Справа: № 826/23/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
11 червня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання нечинною та скасування вимоги №Ю11 від 26 листопада 2012 року, зобов'язання вчинити дії,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання нечинною та скасування вимоги №Ю11 від 26 листопада 2012 року, зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що орган пенсійного фонду відповідно до п.6.8 Порядку №21-2 «Про затвердження порядку розгляду органами Пенсійного Фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» задовольнив заяву позивача про узгодження вимоги, тобто погодився з доводами позивача про відсутність недоїмки, тому у відповідача відсутні будь-які законні підстави для повторного складення вимоги на підставі того ж акту перевірки №2219 віл 24 грудня 2009 року на ту ж саму суму.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08 грудня 2009 року по 24 грудня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за період з 14 серпня 2007 року по 30 листопада 2009 року, за результатами якої було складено акт №2219 від 24 грудня 2009 року, в якому встановлено порушення п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого позивачу донараховано страхових внесків за 2009 рік на загальну суму 278361,79 грн.
Позивачем не сплачено донараховані суми страхових внесків. Як вбачається з картки особового рахунку страхувальника, позивачем на протязі 2010 року сплачувалися лише самостійно нараховані ним суми страхових внесків поточних звітних періодів.
Внаслідок несплати позивачем донарахованих за результатами перевірки страхових внесків та з урахуванням переплати, що обліковувалася за позивачем, в останнього виникла заборгованість на кінець січня 2011 року у розмірі 247750,04 грн.
Відповідачем були сформовані та направлені позивачу вимоги про сплату боргу №Ю-206у від 01 лютого 2011 року на суму 247740,31 грн. та №Ю-206у від 13 травня 2011 на суму 9,73 грн., які були визнані нечинними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року.
За змістом вказаних судових рішень, підставами скасування вимог про сплату боргу стало те, що вимога від 01 лютого 2011 року №Ю-206у на суму 247740,31 грн. узгоджена з 04 березня 2011 року, так як Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва, в порушення п.6.8 Порядку розгляду органами Пенсійного Фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не було своєчасно надіслано ПАТ «ОТП Банк» вмотивоване рішення у відповідь на його заяву про узгодження даної вимоги, у зв'язку з чим заява вважається задоволеною, а також вимога від 13 травня 2011 року №Ю-206у на суму 9,73 грн. винесена за аналогічним номером, що й попередня, також була узгоджена.
26 листопада 2012 року відповідач виніс вимогу №Ю-11 про сплату боргу зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 247750,04 грн., яка обліковується станом на 26 листопада 2012 року.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва із заявою від 05 грудня 2012 про узгодження вимоги про сплату боргу від 26 листопада 2012 року №Ю-11, за результатами розгляду якої відповідач рішенням від 20 грудня 2012 року №17246/02 залишив її без задоволення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваної вимоги та відповідность її приписам ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Згідно п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості з сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у сумі 247750,04 грн., про сплату якої відповідачем винесено оскаржувану вимогу від 26 листопада 2012 року №Ю-11, виникла до 01 січня 2011 року внаслідок несплати позивачем донарахованих за результатами перевірки на підставі акта від 24 грудня 2009року №2219 страхових внесків в сумі 278361,79 грн., а тому до даних правовідносин з урахуванням п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, яким для позивача є календарний місяць.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Згідно із ч.6 ст.106 вищезазначеного Закону недоїмка не підлягає списанню, у тому числі в разі укладення із страхувальником мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, оголошення померлою чи недієздатною, щодо яких відсутні особи, які відповідно до цього Закону мають нести зобов'язання із сплати страхових внесків.
При цьому, у відповідності до ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до п.п.8.1, 8.2 ст.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності винесення відповідачем вимоги від 26 листопада 2012 №Ю-11 та відповідності її приписам ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки, враховуючи донарахування відповідачем за результатами перевірки позивачу страхових внесків в сумі 278361,79 грн., зважаючи на відсутність доказів сплати вказаної суми страхових внесків у повному обсязі, що призвело до виникнення недоїмки в сумі 247750,04 грн., яка не підлягає списанню та щодо стягнення якої не застосовуються строки давності, приймаючи до уваги, що на час винесення вимоги від 26 листопада 2012 №Ю-11 вказана недоїмка не була стягнута з позивача та продовжувала за ним обліковуватися, тому підстави для скасування вимоги відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на відсутність недоїмки у зв'язку із задоволенням його попередньої скарги та скасуванням вимог про сплату боргу №Ю-206у від 01 лютого 2011 року на суму 247740,31 грн. та №Ю-206у від 13 травня 2011 року на суму 9,73 грн. є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 липня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року та набрала законної сили, вищезазначені вимоги були скасовані з підстав недодержання відповідачем вимог п.6.8 Порядку розгляду органами Пенсійного Фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що не звільняє позивача від обов'язку сплатити донараховані суми страхових внесків та не спростовують наявності недоїмки у сумі 247750,04 грн.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 14 червня 2013 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.