Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 червня 2013 р. Справа №805/2146/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-30
Донецький окружний адміністративний суд у складі суду:
головуючого - судді Стирана В.В.,
при секретарі - Тютюннику М.О.,
за участю:
представника позивача - Сєрякової О.О.,
представника відповідача - Степанова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про стягнення заборгованості з відшкодування сплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з серпня по жовтень 2012 року по особовій справі ОСОБА_3 у розмірі 450 грн.,
Позивач 19.02.2013 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач відмовився від підписання актів звірки по особовій справі потерпілого ОСОБА_3, якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з серпня по жовтень 2012 року у розмірі 450 грн. - суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД.
Позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути з відповідача 450 грн.
Представник позивача у судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог, свої вимоги мотивував аналогічно викладеному у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, суду надав письмові заперечення, вказав, що листом голови міжрайонної офтальмологічної МСЕК № 70 від 14.08.2012 повідомлено, що наявні у ОСОБА_3 наслідки виробничої травми 04.02.1983 правого ока відповідають ІІІ групи інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності. Перша група інвалідності визначена з урахуванням важкої хвороби нервової системи, не пов'язана з травмою на виробництві. Крім того, посилаючись на ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворювань або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаною 09.09.1994 державами-учасницями СНД, ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає встановленим наступне.
Позивачем понесені витрати щодо ОСОБА_3 за період з серпня по жовтня 2012 року суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД у розмірі 450 грн.
Вказана сума включена позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, однак відповідачем ця сума не прийнята до заліку.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 працюючи в СУ-3 треста Уренгойгазмонтаж м. Новий Уренгой РФ, у лютому 1983 році з ним стався нещасний випадок на виробництві та отримав виробничу травму ока, що підтверджується актом № 2 про нещасний випадок на виробництві.
Згідно виписок актів медичного огляду в МСЕК з 1985 року, ОСОБА_3 була встановлена 3 група інвалідності пов'язана з отриманою травмою на виробництві.
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК від 2005, 2008 року ОСОБА_3 встановлена 1 група інвалідності, при чому крім захворювання ока, як травми яка отримана на виробництві, останній має наслідки захворювання ішемічної хвороби-інсульт, що підтверджено виписками актів огляду причини інвалідності пов'язані з трудовим каліцтвом.
Внаслідок зміни групи інвалідності ОСОБА_3 з 3 групи на 1 групу, останньому проведений перерахунок пенсії по інвалідності І групи, що підтверджується розпорядженням № 199004 від 22.10.2008, при чому такий перерахунок проведений внаслідок трудового каліцтва.
Зазначене розпорядження пенсійного фонду, є відповідним рішенням суб'єкта владних повноважень в межах пенсійного забезпечення, яке ніким не оскаржене та має обов'язковий характер.
Відповідач посилається на лист голови міжрайонної офтальмологічної МСЕК № 70 від 14.08.2012 повідомлено, що наявні у ОСОБА_3, наслідки виробничої травми 04.02.1983 правого ока відповідають ІІІ групи інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності. Перша група інвалідності визначена з урахуванням важкої хвороби нервової системи, не пов'язана з травмою на виробництві.
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд не приймає до уваги зазначений лист, як підставу для відмови у стягненні з відповідача понесених витрат позивачем по сплаті основного розміру пенсії на користь ОСОБА_3, оскільки правові наслідки в межах спірних правовідносинах щодо пенсійного забезпечення створює не лист, а висновки МСЕК, які знаходить своє відображення у виписці із акту огляду МСЕК.
Крім того, як вбачається із висновку міжрайонної офтальмологічної МСЕК № 40 від 16.05.2013 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2013, в цей час ОСОБА_3 визнається інвалідом першої групи за сукупністю захворювань : патологією нервової системи загального характеру та наслідками виробничої травми правого ока 04.02.1983. Оскільки від ОСОБА_3 не надходило жодних звернень з вимогою змінити причину інвалідності, рішенням міжрайонної МСЕК м. Горлівка від 03.05.2012 він був визнаний інвалідом першої групи А групи зору, «трудове каліцтво», без терміну перегляду.
Щодо правових підстав для розгляду позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності громадянам, які отримали трудове каліцтво за межами України, суд зазначає наступне.
Відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 за № 1105-XIV (зі змінами та доповненнями).
Абзацом 2 п.5 ч. 1 ст.24 Закону встановлено, що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом ч.2 ст.2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Згідно з абз.2 п. З Прикінцевих положень Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п.3 Прикінцевих положень Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Суд зазначає, що за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Відповідно до положень абз.7 п. З Закону Фонд соціального страхування від не щасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Правові норми, закріплені ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Порядок затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІУ, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст.237 КАС України, (постанова від 5 грудня 2011 року, постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-204а11, постанова від 21 листопада 2011 року по справі № 21-361а11), колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог у повному обсязі.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законів, суд дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 КАС України, суд,
Позов управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про стягнення заборгованості з відшкодування сплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з серпня по жовтень 2012 року по особовій справі ОСОБА_3 у розмірі 450 грн., задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівка витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з серпня по жовтень 2012 року по особовій справі ОСОБА_3 у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн.
Постанова у повному обсязі проголошена 10 червня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення постанови у повному обсязі апеляційної скарги, або у порядку ст. 186 КАС України.
Суддя Стиран В.В.