Справа № 817/1702/13-а
11 червня 2013 року 15год. 40хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі
про визнання нечинними та протиправними дій, скасування вимоги, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та стягнення шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі про визнання нечинними та протиправними дій щодо прийняття рішення та скерування вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені № Ф-15 від 29.04.2013 на суму 1194,03 грн.; про скасування вимоги № Ф-15 від 29.04.2013; про зобов'язання відповідача в подальшому утриматись від винесення рішень (повідомлень, вимог) про сплату позивачем єдиного внеску та інших платежів (штрафу, недоїмки, пені); про стягнення шкоди в розмірі 10000,00 грн.
Позов обґрунтовує тим, що позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію; як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, отже відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому у відповідача відсутні будь-які законні підстави для нарахування позивачу до сплати сум єдиного внеску. Також зазначає, що незаконними та протиправними діями відповідача порушено право позивача не сплачувати єдиний внесок за станом здоров'я, чим завдано шкоду, яка виразилась у душевних та психологічних стражданнях, приниженні честі, гідності, ділової репутації, додаткових клопотах, що в загальному складає 10000 грн.
Позивач в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.20).
Відповідач Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі участі уповноваженого представника в судовому розгляді справи не забезпечив, позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.26-29), в якому зазначив, що умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ у Володимирецькому районі та отримує пенсію зі зменшенням пенсійного віку, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначає, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат відповідно до законів України і не досягли пенсійного віку відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для таких осіб сплата єдиного внеску залишається обов'язковою. З урахуванням наведеного, вважає, що відповідач правомірно направив позивачу вимогу про сплату боргу. З урахуванням наведеного, вважає, що відповідач правомірно направив позивачу вимогу про сплату боргу. Також вважає необгрунтованою позовну вимогу про стягнення моральної шкоди. В задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю та справу розглянути без його участі.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України у зв'язку з тим, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву та письмове заперечення, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, наданими сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Матеріалами справи стверджено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Володимирецькою районною державною адміністрацією Рівненської області 16.09.2009 (а.с.21).
24.09.2013 управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф-15, відповідно до якої станом на 29.04.2013 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 1194,03 грн., та зазначено про необхідність сплати такої суми недоїмки в десятиденний термін (а.с.6).
З розрахунку боргу вбачається, що сума недоїмки, визначена вимогою, нарахована за І квартал 2013 року (а.с.33).
На думку суду, нарахування позивачу до сплати єдиного внеску за І квартал 2013 року не ґрунтується на нормах матеріального закону, з урахуванням такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 15.07.2009 Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 призначено вид пенсії: за віком, довічно (а.с.7).
Згідно з довідками управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі ОСОБА_1 з 16.06.2009 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.30, 31).
Також судом встановлено, що Сарненською МДПІ (Володимирецьке відділення) Рівненської області Державної податкової служби підприємцю ОСОБА_1 видано свідоцтво платника єдиного податку серія НОМЕР_2 від 25.05.2012 (а.с.23). Факт здійснення позивачем підприємницької діяльності в 2013 році на спрощеній системі оподаткування органом пенсійного фонду не заперечується.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
При цьому умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, за змістом якої особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи відповідача на те, що ОСОБА_1 призначено не пенсію за віком у відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає безпідставними та не приймає, оскільки статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Таким чином, призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням умов надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не змінює соціального змісту таких виплат - пенсія за віком.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 4 цієї статті, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана норма набрала законної сили 06.08.2011.
За встановлених обставин та враховуючи, що будь-які об'єктивні відомості про те, що ОСОБА_1 виявила намір добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, - відсутні, суд вважає, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску за І квартал 2013 рік на підставі частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що при нарахуванні ОСОБА_1 єдиного внеску за І квартал 2013 року управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі не дотрималось приписів закону, діяло необґрунтовано, без урахування всіх необхідних обставин, а відтак вимога № Ф-15 від 29.04.2013 про сплату єдиного внеску за І квартал 2013 рік не відповідає критеріям правомірності, установленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо нарахування відповідачем єдиного внеску ОСОБА_1 за інші періоди 2013 року, крім І кварталу 2013 року, у суду відсутні підстави для зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі утриматись в подальшому від нарахування єдиного внеску.
Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., суд враховує, що відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Позивачем для суду не надано будь-яких достовірних доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, з чого він виходить, оцінюючи заподіяну шкоду.
Крім цього, суд вважає, що в даному випадку встановлення факту порушення права та скасування протиправного рішення суб'єкта владних повноважень в достатній мірі поновлює становище позивача, що існувало до порушення її права, а відтак не потребує надання грошової компенсації.
За встановлених обставин позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Дії управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за І квартал 2013 визнати протиправними.
Вимогу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області від 29.04.2013 № Ф-15 скасувати.
В решті позову відмовити.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 91,76 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Дорошенко Н.О.