Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.
Суддя-доповідач:Хаюк С.М.
іменем України
"29" травня 2013 р. Справа № 2а/1770/3638/2012
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
при секретарі Кошиль О.Ю. ,
за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" листопада 2012 р. у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівному про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001071742, №0001081742, №0001091742 від 28.03.2012 року, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем незаконно, оскільки відповідачем, як податковим органом, не подано жодних доказів на підтвердження обставин своїх висновків, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-фізичної особи ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 року.
31 жовтня 2012 року від позивача поступила заява про зменшення позовних вимог якою позивач просить прийняти відмову від адміністративного позову з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення №0001081742 від 28.03.2012 року, а саме оскарження визначеної суми грошового зобов'язання по податку з реклами за основним платежем в розмірі 5 грн.25 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 171 грн.31 коп. та відмовляється від позовних вимог в частині визнання протиправним та повного скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0001081742 від 28.03.2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 388 грн.53 коп. (за грудень 2010 року 180 грн., за травень 2011 року 208 грн. 53 коп.), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 97 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 28.03.2012 року №0001091742, №001071741, №0001081742.
Присуджено на користь позивача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1232,11 грн.
Не погоджуючись з даною постановою ДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнав.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 березня 2011 року позивач придбав у ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» роботи з декоративного оформлення кіосків, павільйонів, гастрономів згідно переліку елементами корпоративного стилю ТМ «Чернігівське» згідно договору№01/03/11 від 01.03.2011 року всього на суму 56000.0 грн., з якої податок на додану вартість 9333.33 грн. Позивачу була видана податкова накладна №247 від 31 березня 2011 року на суму 56000.00 грн. На виконання господарських зобов'язань СПД-фізичною особою ОСОБА_4 було перераховано на ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» грошові кошти у розмірі 40000.00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №32 від 26.05.2011 року та №59 від 08.07.2011 року. У свою чергу придбані послуги СПД-фізична особа ОСОБА_4 використала у власній господарській діяльності.
31 травня 2011 року позивач придбав у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» роботи з декоративного оформлення кіосків, павільйонів, гастрономів згідно переліку елементами корпоративного стилю ТМ «Чернігівське» згідно договору 1/04/11 від 28.04.2011 року на суму 32600.00 грн., з якої податок на додану вартість 5433.33 грн. Позивачу було видана податкова накладна №144 від 31.05.2011 року на суму 32600.00 грн.
30 червня 2011 року позивач придбав у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» роботи з декоративного оформлення кіосків, павільйонів, гастрономів згідно переліку елементами корпоративного стилю ТМ «Чернігівське» згідно договору 1/04/11 від 28.04.2011 року на суму 110900.00 грн., з якої податок на додану вартість 18483.33 грн. Позивачу було видана податкова накладна №238 від 30.06.2011 року на суму 110900.00 грн.
29 липня 2011 року позивач придбав у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» роботи з декоративного оформлення кіосків, павільйонів, гастрономів згідно переліку елементами корпоративного стилю ТМ «Чернігівське» згідно договору 1/04/11 від 28.04.2011 року на суму 33600.00 грн., з якої податок на додану вартість 5600.00 грн. Позивачу було видана податкова накладна №211 від 29.07.2011 року на суму 33600.00 грн.
02 серпня 2011 року позивач придбав у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» роботи з декоративного оформлення кіосків, павільйонів, гастрономів згідно переліку елементами корпоративного стилю ТМ «Чернігівське» згідно договору 1/04/11 від 28.04.2011 року на суму 98040.00 грн., з якої податок на додану вартість 16340.00 грн. Позивачу було видана податкова накладна №285 від 02.08.2011 року на суму 98040.00 грн.
11 листопада 2011 року позивач придбав у ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» роботи про виготовлення та розміщення рекламних послуг з орендування вітрин аптек в Хмельницькій та в Івано-Франківській областях на суму 15000.00 грн., з якої податок на додану вартість 2500.00 грн. Позивачу було видана податкова накладна №226 від 11.11.2011 року на суму 15000.00 грн.
На виконання господарських зобов'язань СПД-фізичною особою ОСОБА_4 було перераховано на ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» грошові кошти у розмірі 290140.00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №73 від 19.07.2011 року, №89 від 09.08.2011 року, №106 від 26.08.2011 року, №122 від 19.09.2011 року, №147 від 18.10.2011 року, №172 від 11.11.2011 року. Дані придбані роботи СПД-фізична особа ОСОБА_4 використала у власній господарській діяльності.
Проведеною працівниками ДПІ у м. Рівному 15.03.2012 року документальною плановою виїзною перевіркою СПД-фізичної особи ОСОБА_4 встановлено порушенням позивачем:
- ст. 138, ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме відображення перекручених даних в деклараціях що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 288450.01 грн., відповідно до ст..164, п.167.1 ст. 167, п.177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України за результатами перевірки донараховано суму податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 470040.55 грн. за 2011 рік.
- п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України -позивачем занижено податок на додану вартість , що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 58078.0 грн.
- ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 18 листопада 1998 року №642/97-ВР (із змінами і доповненнями) п.3, п.4 Положення про податок з реклами до рішення Рівненської міської ради «Про місцеві податки і збори» №235 від 12.11.1997 р. (із змінами і доповненнями) перевіркою донараховано податок з реклами в загальній сумі 5.25 грн. у 2011 році.
За таких обставин відповідач прийшов до висновку, що господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентом ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» укладені без мети настання реальних наслідків, а тому угоди містять ознаки нікчемності.
Таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що у контрагентів позивача ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» відсутнє майно, та інші матеріальні ресурси економічно необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів
На підставі акту перевірки від 15.03.2012 року №58/17-117/НОМЕР_2 відповідачем 28.03.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0001071742 , яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за даними річного декларування в сумі 58800.69 грн., у тому числі основний платіж - 47040.55 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи)- 11760.14 грн., №0001081742, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64234.00 грн., у тому числі основний платіж - 58078.00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 6156.00 грн., №0001091742, яким визначено грошове зобов'язання з податку з реклами в сумі 176.56 грн., у тому числі основний платіж - 5.25 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 171.31 грн.
Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 22.08.2012 року №649/0/141-12/ш/10-2315, повторну скаргу СПД-фізична особа ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції, посилаючись на положення частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, пункт 1 частини 2 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 177.4 статті 177, підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2 ,198.6 статті 198 Податкового кодексу України, виходив з того , що між позивачем та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» виникли господарські зобов'язання по купівлі - продажу рекламних послуг, а між позивачем та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» виникли господарські зобов'язання по купівлі-продажу рекламних послуг. Визнання вказаних договорів недійсними з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду щодо визнання недійсними вказаних правочинів, а також визнання їх судом недійсними, що у свою чергу підтверджує необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача. Позивач у відповідності до Податкового кодексу України правомірно відніс до податкового кредиту та валових витрат відповідну суму коштів після складення відповідних актів та податкових накладних, які засвідчують факт передачі товарів (послуг), а тому висновок відповідача щодо завищення позивачем податку на додану вартість та безпідставного віднесення до валових витрат є необґрунтованим та не в повній мірі дослідженим.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, так як для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівника вищевказаного контрагента підприємства на момент укладення, нібито, нікчемних правочинів. Таким доказом має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівника підприємства-контрагента, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.
Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця -на передачу покупцеві товару, у покупця -на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.
Акт перевірки від 15.03.2012 року № 58/17-117/НОМЕР_2 не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Висновки Акту перевірки від 15.03.2012 року № 58/17-117/НОМЕР_2 ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими, а висновки податкового ревізора ґрунтуються лише на його сумнівах та підозрах, а відтак не можуть бути підставою для визнання правочинів нікчемними.
Положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.
Господарські операції за господарськими зобов'язаннями, здійснені позивачем та його контрагентом на протязі 2011 року, були реальними, фактично здійснені і згідно них було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків. Наявність факту здійснення купівлі-продажу робіт та платіжних доручень заперечує висновки, викладені в акті.
Позивач не може нести відповідальності за свого контрагента, за можливу недостовірність відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі за умови його необізнаності. Також, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність чи відсутність трудових відносин свого контрагента з його працівниками та чисельність працівників у своїх контрагентів, оскільки законодавством України не передбачено такого обов'язку для сторони. Така відповідальність контрагентів позивача покладається виключно на них самих та на контролюючі органи державної влади, а в разі встановленого порушення контрагентами - правові наслідки настають виключно для них самих. Таким чином, позивач не може нести відповідальності за порушення з боку своїх контрагентів, отже, якщо контрагенти допустили порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем і не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту та валових витрат.
Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції"(пункт 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.
Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" листопада 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: Б.С. Моніч І.Г. Охрімчук
Повний текст виготовлено 4.06.2013 року
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ С.М.Хаюк
Повний текст cудового рішення виготовлено "04" червня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 вул. Ст. Бандери, 62/234,м. Рівне,33000
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023