25 квітня 2013 р. Справа № 804/3604/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Салюк Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області (далі - УПФУ в Апостолівському районі, відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії УПФУ в Апостолівському районі щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 недоїмки по сплаті єдиного внеску за період з 01.02.2013 року по 01.07.2011 року включно;
- скасувати вимогу складену посадовою особою УПФУ в Апостолівському районі «Про сплату боргу» № Ф 06 від 09.01.2013 року, та визнати її безпідставною.
В обґрунтування позову зазначено, що з 01.10.2009 року по 23.12.2012 року позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Згідно довідки Криворізької південної міжрайонної ДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби 172/НОМЕР_1 від 29.12.2012 року включно позивач припинила підприємницьку діяльність. 09.01.2013 року відповідачем було сформовано вимогу № 161/02-24 про сплату сум недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у сумі 2312,07 грн. Позивач вважає оскаржувану вимогу такою, яка не відповідає закону з наступних підстав. Вимогу про сплату боргу пред'явлено з порушенням вимог, встановлених Постановою Правління Пенсійного фонду України 21-5 від 27.09.2010 року «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Інструкція № 21-5), а саме: вимогу було складено після спливу 17 місяців з останнього місяця несплати єдиного внеску. У вимозі також відсутні дата і номер рішення, за яким складено вимогу, резолютивна частина рішення, на підставі якого було складено вимогу, дата набрання чинності рішенням та строк пред'явлення вимоги до виконання. Позивач також зазначає, що 06.08.2011 року було внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464), якими встановлено, що особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Крім того, згідно ст. 250 ГК України відповідачем пропущено строк звернення про стягнення коштів. Позивач також вважає, що суду необхідно врахувати ті факти, що позивач є пенсіонером і інших видів доходу, крім пенсійного забезпечення, не має, тому стягнення зазначеної суми коштів фактично позбавить позивача коштів на існування.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представником відповідача було надано суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову з наступним обґрунтуванням. За 2005-2009 роки звіти ОСОБА_1 не надавались. Проведеною звіркою з податковою інспекцією було виявлено, що ОСОБА_1 є платником єдиного податку, а згідно Закону № 2464 платник, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, зобов'язаний щомісяця сплачувати єдиний внесок. 29.12.2012 року позивачем було подано звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) за 2011 рік на суму 2312,07 грн. Оскільки згідно наданого звіту за 2011 рік платником не сплачено внески до Пенсійного фонду виникла заборгованість і відповідачем 09.01.2013 року було направлено вимогу по сплату недоїмки № Ф 06 на суму 2312,07 грн. Відповідачем також зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером з 05.01.2011 року, а тому повинна була сплачувати та здавати звіт за перші сім місяців 2011 року.
Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Апостолівської районної державної адміністрації з 12.01.2005 року.
29.12.2012 року позивачем було подано до УПФУ в Апостолівському районі звіт нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за січень-липень 2011 року з нарахованою сумою до сплати в розмірі 2312,07 грн.
Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначений Законом № 2464, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Частиною 11 ст. 8 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики
Згідно чч. 1,4 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 7 ст. 9 Закону № 2464 Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період нарахування сум єдиного внеску, була суб'єктом підприємницької діяльності, на яку Законом № 2464 покладався обов'язок по обчисленню, нарахуванню та сплаті єдиного внеску.
З огляду на те, що нараховані суми єдиного внеску згідно звіту від 29.12.2012 року позивачем сплачені не були, УПФУ в Апостолівському районі 09.01.2013 року було правомірно сформовано та надіслану позивачу оскаржувану вимогу № Ф 06 про сплату боргу у розмірі 2312,07 грн.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року № 3609-VІ внесено зміни в ст. 4 Закону № 2464, а саме, визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначені зміни до ст. 4 Закону № 2464 набули чинності з 06.08.2011 року, а отже, з січня 2011 року по липень 2011 року ОСОБА_1 не була звільнена від сплати єдиного внеску, що відображено позивачем у звіті нарахування єдиного внеску від 29.12.2012 року.
Таким чином, сума до сплати в розмірі 2312,07 грн., відображена в оскаржуваній вимозі, складається з сум нарахованого єдиного внеску за період січень-липень 2011 року.
Щодо посилань позивача на довідку Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року № /172/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 23.12.2012 року», якої не встановлено порушень фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, суд зазначає, що перевіряємий період не охоплював суми єдиного внеску, нарахованого у відповідності до звіту від 29.12.2012 року.
Крім того, предметом перевірки Криворізької південної МДПІ було, зокрема, встановлення наявності розбіжностей між задекларованим обсягом виручки за даними платника та даними перевірки, а не своєчасність сплати сум єдиного внеску.
Стосовно посилання позивача на ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, якою визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, суд зазначає, що оскаржувана вимога від № Ф 06 від 09.01.2013 року була сформована на підставі звіту від 29.12.2012 року, а тому відповідачем не порушено строку застосування санкцій до ОСОБА_1
Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваної вимоги № Ф 06 від 09.01.2013 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже дії відповідача не підлягають визнанню протиправними, а вимога - скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 30 квітня 2013 року.
Суддя М.В. Бондар