі просушити певну кількість зерна, для цього господарство мало передати в оренду ОСОБА_1 обладнання: ЗАВ (агрегат по очистці зерна), автовагу, вузол редукування газу та складське приміщення для зберігання сільгосппродукції.
Між сторонами було укладено договір підряду від 09.06.2009 р. - роботи із монтажу сушки на суму 21 700,00 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.10.2009 р. Роботи оплачені в повному обсязі господарством 28.02.2012 р..
Також відповідач зазначає, що між господарством та ОСОБА_1 на виконання вищевказаних домовленостей дійсно було підписано договір оренди частини нежитлової будівлі від 28.09.2009 р. б/н, згідно якого сторони домовились, що ФГ «Україна» зобов'язується передати ОСОБА_1, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування за актом прийому-передачі частину нежилої будівлі, що розташована у с. Павлівка Іллінецького району Вінницької області, площею 250 м.кв., мета оренди: зберігання та переробка сільгосппродукції.
При цьому під переробкою розумілися сушка та очистка зерна, та відповідно передбачалося подальше його зберігання у складі. Але оскільки даний договір не відповідав вимогам законодавства відносно підстав передачі в оренду приміщення (станом на 2009 р. ФГ «Україна» користувалось вищевказаним приміщенням на правах оренди, згідно договору оренди від 12.01.2007 р., укладеним між ФГ «Україна» та спілкою співвласників реформованого КСП «Зоря» с.Павлівка, згідно якого відповідач мав право передавати орендоване майно лише у суборенду), домовленості сторін щодо мети оренди (в складському приміщенні не може здійснюватись переробка (сушка, очистка) продукції) та розмірі площі орендованого приміщення, оскільки орендовані 250 м2 не забезпечували потребу орендаря у необхідній площі. З вказаних підстав, було укладено інший договір, а даний договір не виконувався: будівля не передавалась в оренду та не поверталась із оренди за актом прийому-передачі, орендна плата не сплачувалась (окрім того, господарським судом Вінницької області встановлено, по справі № 13/116/2011/5003, що даний договір не є доказом розміщення ОСОБА_1 свого майна - олійні, на території господарства).
Тому 02 жовтня 2009 року між ФГ «Україна» та ФОП ОСОБА_1 було укладено два пов'язаних між собою договори: перший договір суборенди будівлі №126, згідно якого орендодавець (ФГ «Україна») зобов'язується передати орендареві (ОСОБА_1), а останній зобов'язується прийняти у строкове платне користування будівлю (складське приміщення), що розташоване на земельній ділянці площею 2200 м2 у с.Павлівка Іллінецького району Вінницької області; мета суборенди: зберігання сільгосппродукції (п.2.1. договору суборенди). За договором суборенди від 02.10.2009 р. № 126 складське приміщення було передано в суборенду ОСОБА_1 згідно акту прийому-передачі будівлі (складського приміщення) від 02.10.2009 р. Орендна плата позивачем не сплачувалась.
Другий договір суборенди обладнання та механізмів № 127, згідно якого господарство надало в суборенду ОСОБА_1 вузол редукування з комерційним вузлом обліку споживання природного газу, автомобільну вагу та ЗАВ (агрегат по очистці зерна), передача якого була оформлена актом прийому-передачі обладнання і механізмів від 02.10.2009 р. Орендна плата позивачем не сплачувалась.
Згідно договору купівлі-продажу від 18.08.2010 р. №1-08/2010 ФГ «Україна» придбало у ОСОБА_1 сушарку мод. ОЗІ 12263 серійний № В08212: акт прийому-передачі від 09.09.2010 р., видаткова накладна від 09.09.2010 р. № АТ-0000006, банківська виписка ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» від 18.08.2010 р..
При цьому, кожен договір із договорів оренди нежилих приміщень/будівлі, має чітко визначену мету: зберігання сільськогосподарської продукції. Жоден із договорів не передбачає надання складських приміщень для встановлення - монтажу обладнання для виготовлення олії (олійні)
Також у поясненні вказується, що майно - олійні ОСОБА_1 на території ФГ "Україна" не було, також він не передавав на зберігання господарству такого майна.
Крім того, станом на 05.06.2013 р. ФОП ОСОБА_1 усе ще є боржником перед ФГ "Україна" на 530 000,00 грн.. На думку відповідача саме ця обставина та небажання позивача сплачувати заборгованість є підставою для ФОП ОСОБА_1 стверджувати, що ФГ "Україна" заволоділо/ безпідставно набуло належне йому майно - олійню.
На визначену дату 10.06.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Перед початком розгляду справи по суті, судом повідомлено сторони про надходження 20.05.2013 року від позивача клопотання про огляд та дослідження речових доказів б/н від 20.05.2013 року.
Розглядаючи дане клопотання, суд та представники сторін оглянули елемент карти Wikimaрia в мережі Інтернет, щодо місцезнаходження приміщень ФГ "Україна".
На запитання суду щодо місця знаходження приміщень відповідача, представник позивача зазначив, що не може пояснити де слід здійснити огляд речових доказів, оскільки не виїзджав на територію фермерського господарства "Україна".
Голова ФГ "Україна" ОСОБА_4 показав на карті Wikimaрia, де розташовані приміщення відповідача та пояснив, що у нього наявний маслопрес, однак пояснити його появу не може без відповідних документів, які наразі відсутні.
На запитання суду щодо актуальності розгляду вказаного вище клопотання, представник позивача відмовився від нього.
В зв'язку з відмовою представника позивача від даного клопотання, останнє судом не розглядається.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав вказаних у позові. Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, судом встановлено наступне.
28.09.2009 року між фермерським господарством "Україна" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди частини нежитлової будівлі на таких умовах.
Оренда частини нежилої будівлі. На умовах визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежилу будівлю що належить орендодавцю на праві власності і розташована за адресою с. Павлівка Іллінецького району (п. 1.1).
Загальна площа будівлі 2090 м. кв. В оренду передається 250 м.кв. (п. 1.2); балансова вартість будівлі 128,247 тис. грн. (п. 1.3); технічний стан будівлі задовільний і вона придатна для використання (п. 1.4); треті особи не мають права на дану будівлю (п. 1.5).
Частина будівлі передається Орендарю для використання останнім у господарській діяльності з метою зберігання та переробки сільгосппродукції (п. 2.1).
Передача - приймання частини будівлі в оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін (п. 3.1).
Факт передачі частини будівлі в оренду оформляється актом прийому - передачі (п. 3.2); будівля вважається переданою в оренду з моменту підписання акта прийому- передачі (п. 3.3); строк оренди, становить один рік з дати приймання будівлі за актом приймання- передачі (п. 4.1); розмір орендної плати становить 10 грн. за 1 м. кв. на місяць (п. 5.1); загальний розмір орендної плати становить 2500 гр. на місяць (п. 5.2); орендна плата вноситься незалежно від наслідків господарської діяльності, не пізніше 5 числа попереднього місяця, а також може проводитись взаємозалік (п. 5.3).
Також 02.10.2009 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір суборенди будівлі № 126, предметом якого є передача у строкове платне користування будівлі (складське приміщення), що розташоване на земельній ділянці площею 2200 м. кв..
02.10.2009 року позивачем та відповідачем складено та підписано акт прийому-передачі будівлі (складського приміщення) площею 2200 м. кв..
За змістом позовної заяви на протязі 2005-2008 років позивачем придбано устаткування для виробництва олії, а саме :
1) маслопрес МП 500 в кількості 1 шт. вартістю 35000, грн.;
2) жаровню ЖЗУ в кількості 1 шт. вартістю 18000,0 грн.;
3) вібросито в кількості 1 шт. вартістю 3000,0 грн.;
4) установку фільтруючу (фільтр-прес) в кількості 2 шт. вартістю 12000,0 грн.;
5) маслопрес МП-1000 в кількості 1 шт. вартістю 75000,0 грн.;
6) жаровню ЖЗУ-5 в кількості 1 шт. вартістю 72000,0 грн.;
7) вибросито в кількості 1 шт. вартістю 12000,0 грн.;
8) конвеєр гвинтовий в кількості 1 шт. вартістю 25000,0 грн.;
9) конвеєр скребковий в кількості 1 шт. вартістю 31000,0 грн.;
10) конвеєр гвинтовий в кількості 1 шт. вартістю 17500,0 грн.;
11) конвеєр скребковий в кількості 1 шт. вартістю 21700,0 грн.;
12) ємність емальована на 4000 літрів в кількості 1 шт. вартістю 20000,0 грн.;
13) ємність на 3000 літрів в кількості 2 шт. вартістю 10000,0 грн.;
14) ємність на 1000 літрів в кількості 3 шт. вартістю 9000,0 грн.;
15) електрокотел потужністю 40 кВт в кількості 1 шт. вартістю 5000,0 грн.;
16) електрощит в кількості 1 шт. вартістю 3000,0 грн.;
17) насос по перекачці олії з шлангами в кількості 2 шт. вартістю 4000,0 грн.
В підтвердження даних обставин позивачем надано договір № 85 від 11.11.2005 року із додатком № 85 від 11.11.2005 року, предметом якого є купівля-продаж маслопресу МП 500, жаровні ЖЗУ, вибросита та масло мобил 605; накладну № 256 від 30.12.2005 року, договір на виготовлення та поставку обладнання від 19.02.2006 року; акт прийому-передачі від 19.02.2006 року; накладну № 255 від 19.02.2006 року; договір купівлі-продажу від 15.09.2008 року; накладну № 5-16 від 16.09.2008 року.
07.10.2009 року між позивачем (замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) складено та підписано акт виконаних робіт № 1 за договором № 30-09/2009 по місцю встановлення обладнання : АДРЕСА_2.
Згідно даного акту проведено пуско-налагоджувальні роботи такого обладнання : жаровня ЖЗУ (3; 5) - 2 шт.; маслопрес МП-500 (1000) - 2 шт.; вібросито - 1 шт.; установка фільтруюча (фільтр-прес) - 2 шт.; електрокотел 40 кВт - 1 шт.; рушальновіючна машина - 1 шт.; теплогенератор для утилізації відходів - 1 шт..
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.02.2010 року, позивачем передано в заставу вказане вище майно.
Також в підтвердження встановлення обладнання в орендованій частині будівлі позивачем надано письмові поясненнями гр. ОСОБА_7 від 14.09.2011 року; ОСОБА_8 від 14.09.2011 року; ОСОБА_9 від 14.09.2011 року, відібрані нач. СДІМ Іллінецького РВ УМВС України Крикуном В.Г.; гр. ОСОБА_7 від 05.07.2011 року відібрані о/у СДСБЕЗ Іллінецького РВ УМВС України Резніком В.П.; ОСОБА_8 від 05.07.2011 року, відібрані о/у СДСБЕЗ Іллінецького РВ УМВС України Резніком В.П..
За змістом даних пояснень, обладнання по переробці соняшникової олії перевезено, встановлено та знаходяться на території ФГ "Україна", м. Іллінці; директором ФГ "Україна" заборонено ОСОБА_1 продовжувати свою діяльність на території господарства.
Відповідно до довідки Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області № 3747 від 10.05.2011 року, 30.04.2010 року працівники Іллінецького РВ УМВС здійснювали охорону громадського порядку на території ФГ «Україна», м. Іллінці, за зверненням громадянина ОСОБА_1 та співробітників ПАТ КБ «Приватбанк» щодо перевірки та подальшого повернення заставного майна, яке належить ОСОБА_1 та встановлено ним орендованої площадці вищевказаного фермерського господарства.
Під час проведення перевірки заставне майно, яке знаходилося на території ФГ «Україна» м. Іллінці, повернуто за адресою АДРЕСА_1 не було та в подальшому знаходиться на території даного господарства, яку орендував гр. ОСОБА_1.
При цьому, постановою начальника Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області від 26.03.2013 року відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту самоуправства зі сторони ОСОБА_4 - директора ФГ "Україна" по відношенню до майна приватного підприємця ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 356 КК України.
08.08.2011 року Павлівською сільською радою видано довідку № 220 про те, що ФГ «Україна», с. Старі Прилуки Липовецького району проводить господарську діяльність (оренда земельних часток паїв) в землях Павлівської сільської ради.
02.09.2011 року Іллінецькою міською радою видано довідку № 1859-02.4, згідно якої на території м. Іллінці не знаходиться і не знаходилось нерухоме майно, що належить фермерському господарству "Україна".
За змістом архівної довідки Державного архіву Вінницької області № 06-1230/7-402/4 від 11.08.2011 року, згідно рішення виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народ них депутатів № 222 від 22 травня 1986 року «Про деякі зміни в адміністративно-територіальному устрої Іллінецького, Літинського, Томашпільського, Хмільницького та Шаргородського районів» було ліквідовано Джупинівську сільраду Іллінецького району, а с.Джупинівку приєднано до смт./нині-місто/Іллінці та знято з облікових даних.
Згідно довідки Павлівської сільської ради № 102 від 05.04.2013 року, на землях сільської ради працює фермерське господарство "Україна", с. Стара Прилука Липовецького району та використовує майно розпайованого КСП "Зоря" с. Джупинівка Іллінецького району.
Відповідно до довідки Павлівської сільської ради № 142 від 15.05.2013 року, ФГ "Україна", с. Стара Прилука Липовецького району здійснює господарську діяльність на землях Павлівської сільської ради. До Павлівської сільської ради відносяться населені пункти с. Павлівка та с. Слобідка.
Також судом оглянуто матеріали справи № 13/116/2011/5003 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фермерського господарства «Україна» про витребування майна с чужого незаконного володіння.
У даній справі позивач звернувся до суду з позовом в якому просить витребувати у відповідача майно, яке належить позивачу на праві власності, а саме:
1) маслопрес МП 500 в кількості 1 шт. вартістю 35000,00 грн.;
2) жаровню ЖЗУ в кількості 1 шт. вартістю 18000,00 грн.;
3) вібросито в кількості 1 шт. вартістю 3000,00 грн.;
4) установку фільтруючу (фільтр-прес) в кількості 2 шт. вартістю 12000,00 грн.;
5) конвеєр гвинтовий в кількості 1 шт. вартістю 17500,00 грн.;
6) конвеєр скребковий в кількості 1 шт. вартістю 21700,00 грн.;
7) ємність емальована на 4000 літрів в кількості 1 шт. вартістю 20000,00 грн.;
8) ємність на 3000 літрів в кількості 2 шт. вартістю 10000,00 грн.;
9) ємність на 1000 літрів в кількості 3 шт. вартістю 9000,00 грн.;
10) електрокотел потужністю 40 кВт в кількості 1 шт. вартістю 5000,00 грн.;
11) електрощит в кількості 1 шт. вартістю 3000,00 грн.;
12) насос по перекачці олії з шлангами в кількості 2 шт. вартістю 4000,00 грн..
В даному позові, позивач наводить тотожні підстави, які вказані у справі № 2/71/2012/5003.
Зокрема, позивач посилається на договір оренди від 28.09.2009 року, акт виконаних робіт № 30-09/2009 від 07.10.2009 року.
За результатами розгляду справи № 13/116/2011/5003 господарським судом Вінницької області прийнято рішення від 27.09.2011 року, яким в позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року рішення господарського суду Вінницької області від 27.09.2011 року у справі № 13/116/2011/5003 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.
Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 р. у справі № 13/116/2011/5003 скасовано, а рішення господарського суду Вінницької області від 27.09.2011 р. у справі № 13/116/2011/5003 залишено в силі.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав і обов'язків.
Як вбачається із позову, між позивачем та відповідачем 28.09.2009 року укладено договір оренди частини нежилої будівлі.
Згідно ч.1 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
За приписами ч.1, ч.2 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до ст. 797 ЦК України, плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Абзац 4 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом позову в даній справі є зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, а саме : маслопрес МП 500 в кількості 1 шт.; жаровню ЖЗУ в кількості 1 шт.; вібросито в кількості 1 шт.; установку фільтруючу (фільтр-прес) в кількості 2 шт.; маслопрес МП-1000 в кількості 1 шт.; жаровню ЖЗУ-5 в кількості 1 шт.; вибросито в кількості 1 шт.; конвеєр гвинтовий в кількості 1 шт.; конвеєр скребковий в кількості 1 шт.; конвеєр гвинтовий в кількості 1 шт.; конвеєр скребковий в кількості 1 шт.; ємність на 4000 літрів в кількості 1 шт.; ємність на 3000 літрів в кількості 2 шт.; ємність на 1000 літрів в кількості 3 шт.; електрокотел потужністю 40 кВт в кількості 1 шт.; електрощит в кількості 1 шт.; насоси по перекачці олії з шлангами в кількості 2 шт..
Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких відповідач не повернув належне позивачу вказане вище майно, яке встановлене в орендованій частині будівлі.
Пункт 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, визначає, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Предметом доказування в даній справі, враховуючи зміст позовних вимог, є встановлення наявності або відсутності факту знаходження у відповідача майна, яке перебуває у незаконному володінні.
Приписами ч.1, ч.2 ст. 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ч. 2 ст. 325 ЦК України, фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Частина 1 ст. 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У позовній заяві, стверджується, що напротязі 2005-2008 років позивачем було придбано устаткування для виробництва олії.
В вересні 2009 року позивач орендував у відповідача частину нежилої будівлі площею 250 м.кв., розташованої на території Павлівської сільської ради Іллінецького району з метою зберігання та переробки в ній сільгоспродукції.
Факт укладення договору оренди від 28.09.2009 року підтверджується відповідач у відзиві на позов та довідці № 313 від 10.06.2013 року. Водночас, відповідач вказує, що даний договір не виконувався, будівля в оренду не передавалась, акти прийому-передачі будівлі в оренду та з оренди сторонами не підписувались, орендна плата не сплачувалась.
В підтвердження обґрунтування позовних вимог, позивачем надано до позову копії договору № 85 від 11.11.2005 року із додатком № 85 від 11.11.2005 року; накладної № 256 від 30.12.2005 року, договору на виготовлення та поставку обладнання від 19.02.2006 року; акту прийому-передачі від 19.02.2006 року; накладної № 255 від 19.02.2006 року; договору купівлі-продажу від 15.09.2008 року; накладної № 5-16 від 16.09.2008 року; письмові поясненнями гр. ОСОБА_7 від 14.09.2011 року; ОСОБА_8 від 14.09.2011 року; ОСОБА_9 від 14.09.2011 року; гр. ОСОБА_7 від 05.07.2011 року; ОСОБА_8 від 05.07.2011 року; витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.02.2010 року; договору оренди від 28.09.2009 року; акту виконаних робіт № 1 від 07.10.2009 року.
Також суд звертає увагу на акт виконаних робіт № 1 по договору № 30-09/2009 від 07.10.2009 року на який посилається позивач в підтвердження позовних вимог.
При цьому, акт № 1 від 07.10.2009 року, який містися у справі № 2/71/2012/5003 відрізняється від цього ж акту, який міститься у справі № 13/116/2011/5003.
Так, акт, що знаходиться у справі № 2/71/2012/5003 біля назви обладнання жаровня ЖЗУ містить цифри -3 та -5, а біля назви маслопрес МП-500 позначено цифру - 1000.
Водночас, акт № 1 від 07.10.2009 року, який міститься у справі № 13/116/2011/5003 таких позначень немає.
Слід також зазначити, що за умовами договору оренди частини нежилої будівлі від 28.09.2009 року факт передачі частини будівлі в оренду оформляється актом прийому - передачі (п. 3.2); будівля вважається переданою в оренду з моменту підписання акта прийому- передачі (п. 3.3).
Однак такого акту позивачем не надано, а відповідачем зазначено, що акт приймання-передачі будівлі в оренду не підписувався.
Також суд звертає увагу на вказівки Вищого господарського суду України у постанові від 01.04.2013 року по справі № 2/71/2012/5003, де зазначається, що суди не звернули уваги, що у всіх документах мова йшла про знаходження (установлення) спірного майна на території фермерського господарства "Україна", не з'ясувавши у межах якого населеного пункту знаходяться приміщення господарства та чи є орендоване позивачем нежитлове приміщення місцем де було установлено його обладнання. За поясненнями представника відповідача в реєстрі населених пунктів село Джупиновка не значиться уже декілька десятків років, будівлі фермерського господарства "Україна" частково знаходяться за селом Павлівка, неподалік м. Іллінці. Відповідні питання судами взагалі не з'ясовувалися та виходячи з конкретних обставин справи безпідставно відхилили клопотання позивача про огляд та дослідження речових доказів у місці знаходження.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що в акті виконаних робіт № 1 від 07.10.2009 року вказано про встановлення обладнання за адресою : АДРЕСА_2.
Пунктом 1.1 договору оренди від 28.09.2009 року сторони визначили, що на умовах визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежилу будівлю що належить орендодавцю на праві власності і розташована за адресою : с. Павлівка Іллінецького району (п. 1.1).
На дані обставини звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 09.02.2012 року у справі № 13/116/2011/5003, де вказано, що апеляційним господарським судом не було взято до уваги, що: по-перше, довідка Іллінецького РВ ГУМВС України у Вінницькій області №3747 від 10.05.2011 року (в якій йдеться невідомо про яке майно, що знаходиться у м. Іллінці, (а не в с. Павлівка, де позивач орендував приміщення) та постанови начальника Іллінецького РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 07.05.2010 року та від 06.08.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відповідно до ст. 35 ГПК України не є підставою для звільнення сторони від доказування обставин, на які вона посилалась в підтвердження своїх вимог і заперечень; по-друге, вищевказані постанови Іллінецького РВ ГУМВС України у Вінницькій області про відмову в порушенні кримінальної справи в подальшому було скасовано, що встановлено господарським судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи і позивачем не заперечується; по-третє, відповідно до постанови Іллінецького РВ ГУМВС України у Вінницькій області про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.09.2011 року, прийнятої за результатом додаткової перевірки, встановити фактичне місце знаходження спірного майна, яке належить позивачу, не виявилося можливим; по-четверте, пославшись в підтвердження висновків про встановлення позивачем спірного майна в орендованому приміщенні (що є доказом знаходження майна у відповідача) на акт виконаних робіт від 07.10.2009 року, апеляційний господарський суд не взяв до уваги, що предметом договору оренди від 28.09.2009 року є нежитлова будівля за адресою с. Павлівка Іллінецького району, а згідно з актом виконаних робіт від 07.10.2009 року майно було установлено за адресою: с. Джупинівка, Іллінецького району.
З огляду на викладене висновки господарського суду першої інстанції про недоведення позивачем факту знаходження спірного майна у володінні відповідача відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
Крім того, слід зазначити, що об'єктом віндикаціного позову може бути індивідуально визначене майно.
Витребувати з чужого незаконного володіння можна лише індивідуально визначене майно, власник може вимагати повернення власнику саме того майна, що вибуло з його володіння.
Частиною першою статті 184 Цивільного кодексу України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Однак, всупереч наведеним правовим нормам позивач просив витребувати майно, яке не визначене індивідуальними ознаками і в підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно посилався на договори купівлі-продажу № 85 від 11.11.2005 року, бн від 15.09.2008 року та накладні № 256 від 30.12.2005 року та № 5-16 від 16.09.2008 року, в яких майно також індивідуально не визначено.
З огляду на викладене, висновки господарського суду першої інстанції про недоведення позивачем за допомогою належних і допустимих доказів обставин, на які він посилається в підтвердження своїх вимог, і відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову є законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Вінницької області від 27.09.2011 року у апеляційного господарського суду не було.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до акту № 1 від 07.10.2009 року, позивачем встановлено обладнання за адресою : с. Джупинівка Іллінецького району, що суперечить п. 1.1 договору оренди частини нежилої будівлі від 28.09.2009 року, оскільки місцем розташування будівлі зазначено с. Павлівка Іллінецького району.
За змістом архівної довідки Державного архіву Вінницької області № 06-1230/7-402/4 від 11.08.2011 року, рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народ них депутатів № 222 від 22 травня 1986 року «Про деякі зміни в адміністративно-територіальному устрої Іллінецького, Літинського, Томашпільського, Хмільницького та Шаргородського районів» було ліквідовано Джупинівську сільраду Іллінецького району, а с.Джупинівку приєднано до смт./нині-місто/Іллінці та знято з облікових даних.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, с. Джупинівка станом на день встановлення обладнання відноситься до м. Іллінці.
Водночас, відповідно до довідки Іллінецької міської ради № 1859-02.4 від 02.09.2011 року, на території м. Іллінці не знаходиться і не знаходилось нерухоме майно, що належить фермерському господарству "Україна".
Крім того, згідно довідки Павлівської сільської ради від 08.08.2011 року № 220, ФГ «Україна», с. Старі Прилуки Липовецького району проводить господарську діяльність (оренда земельних часток паїв) в землях Павлівської сільської ради.
При цьому, позивачем надано суду довідку Павлівської сільської ради № 102 від 05.04.2013 року, з якої вбачається, що на землях сільської ради працює фермерське господарство "Україна", с. Стара Прилука Липовецького району та використовує майно розпайованого КСП "Зоря" с. Джупинівка Іллінецького району.
Разом з тим, відповідачем надано суду копію договору оренди від 12.01.2007 року, який укладений між громадянами України - співвласники майна у формі основних засобів, що належать їх на праві спільної часткової власності та ФГ "Україна".
Пункт 1.1 даного договору визначає, що співвласники передають належні їм на праві спільної власності основні засоби господарству в оренду на 12 років. Перелік основних засобів, що передаються в оренду за цим договором, визначений в додатку 2 до цього договору.
Згідно додатку № 2 до договору оренди від 12.01.2007 року, голова спілки співвласників майна реформованого КСП "Зоря" с. Павлівка - Касяненко І.П. (сторона 1), який діє на підставі повноважень наданих статутом і голова ФГ "Україна" ОСОБА_4 (сторона 2), уклали акт передачі майна спільної часткової власності в оренду ФГ "Україна" від 12.01.2007 року згідно якого сторона 1 передає, а сторона 2 приймає майно в оренду.
Як вбачається із даного акту сторонами прийнято та передано будівлі, споруди, машини та обладнання.
Також відповідно до довідки Павлівської сільської ради № 142 від 15.05.2013 року, ФГ "Україна", с. Стара Прилука Липовецького району здійснює господарську діяльність на землях Павлівської сільської ради. До Павлівської сільської ради відносяться населені пункти с. Павлівка та с. Слобідка.
З огляду на подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що фермерське господарство "Україна" здійснює господарську діяльність на землях Павлівської сільської ради, де і знаходяться приміщення господарства, що підтверджується вказаними довідками, договором оренди та актом передачі майна спільної часткової власності в оренду ФГ "Україна" с. Павлівка Іллінецького району.
До того ж, ухвалами суду витребовувались у позивача оригінали документів копії яких додані до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні; докази в підтвердження права власності позивача на майно, вказане у позовних вимогах; акт приймання-передачі частини будівлі площею 250 м. кв. за договором оренди від 28.09.2009 року; докази про те, що витребуване майно установлено в приміщенні площею 250 м. кв., яке орендоване позивачем за договором оренди від 28.09.2009 року; витяг з ЄДРПОУ на позивача станом на час розгляду справи; всі інші наявні документи в обґрунтування позовних вимог.
Однак, позивачем вимоги ухвал суду не виконано та не надано суду доказів, які стверджували б обставини викладені у позовній заяві, а також позивачем не доведено в силу ст. 33 ГПК України, те що майно, перелік якого вказаній в позовній заяві знаходиться у відповідача та дане майно є саме тим майном, яке позивачем встановлено в орендованому приміщенні.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви, вказується перелік майна без індивідуально визначених ознак та не зазначено площі орендованого приміщення, місце (адресу) його розташування де встановлено спірне обладнання.
З урахуванням викладеного, встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути майно позивачу з наведених у позовній заяві підстав задоволенню не підлягають, в зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, -
Відмовити повністю в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до фермерського господарства "Україна" про зобов'язання відповідача повернути позивачу наступне майно : маслопрес МП 500 в кількості 1 шт.; жаровню ЖЗУ в кількості 1 шт.; вібросито в кількості 1 шт.; установку фільтруючу (фільтр-прес) в кількості 2 шт.; маслопрес МП-1000 в кількості 1 шт.; жаровню ЖЗУ-5 в кількості 1 шт.; вибросито в кількості 1 шт.; конвеєр гвинтовий в кількості 1 шт.; конвеєр скребковий в кількості 1 шт.; конвеєр гвинтовий в кількості 1 шт.; конвеєр скребковий в кількості 1 шт.; ємність на 4000 літрів в кількості 1 шт.; ємність на 3000 літрів в кількості 2 шт.; ємність на 1000 літрів в кількості 3 шт.; електрокотел потужністю 40 кВт в кількості 1 шт.; електрощит в кількості 1 шт.; насоси по перекачці олії з шлангами в кількості 2 шт..
Повне рішення складено 14 червня 2013 р.
Суддя Тісецький С.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи