ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 червня 2013 року № 826/3935/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АНТІКА»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС
Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 р. № 0001792220 та № 0001782220.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТІКА» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському у районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 р. № 0001792220 та № 0001782220.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2013 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТІКА» була залишена без руху з підстав не надання позивачем доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 (що підписав позовну заяву), як директора ТОВ «АНТІКА».
Зважаючи на усунення позивачем у визначені судом строки недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/3935/13-а, та призначено справу до судового розгляду.
Також ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2013 р. було залучено Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області ДПС відповідачем 2 по справі № 826/3935/13-а, оскільки позивачем було змінено місцезнаходження з м. Києва на м. Бровари, та певні податкові документи по позивачу могли знаходитися саме в Броварській ОДПІ Київської області ДПС.
Крім того, в судовому засіданні 16.05.2013 р. позивачем було подано клопотання про зміну підстави позову, в якому позивач зазначає про оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача 1 від 28.02.2013 р. № 0001792220 та № 0001782220 з підстав саме неправомірності встановлених в Акті перевірки порушень, а не з підстав ненадання відповідачем 1 позивачу такого Акта перевірки, як зазначалося в первинній редакції позовної заяви.
Так, в судовому засіданні 04.06.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 28.02.2013 р. № 0001792220 та № 0001782220.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, щодо заниження податку на прибуток на суму 167 793,00 грн., та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», щодо заниження податку на додану вартість на суму 134 234,00 грн.
На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача 1 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 04.06.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Так, відповідач 1 зазначив, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ «АНТІКА» з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд» (код за ЄДРПОУ 36445153) за період 01.07.2009 р. по 30.09.2012 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на суму 167 793,00 грн., та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на суму 134 234,00 грн.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач 1 зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Різано Трейд», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Різано Трейд» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.
В підтвердження зазначеного відповідач 1 наголосив на тому, що такий контрагент позивача ТОВ «Різано Трейд» на час здійснення перевірки позивача, за місцем його реєстрації не знаходився; перевіркою ТОВ «Різано Трейд» було встановлено відсутність в останнього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань; надані до перевірки документи від імені ТОВ «Різано Трейд» підписані громадянкою ОСОБА_4, проте, як згідно протоколу допиту свідка по кримінальній справі остання (ОСОБА_4 - засновник та директор ТОВ «Різано Трейд»), пояснила, що зареєструвала таке товариство під тиском без власного волевиявлення, та жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Різано Трейд» вона не підписувала, банківські рахунки не відкривала, печатки не отримувала та підприємницькою діяльністю не займалася, а отже, надані до перевірки первинні документи, зокрема податкові накладні, були складені з порушенням норм Закону «Про бухгалтерський облік», а тому не можуть братися до уваги як первинні документи, що підтверджують поставку товарів від ТОВ «Різано Трейд».
В судове засідання 04.06.2013 р. відповідач 2 Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області ДПС не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Зважаючи на неприбуття відповідача 2 в судове засідання 04.06.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/3935/13-а в порядку письмового провадження.
Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача 2 було належним чином повідомлено листом від 04.06.2013 р., що був отриманий відповідачем 2, та докази зазначеного містяться в матеріалах справи.
Станом на 18.06.2013 р. жодних документів від відповідача 2 Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС до канцелярії суду не надходило.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем 1 документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідачем 1 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТІКА» з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд» (код за ЄДРПОУ 36445153) за період 01.07.2009 р. по 30.09.2012 р.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 5961/22-222-31732454 від 18.12.2012 року, згідно висновків якого позивачем було порушено вимоги п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, щодо заниження податку на прибуток на суму 167 793,00 грн., та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», щодо заниження податку на додану вартість на суму 134 234,00 грн.
Згідно Акта перевірки, позивач в перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Різано Трейд», щодо постачання останнім на користь позивача товару: сировини для харчової промисловості та картонні упаковки до них.
На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 28.02.2013 р. № 0001782220 по податку на прибуток на загальну суму 251 690,00 грн. (за основним платежем 167 793,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 83 897,00 грн.);
- від 28.02.2013 р. № 0001792220 по податку на додану вартість на загальну суму 201 351,00 грн. (за основним платежем 134 234,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 67 117,00 грн.).
Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 28.02.2013 р. № 0001792220 та № 0001782220 протиправним, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.
Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.
По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.
Під час проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «АНТІКА» та ТОВ «Різано Трейд» було укладено договір поставки № АА/1312/02 від 13.12.2010 р., згідно умов якого Продавець (ТОВ «Різано Трейд») зобов'язується поставити та передати на користь Покупця (ТОВ «АНТІКА») сировину для харчової промисловості та картонні упаковки до них, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар.
На виконання зазначених договірних відносин ТОВ «Різано Трейд» на користь ТОВ «АНТІКА» були виписані податкові та видаткові накладні на загальну суму ПДВ 134 234,00 грн.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, вся первинна документація по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Різано Трейд» від імені останнього була підписана директором ОСОБА_4
На підставі зазначених правовідносин із контрагентом ТОВ «Різано Трейд», позивачем були сформовані валові витрати та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.
Проте, щодо правомірного ведення господарської діяльності контрагентом позивача ТОВ «Різано Трейд» (чинності таких правочинів та товарності операцій), з матеріалів справи вбачається наступне.
Так, до відповідача 1 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС надійшов Акт від ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 10.02.2011 р. № 101/23-1/36445153 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Різано Трейд» (код за ЄДРПОУ 36445153) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009 р. - 31.12.2011 р.», в якому зазначено, що виїзну перевірку неможливо провести у зв'язку з тим, що за юридичною адресою ТОВ «Різано Трейд» не знаходиться.
Також, до відповідача 1 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надійшла Постанова від 19.01.2012 р. старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковника податкової міліції Братко Т.О., в межах кримінальної справи № 80-0263, про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, в якій зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (код за ЄДРПОУ 34819946) за ст. 212 ч. 3 КК України та за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Остін Трейд» (код за ЄДРПОУ 37582931), ТОВ «Дормашавто» (код за ЄДРПОУ 36791493), ПП «Фірма «Володар» (код за ЄДРПОУ 31988783) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
Проведеними в ході досудового слідства по справі слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами виявлено та доведено злочинну діяльність невстановлених осіб, причетних до створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що підтверджується як вилученими під час обшуків речовими доказами, так і наданими свідченнями осіб, які є свідками фіктивного підприємництва.
Так в ході проведених обшуків та оглядів було виявлено та вилучено комп'ютерну техніку, систему «Клієнт-банк», первинну фінансово-господарську, бухгалтерську, звітну документацію підприємств з ознаками фіктивності серед яких ТОВ «Різано Трейд» (код за ЄДРПОУ 36445153), яке упродовж 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.
Відповідно до протоколу допиту директора та засновника ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) від 24.11.2011 р., будучи допитана ст. слідчим СВ відділу МВС Росії по м. Арзамасу ст. лейтенантом юстиції Швецовим М.В. по кримінальній справі № 05-8685 ОСОБА_7 (свідоцтво про одруження 01.08.2009 р. - ОСОБА_4), пояснила, що в квітні місяці 2009 р. разом із подругою відвідали м. Київ, де під погрозою незнайомого чоловіка підписала в нотаріуса якісь незнайомі документи, в результаті чого їй стало відомо від правоохоронних органів ФСБ РФ, що на її ім'я зареєстроване підприємство ТОВ «Різано Трейд». Жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Різано Трейд» вона не підписувала, банківські рахунки не відкривала, печатки не отримувала. Підприємницькою діяльністю не займалася.
Згідно вимог п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями, далі - Закон «Про бухгалтерський облік»), первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік», до обов'язкових реквізитів первинних та зведених документів відноситься, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Проте, як підтверджується доказами у справі, надані позивачем до перевірки документи, від імені ТОВ «Різано Трейд» підписані громадянкою ОСОБА_4 (директором та засновником), яка при допиті в якості свідка по кримінальній справі пояснила, що зареєструвала таке товариство під тиском без власного волевиявлення, та жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Різано Трейд» вона не підписувала, банківські рахунки не відкривала, печатки не отримувала та підприємницькою діяльністю не займалася.
Таким чином, надані до перевірки податкові та видаткові накладні складені з порушенням норм Закону «Про бухгалтерський облік», а тому не можуть братися до уваги як первинні документи, що підтверджують поставку товарів від ТОВ «Різано Трейд».
З даного приводу суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Проте, якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Суд також погоджується із висновком відповідача, що товариство, яке не має жодних адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, - фактично не може виконувати роботи (надавати послуги) з купівлі-продажу (постачання) товару у великих обсягах та на значні суми, без підтвердження наявності в останнього складських приміщень, автомобільного транспорту, трудових ресурсів, тощо.
Доказів, щодо укладення ТОВ «Різано Трейд» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів (складських приміщень), устаткування (транспорту) та відповідних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем до суду надано також не було.
Отже, доказами по справі підтверджується, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Різано Трейд» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.
Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.
Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Також, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «Різано Трейд» за місцем його реєстрації не знаходиться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи (надавати послуги) щодо купівлі-продажу (постачання) товарів.
Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «Різано Трейд» (контрагента позивача), була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.
Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).
Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем його реєстрації контрагент позивача ТОВ «Різано Трейд» не знаходиться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від ТОВ «Різано Трейд» отримати не можливо.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Різано Трейд» носять характер нікчемного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - первинні документи підписані невповноваженою особою (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).
Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Різано Трейд» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.
Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було правомірно зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Різано Трейд» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
В даному випадку податкові накладні контрагента позивача ТОВ «Різано Трейд» були виписані з порушенням вимог чинного законодавства, а саме підписані невідомою особою, оскільки, як зазначалося вище, директор ТОВ «Різано Трейд» ОСОБА_4 при допиті в якості свідка по кримінальній справі пояснила, що зареєструвала таке товариство під тиском без власного волевиявлення, та жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Різано Трейд» вона не підписувала, банківські рахунки не відкривала, печатки не отримувала та підприємницькою діяльністю не займалася.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Враховуючи викладене, в суду є достатні підстави зробити висновок, що вся первинна документація (договори, податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі) щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Різано Трейд» підписана з боку останнього невстановленою особою, а відповідно така первинна документація не може вважатися належним доказом по справі, а зазначені правочини містять ознаки нікчемності.
Відповідно до положень п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної» від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, визначено, що валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).
Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Різано Трейд» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.
Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Різано Трейд» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 р. № 0001792220 та № 0001782220.
Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В адміністративному позові відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.06.2013 р.