10.06.2013 Справа № 901/1340/13
За позовом фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича, м. Сімферополь
до відповідача фізичної особи-підприємця Тімаєвої Олени Володимирівни, м. Судак
про стягнення 5418,40 грн
Суддя Лагутіна Н.М.
Представники:
від позивача - Самсонов А.С., довіреність №1963 від 05.09.2011, представник;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець Бережной Євген Володимирович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Тімаєвої Олени Володимирівни суми заборгованості у розмірі 5300,00 грн, пені за прострочення оплати товару у розмірі 117,62 грн, 0,1 % річних у розмірі 0,78 грн, а також судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №000277ОВ від 26.01.2012 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 5300,00 грн, пеню у розмірі 117,62 грн та 0,1 % річних у розмірі 0,78 грн.
Відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзив на позов суду не надав, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином за вказаною у позовній заяві адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у наявному в матеріалах справи витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ №030695 від 27.05.2013 (а. с. 91-94). Факт отримання відповідачем судової кореспонденції підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 25, 26).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд
26.01.2012р. між фізичною особою-підприємцем Бережним Євгеном Володимировичем (Постачальником) та фізичною особою-підприємцем Тімаєвою Оленою Володимирівною (Покупцем) укладений договір поставки №000277ОВ (а. с. 7), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар виробництва ПАТ «Оболонь», а Покупець зобов'язується приймати, оплачувати товар та своєчасно повертати тару в порядку, визначеному умовами даного договору.
Згідно п. 3.1 договору Постачальник зобов'язується протягом 3 календарних днів поставити товар на умовах DDP (Інкотермс 2000) за адресою Покупця як у місто здійснення торгівельної діяльності. По узгодженню сторін поставка товару зі складу Постачальника може здійснюватись транспортом за рахунок Покупця на умовах EXW (Інкотермс 2000).
Поставка товару здійснюється партіями у відповідності з пунктом 3.1 договору. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару представником Постачальника Покупцю або уповноваженій особі Покупця та відмітки Покупця про отримання у накладній Постачальника. Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем або уповноваженою особою Покупця, у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною договору (пункт 3.2 договору).
Вид, асортимент та кількість товару визначаються у накладних або розрахункових документах, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 4.1 договору).
Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна на товар вказується Постачальником у накладних та/або розрахункових документах на товар. Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ, у відповідності з діючим законодавством України.
Відповідно до п. 5.2 договору його загальна сума складається з суми товару, отриманого за всіма накладними та/або розрахунковим документами.
У розділі 6 сторони обумовили порядок розрахунків. Так, розрахунок за товар, що передається за цим договором, здійснюється Покупцем протягом 8 календарних днів с моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або, за узгодженням сторін, готівковими грошовими коштами до каси Постачальника (з оформленням розрахункових документів). Датою оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника товару є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або дата внесення грошових коштів до каси Постачальника (пункти 6.1, 6.2 договору).
Договір набирає законної сили з моменту підписання та діє протягом трьох календарних років від дати підписання, а в частині розрахунків між сторонами договору - до повного фінансового розрахунку за товар, який отриманий Покупцем за всіма накладними (пункт 8.6 договору).
Позивачем у виконання зобов'язань за вказаним договором було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 6957,72 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними №ПФД-120983 від 28.07.2012 на суму 4713,54 грн та №ПФД-125483 від 03.08.2012 на суму 2244,18 грн (а. с. 8-9).
Відповідачем було здійснено на користь позивача часткову оплату отриманого товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими касовими ордерами (а. с. 39-42).
Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не в повному обсязі оплачено вартість поставленого товару, у зв'язку з чим на час розгляду справи за ним утворилась заборгованість у розмірі 5300,00 грн.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. №ПФД-000033 від 03.04.2013 (а. с. 12) з вимогою сплати суму існуючої заборгованості впродовж 5 календарних днів, однак відповідного реагування від відповідача або відповіді позивач не отримав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» та Публічним акціонерним товариством «Сімферопольська макаронна фабрика» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір поставки.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 5300,00 грн.
Відповідач на день розгляду справи у суді не представив доказів повного погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги в частині стягнення 5300,00 грн заборгованості за договором поставки №000277ОВ від 26.01.2012р. підлягають задоволенню.
За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором поставки №000277ОВ від 26.01.2012р. (з 22.02.2013р. по 16.04.2013р.) позивачем відповідно до умов договору нарахована пеня, яка складає 117,62 грн.
Частиною 3 статті 549 ЦК України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання щодо оплати поставленого товару, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за період з 22.02.2013р. по 16.04.2013р. у розмірі 117,62 грн підлягають задоволенню.
При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 117,62 грн враховуючи її розмір та період нарахування.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 0,1% річних у розмірі 0,78 грн, нарахованих за період з 22.02.2013р. по 16.04.2013р., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2 договору визначено інший, ніж передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України, розмір процентів річних. Так, у разі, якщо Покупцем порушено строк виконання грошового зобов'язання, а саме - строки оплати отриманого від Постачальника товару на строк більш ніж на 10 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику проценти річних з розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки товару.
Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором поставки щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 0,1% річних у розмірі 0,78 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 10.06.2013р.
Повне рішення складено 14.06.2013р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Тімаєвої Олени Володимирівни (98000, АР Крим, м. Судак, вул. Мічуріна, 2, кв. 66, ідентифікаційний номер 2463004205) на користь фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 5, кв. 53, ідентифікаційний номер 2710513190; р/р 260028082 в КРД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 324021) суму основної заборгованості у розмірі 5300,00 грн, пеню за прострочення оплати товару у розмірі 117,62 грн та 0,1 % річних у розмірі 0,78 грн
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Тімаєвої Олени Володимирівни (98000, АР Крим, м. Судак, вул. Мічуріна, 2, кв. 66, ідентифікаційний номер 246300420) на користь фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 5, кв. 53, ідентифікаційний номер 2710513190; р/р 260028082 в КРД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 324021) судовий збір у розмірі 1720,50 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.М. Лагутіна