83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.06.2013р. Справа № 905/2839/13
Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кендітрейд" м.Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столовая №17" м.Донецьк
про стягнення суми основного боргу у розмірі 12000,01 грн., пені у розмірі 9134,08 грн., 3% річних у розмірі 1893,37 грн.
Представники сторін:
від позивача: Бабенко Т.О. - за довіреністю №б/н від 08.04.2013р.
від відповідача: Кузнєцова Н.О. - за довіреністю №б/н від 13.05.2013р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кендітрейд" м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимога до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столовая №17" м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 12000,01 грн., пені у розмірі 9134,08 грн., 3% річних у розмірі 1893,37 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі - продажу №2014 від 26.10.2010р., позивач зобов'язався поставити відповідачу кондитерські вироби, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в розмірі та строки, передбачені договором, однак свої зобов'язання відповідач у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 12000,01 грн.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст. 230, 231, 265 Господарського кодексу України.
13.05.2013р. відповідач через канцелярію суду господарського суду Донецької області надав відзив на позовну заяву №б/н від 08.05.2013р., в якому зазначив, що ним було сплачено суму основного боргу у розмірі 12000,01 грн. Також, в решті позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що відповідачем оплачено суму основного боргу у розмірі 12000,01 грн.
Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що ним оплачено суму основного боргу у розмірі 12000,01 грн
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
26.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кендітрейд" м.Донецьк (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столовая №17" м.Донецьк (Покупець), укладено договір купівлі - продажу №2014.
Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов'язується доставити та передати у власність покупця, відповідно до його заявки (заявка передається за допомогою засобів зв'язку (телефон, факс) або шляхом усної заявки) товари народного споживання. Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору за угодженою ціною, вказаною у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 4.1 Договору, загальна сума договору складає загальну суму товару, отриману покупцем від продавця по всім накладним - рахункам в рамках даного договору.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р.
Відповідно до п. 8.2 Договору, у випадку, якщо жодна з сторін за 10 днів до закінчення строку дії договору, передбаченого п. 8.1 договору, не направить письмового повідомлення іншій стороні про бажання розірвати або внести зміни в умови даного договору, то він вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договір №2014 від 26.10.2010р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов договору, позивачем було поставлено товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №Д-000118235 від 30.11.2010р., на суму 27691,54 грн.
Позивач до матеріалів справи надав платіжні доручення: №733 від 02.04.2012р., на суму 2000,00 грн.; №835 від 13.04.2012р., на суму 1500,00 грн.; №1082 від 11.05.2012р., на суму 1500,00 грн.; №2369 від 08.10.2012р., на суму 2000,00 грн.; №2377 від 09.10.2012р., на суму 1000,00 грн.; №2400 від 15.10.2012р., на суму 1000,00 грн.; №2424 від 18.10.2012р., на суму 1000,00 грн.; №2441 від 22.10.2012р., на суму 2000,00 грн.; №2539 від 02.11.2012р., на суму 1000,00 грн.; №2609 від 13.11.2012р., на суму 2000,00 грн.; №2707 від 20.11.2012р., на суму 1000,00 грн.; №2850 від 05.12.2012р. на суму 1000,00 грн.; №2881 від 13.12.2012р., на суму 1000,00 грн.; №3585 від 25.03.2013р., на суму 1000,00 грн.; №3764 від 18.04.2013р., на суму 4000,00 грн.; №3801 від 22.04.2013р., на суму 1000,00 грн., всього на суму 24000,00 грн., які підтверджують часткову оплату відповідачем суми основного боргу.
Але, надані позивачем до матеріалів справи платіжні доручення, не можуть бути належним доказом по справі, оскільки в графі «призначення платежу» зазначено «оплата за продовольчі товари згідно договору №3296 від 23.11.2007р.», тобто, не вбачається, що відповідач оплачував заборгованість саме на підставі договору №2014 від 26.10.2010р.
Також, позивачем був наданий акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2011р. по 08.05.2013р., але даний акт не може бути належним доказом по справі, оскільки він підписаний в односторонньому порядку, зі сторони позивача та скріплений печаткою позивача.
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ним було повністю оплачено суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями: №3764 від 18.04.2013р., на суму 4000,00 грн.; №3801 від 22.04.2013р., на суму 1000,00 грн.; №3822 від 24.04.2013р., на суму 3000,00 грн.; №3855 від 29.04.2013р., на суму 4000,01 грн., всього на суму 12000,01 грн.
Але, надані відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення, також не можуть бути належним доказом по справі, оскільки в графі «призначення платежу» зазначено «оплата за продовольчі товари згідно договору №3296 від 23.11.2007р.», тобто, не вбачається, що відповідач оплачував заборгованість саме на підставі договору №2014 від 26.10.2010р.
Таким чином, позивачем до матеріалів справи не надано доказів щодо часткової або повної оплати відповідачем заборгованості за договором №2014 від 26.10.2010р.
Оскільки, згідно наданих позивачем документів до матеріалів справи, не має підстав щодо стягнення основного боргу у розмірі 12000,01 грн., то не має підстав щодо стягнення пені у розмірі 9134,08 грн., 3% річних у розмірі 1893,37 грн.
Крім того, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що на теперішній час відповідач оплатив заборгованість у повному обсязі : у розмірі 12000,01 грн.
Представник відповідача підтвердив, що за ним не існує заборгованості у розмірі 12000,01 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кендітрейд" м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столовая №17" м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 12000,01 грн., пені у розмірі 9134,08 грн., 3% річних у розмірі 1893,37 грн відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.Ю. Філімонова
Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.06.2013р.
Надруковано 3 примірника:
1-до справи
1-позивачу
1-відповідачу