Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
13 червня 2013 року справа №2а/0570/7705/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.
секретар Борисова А.А.
за участі сторін:
представників позивача: Нечитайленко О.В., Бойко Н.О.,
представника відповідача: ОСОБА_4,
представника третьої особи: ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року по справі № 2а/0570/7705/2012 за позовом приватного підприємства «Новые технологии» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа ОСОБА_6 про скасування постанови № 62 від 14.06.2012 року, -
У червні 2012 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування постанови № 62 від 14.06.2012 року, про накладення штрафу за правопорушення у сері містобудівної діяльності та стягнення з відповідача судових витрат.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року позов приватного підприємства «Новые технологи» задоволено. Скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 62 від 14.06.2012 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 32,19 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та третя особа оскаржили його в апеляційному порядку і просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області 01.06.2012 року була проведена позапланова перевірка на будівництві адміністративної будівлі по пр.. Гурова (проміж вулицями 50-річчя СРСР та Набережної) у Ворошиловському районі м. Донецька.
Згідно складеному протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 01.06.2012 року, за результатами перевірки встановлено, що приватним підприємством «Новые технологии» (розробник проектної документації) передано замовнику проекту документацію для виконання будівельних робіт за заниженою категорією складності об'єкта будівництва, що є порушенням ст.. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено постанову № 62 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.06.2012 року, згідно якої позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та на позивача накладений штраф у сумі 98460 грн.
Відповідно до п. 2 статті 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція у Донецькій області організовує та забезпечує виконання нормативно - правових актів з питань, що належать до її компетенції.
Із матеріалів справи вбачається, що адвокатським об'єднанням «Донецька обласна колегія адвокатів» 23 березня 2012 року подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта: «Адміністративної будівлі по пр. Гурова (між вулицями 50-річчя СРСР та Набережної) у Ворошиловському районі м. Донецька», вказавши III категорію складності цього об'єкта відповідно до розрахунку категорії складності зазначеного об'єкту, що здійснений приватним підприємством «Новые технологии». (т.1 а.с. 11, 14). Вказана декларація зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області за № ДЦ 08312048779 від 30.03.2012 року.
Із матеріалів справи також вбачається, що на підставі звернення ОСОБА_6, відповідачем до ДП «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи» філія у Донецької області направлено листи № 7/5-03/2470, 7/5-03-2945 з вимогою визначити категорію об'єкту будівництва по проекту «Адміністративна будівля по пр.. Гурова (між вулицями 50-річчя СРСР та Набережною) у Ворошиловському районі м. Донецька.
Листом № 1010 від 15.05.2012 року ДП «Спеціалізована державна експерта організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи» філія у Донецькій області повідомила відповідача про те, що спірний об'єкт будівництва відноситься до категорії складності - V. (т.1 арк.спр.19) з посиланням на постанови КМУ № 557 від 27.07.2011 року та № 554 від 27.07.1995 року і на додатки 3 та 4 Настанови від 16.06.2011 року № 59, схваленої рішенням науково - технічної Ради Міністерства регіональної політики України (далі - Настанова № 59 від 16.06.2011 року), без обґрунтування наданого висновку та без надання конкретного розрахунку порогової маси.
Відповідно до ст.. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.
Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.
Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно довідки позивача та доданому розрахунку категорії складності спірного об'єкту, з урахуванням положень Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Нормативів порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року № 956, настанови щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорій складності для подальшого проектування і експертизи, схваленої Рішенням науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 16.06.2011 № 59, об'єкт «Адміністративна будівля по пр. Гурова в Ворошиловському районі м. Донецька відноситься до Ш категорії складності з класом відповідальності СС2 і встановлено, що порогові маси значно менше нормативно встановлених (т.1 а.с.1-12).
Відповідач та представник третьої особи доводи апеляційної скарги щодо віднесення спірного об'єкту до V категорії складності обґрунтовують п. 6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 557, відповідно до якого до V категорії складності відносять об'єкти будівництва, які згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки. Посилаються на ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», згідно якої об'єкт підвищеної небезпеки, зокрема, є інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, а відповідно до п. 10 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, до об'єктів підвищеної небезпеки, зокрема відносяться об'єкти, на яких здійснюється виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива. З доводами апеляційних скарг колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.
Механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначений Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 557 .
Статтею 6 Порядку визначено, що до 5 категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають, хоча б одну з таких ознак:
1) згідно із Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" є об'єктами підвищеної небезпеки;
2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб;
3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом;
4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:
можуть спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат;
можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення;
можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.
Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2005 року № 2245-III (із змінами) (далі - ЗУ №2245- III), в статті 1 визначено, що об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Тобто, поняття об'єкту підвищеної небезпеки та поняття об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку відповідно до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, не є тотожними поняттями.
А згідно з позитивним комплексним експертним висновком № 408/2 від 05.05.2009 року, виготовленим ДП «Спеціалізована державна експерта організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи» філія у Донецькій області спірна адміністративної будівля по пр. Гурова (між вулицями 50-річчя СРСР та Набережної) у Ворошиловському районі м. Донецька не входить в перелік об'єктів, які можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та вплинути на стан захисту населення і території (т.1 а.с.96).
По справі була проведена будівельно - технічна експертиза. Відповідно до висновку експертизи № 4971/23 від 25.02.2013 року об'єкт будівництва «Будівництво адміністративної будівлі по пр. Гурова (між вулицями 50-річчя СРСР та Набережної) у Ворошиловському районі м. Донецька відноситься до III категорії складності і класу відповідальності СС2. (арк.спр.112-114).
За змістом частини 5 ст. 82 кодексу адміністративного судочинства висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
В апеляційних скаргах відповідач та представник третьої особи зазначають на відсутність у висновку експерта будь-яких посилань на те, які методики було застосовано експертом згідно з п. 4.14, 4.15 Інструкції № 53/5, та неправомірність застосування експертом Настанови щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорії складності для подальшого проектування і експертизи, схваленої рішенням науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, з тих підстав, що вона не затверджена наказом Міністерства і не є нормативно - правовим актом, а тому висновок експерта не може використовуватися у якості доказу.
Колегія суддів не погоджується з доводами, викладених з цього приводу в апеляційних скаргах з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4.14 Інструкції № 53/5 у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, нормативні акти, методики, рекомендована науково-технічна та довідкова література з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 року N 1722/5, інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, за правилами бібліографічного опису, із зазначенням реєстраційних кодів методик проведення судових експертиз з Реєстру методик проведення судових експертиз, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 року N 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2008 року за N 924/15615.
Відповідно до п. 2 Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2008 року № 595 під поняттям «методика проведення судової експертизи (далі - методика)» слід розуміти результат наукової роботи, що містить систему методів дослідження, які застосовуються в процесі послідовних дій експерта з метою виконання певного експертного завдання.
За змістом п. 1.4. Інструкції № 53/5 під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.
Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) діючою Інструкцією № 53/5 віднесено виключно до компетенції експерта.
Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідачем та третьою особою висновки експертизи не спростовані, доводи ґрунтуються на припущеннях, тому колегія суддів не вбачає підстав визнавати висновок експерта необґрунтованим або сумнівним щодо його правильності.
Відповідно до постанови № 62 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.06.2012 року позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за заниження категорії складності об'єкта будівництва.
За змістом ч. 2 ст. 71 кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідач не довів факт належності адміністративної будівлі по пр. Гурова (проміж вулицями 50-річчя СРСР та Набережної) у Ворошиловському районі м. Донецька до об'єктів підвищеної небезпеки та віднесення до V категорії складності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність винесення відповідачем постанови про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 62 від 14.06.2012 року, оскільки встановлене відповідачем при проведенні позапланової перевірки порушення, а саме, заниження категорії складності об'єкту будівництва не доведено відповідачем під час розгляду справи.
Доводами апеляційної скарги представника третьої особи є також посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме відмови у задоволенні клопотання про переклад експертного висновку на державну українську мову з посиланням на ст. 14 ч. 1 та 3 Закону України «Про засади державної мовної політики».
Згідно з частинами 1 та 3 ст.. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).
Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
За приписами частини 3 ст. 15 кодексу адміністративного судочинства України судові документи складаються державною мовою. Оскільки висновок експерта не є судовим документом, представником третьої особи не доведено необхідність перекладу на державну мову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання щодо перекладу експертного висновку.
Доводи апеляційної скарги представника третьої особи щодо відмови у праві на вільний вибір представника - громадської організації «Спілка будівельників Донбасу», виклик свідка - представника Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи» та задоволення клопотання про уточнення позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не вплинули на результати розгляду справи, а правильне по суті рішення не може бути змінено чи скасовано лише з формальних підстав.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.
З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, ОСОБА_5, що діє в інтересах третьої особи ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі № 2а/0570/7705/2012 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до безпосередньо до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Колегія суддів: Л.В. Ястребова
Д.В. Ляшенко
С.Ю.Чумак